До ЗНО з УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ залишилося:
0
5
міс.
1
9
дн.
0
4
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!

А. Малишко - поет - пісняр.

Опис документу:
познайомити учнів з пісенною творчістю поета. Проаналізувати основні мотиви пісень на слова А. Малишка. Поглибити вивчене про авторську пісню. Розкрити секрети популярності Малишкових пісень. Виховувати любов до рідного слова, пісні.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Тема: А.С. Малишко – поет-пісняр (українська література 11 клас)

Мета: познайомити учнів з пісенною творчістю поета. Проаналізувати основні

мотиви пісень на слова А. Малишка. Поглибити вивчене про авторську

пісню. Розкрити секрети популярності Малишкових пісень. Виховувати

любов до рідного слова, пісні.

Обладнання: аудіо записи, відеофільм «Пісні серця – Рідна мати моя», слайд –

шоу, вишиті рушники, малюнки.

Епіграф: Нема сумніву, що музичні здібності Малишка відкрили його душу

для народної пісні. Він писав, що його «шанували» з дитинства

піснями, але головним було те, що душа постійно і жадібно прагнула

того …»

Д. Павличко

Хід роботи:

І. Мотивація навчальної діяльності.

Вчитель: Розглядаючи поетичну спадщину А. С. Малишка, ми не можемо обминути його пісенного доробку, бо добру частину свого життя поет працював як пісняр . Він настільки глибоко проникає в світ музичних вражень, що деякі його творчі поезії сприймаються як музичні твори. І, мабуть, немає більшої радості для поета і композитора, як почути свою пісню із уст народу. З піснею зростав Андрій Самойлович. яку чув з материних в уст, чув на вулиці, на вечорницях. Глибоко проникала вона в душу хлопцеві

Пригадайте, будь ласка, основні штрихи біографії Малишка і спробуйте пояснити, що ж вплинуло на карбування творчого кредо письменника, що привело його до написання такої ніжної мелодійної лірики.

Учень: Я люблю твої очі у мрії,

Ті, що глянули в душу колись,

В них мої сподівання й надії

Дивним карбом навік запеклись.

Я узяв тих очей таємницю

І зіниці твої золоті.

Наче воду з моєї криниці,

Щоб розхлюпати людям в житті.

І дивились на мене ті очі,

Як веселки, з-під маєва брів,

Тож диханням твоїм опівночі

Я людей у житті обігрів.

І коли ти повернешся знову.

Прочитаєш ти в людських очах

Свою душу легку і мов нову

По стежках, по лужках, по ночах.

Вчитель: Це ж скільки добра і щирості треба було вмістити в серці, щоб так проникливо і тонко відчувати дихання землі . посмішку природи , щоб так ніжно торкнутися тендітних струн людської душі, так щедро черпати багатство рідної мови. Тож, давайте спробуємо зазирнути в душу поета через призму його натхнення і бентежних віршів, його високого, ніжного поетичного слова.

А.С. Малишко: Я тебе вимріяв , ніжну жагучу,

В снах узаконив, пізнав з поцілунку,

Крикну: прийди! – І прийдеш неминуче.

Крикну: рятуй! – І воскресну в рятунку.

Вчитель: Перше кохання, неповторне й полохливе, ніжне, як цвіт яблуні.. Це його відгомін відчувався в поезії Малишка. Йому дуже подобалась Катруся вродлива, чепурненька, гарно вчилася, мала чорні глибокі очі з ясним, а часом ніби трохи сумовитим поглядом. Певно, він теж був їй до вподоби, бо не раз відчував її погляд.

Учениця: Запалай ,мій вогнику крилатий,

Полум'ям привітним і незлим.

Як мойого серця жар багатий.

У житті не ділений ні з ким.

Запалай ,мій вогнику. іскристо

Над лугів шептання вікове,

Мов кохання, молодо і чисто,

Що у серці бється і живе.

Я б тебе, мій вогнику, носила

В темній ночі і в погожі дні,

Я б свою любов на двох ділила,

Щоб дісталось милому й мені.

Вчитель: Протягом усього життя Андрій Малишко згадував свою першу, ще дитячу любов. Будучи вже одруженим з іншою жінкою, він дізнається про смерть Катрусі і дуже тяжко переживає.

Учень ( фото ) Я забув, що плачуть з поцілунку,

Що й хороше слово є рідня,

Ждав твоїх очей, немов рятунку,

Посмішки твоєї наче дня.

Дня за днями. і за літом літо.

Три й чотири, й п’ять предовгих літ.

Буйне сонце снами не сповите,

Погляд твій несло, як заповіт.

Всі мої сподіванки і надії,

Слова цвіт, посіяний колись,

І розлуки й весни молодії.

В погляді твоєму заплелись.

Є в любові гіркоти й порада,

Може в інших – зайва похвала,

А твоя ж людська ласкава зваба

Вже мене повік оповила.

/Звучить пісня на слова А. Малишка « Ранки солов’їні »./

Вчитель: Першу пісню заставив написати Олександр Довженко до свого кінофільму « Щорс». Три рази міняв Малишко слова і, нарешті , догодив Довженку. Я був гордий з того, що для написання пісні до кінофільму « Щорс» Довженко вибрав саме мене. Це було в 36 році, я був ще молодим літератором. Довженко дуже любив молодого поета. Зачаровано слухав, коли Андрій читав. Іноді говорив: « Якби я не був самим собою, то хотів би бути тобою, Андрію». Наприкінці сорокових років познайомився поет з композиторами Майбородами – Платоном та Георгієм. У результаті дружби з’явилося на світ декілька пісень.

( Слайд шоу «Малишко - поет – пісняр»)

Учениця:

Заспівай, як кажуть наостанку,

Щоб цвіла мелодія в устах,

Про вечірні роси на рум’янку,

Про літа на сходжених мостах.

Щоб любов, навіки серцю мила,

Простягала пагіння рясні.

Щоб тебе , мов ластівку. прибила

До моєї бурі навесні.

До моїх доріг, де сила й згода

Від чужих ворожо – злих обмов,

Завжди в смутку чується відрада,

Завжди з болем знається любов.

Тож вона одна не випадкова,

Гожим літом ходить по мостах.

І бринить мелодія шовкова,

І горить рум’янок на вустах.

/Звучить пісня А.Малишка « Вчителька». Слайд шоу « Вчителі»)

Вчитель: Материнська пісня – то найсильніший гімн людині. Саме про це заспівали Платон і Андрій, про рідну матір. Створюючи цю пісню, автори бачили перш за своїх матерів, пісня стала як синівський пам’ятник матері.

/ Відеофільм « Пісні серця – Рідна мати моя»./

Учень: Я люблю , як буває осінню,

Пахне яблуками у хаті,

Он лежать вони повні просині

Повні сонця, немов на святі.

Звуться зорями і ранетами,

Повні пахощів, соком гожі,

Доспівали попід планетами,

І планети – на них не схожі,

Мились росами десь під тучею,

В землю падали в добрім літі,

І ставала земля пахучою,

Ніби яблучко на орбіті..

Вчитель: Красу яблуні Малишко любив до нестями, коли говорив про неї. То порівнював її з молодою матір’ю. Захоплено спостерігав, як наливаються і спіють плоди.

Йшов 1969 рік. Малишко писав свою останню збірку, яка стала і вершиною творчості, його лебединою піснею. Збірка під символічною назвою « Серпень душі моєї». Поет відчував, що йому під силу творити велику поезію. І свідченням цього, яскравого перлиною поетичної майстерності є вірші – пісня « Стежина». Написана за вісім днів до смерті.

Вчитель: Любі друзі! На минулому уроці ви писали твір – роздум « Моя стежина». Перечитавши їх , я була приємно вражена вашими думками. Деякі з них я зачитаю.

/ Зачитується уривки з творів ./

Вчитель: Дорогі мої, через кілька місяців ви станете випускниками. Переступивши шкільний поріг, ви підете в широкий світ. На вас чекає безліч доріг, стежок. І кожному з вас розпізнавати свою єдину стежину. І де б вона не пролягла, куди б не завела вас – нехай вона неодмінно буде щасливою! Коли почуєте « Стежину» пригадуйте рідну домівку, шкільних друзів, стежину, якою ходили 11 років до школи

/ Діти виконують пісню « Стежина».)

1

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Картографія та топографія»
Довгань Андрій Іванович
36 годин
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.