Сьогодні о 18:00
Вебінар:
«
Побудова дисципліни у ЗДО: профілактика проблемної поведінки
»
Взяти участь Всі події

22 січня – День Соборності України

Я і Україна

Для кого: 10 Клас, 11 Клас

29.06.2021

50

0

0

Опис документу:
Виховання у підростаючого покоління патріотичного ставлення до Батьківщини, розширити кругозір студентів про історію виникнення та святкування Дня Соборності України; закріпити знання, отримані на заняттях української літератури, історії України; прищеплювати любов і повагу до історичних та культурних надбань українського народу, інтерес до минулого; виховувати почуття національної гідності, гордості за свою Батьківщину та народ, повагу до культурних цінностей, літературної спадщини.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

22 січня – День Соборності України

Виховний захід


Мета: виховання у підростаючого покоління патріотичного ставлення до Батьківщини, розширити кругозір студентів про історію виникнення та святкування Дня Соборності України; закріпити знання, отримані на заняттях української літератури, історії України; прищеплювати любов і повагу до історичних та культурних надбань українського народу, інтерес до минулого; виховувати почуття національної гідності, гордості за свою Батьківщину та народ, повагу до культурних цінностей, літературної спадщини та історії власного народу.


Обладнання: державна та національна символіка, вислови про Україну. Мультимедійне обладнання, ноутбук, відеоматеріали, слайди.


ХІД ЗАНЯТТЯ

Ведуча - вступне слово.

Доброго дня, дорогі друзі! Сьогоднішню нашу зустріч я присвячую відродженню України, Дню соборності нашої держави.

Шановне зібрання! День 22 січня 1919 року ввійшов до національного календаря, як велике державне свято – День Соборності України. Саме тоді на площі перед Київською Софією відбулася подія, про яку мріяли покоління українських патріотів: на волелюбному зібрані було урочисто проголошено злуку Української народної республіки і Західноукраїнської народної республіки. Шановні друзі, урочиста виховна година, присвячена Дню Соборності України оголошується відкритою.

Велична і свята, моя ти Україно,
Лише тобі карать нас і судить
Нам берегти тебе, Соборну і єдину
І нам твою історію творить!

Ведуча:

Рідна матір, Україно!

Подивись, твої сини

Вже посіяли свободу,

Вже колосяться лани.

Ті, із кого кепкували,

Насміхались, як могли,

Знов народом гордим стали,

Більш вони вже не хохли,

Не лакузи, не примари,

А герої та борці.


Ведучий:

Маєм сонце, маєм море,

Маєм Київ і Дніпро,

Маєм землю неозору,

На якій росте добро.

Синьо-жовтий прапор маєм

И Володимирський тризуб,

Дон і Сян їх обіймають.

Ми - народ-великолюб.

Пісня про Україну


Любi, друзi! Ми зiбралися для того, щоб довести всiм i самим собi, що Україна — це високорозвинена держава, що вона могутня духом, має свою iсторiю, до речi, дуже багату, культуру i мистецтво. Людина народжується і отримує в спадщину саме дороге – Батьківщину. Її не обирають, вона, як і мати – твоя доля. Україна! Країна хвилюючої краси, радості і печалі, розкішний вінок з рути і барвінку, чорнобривців і калини. Це бентежна історія мужнього народу, що віками боровся за волю, за єдність, за своє щастя, свідками чого є високі в степах обеліски, могили й пам’ятники. Свідченням багатовікової боротьби за волю є історичні перекази, легенди, пісні.


Під мелодію з ілюстраціями про Україну читаються вірші

Ведучий:


Батьківщино,

Вітчизно, країно моя!

Де б в житті я не був,

Ти завжди біля мене, зі мною.

Ти – це сонце барвисте,

це – ліс, це поля.

Я пишаюсь твоєю красою!

Ти - вишневий садок,

Біля хати червона калина.

Ти – це спів солов’я навесні у гаю

Ти це пам’ять віків,

Батьківщина моя, Україна!



Родитись українцем —
Це велика Честь i слава.
Рiдний край свiй полюбити
Найважливiша справа.
В нiм пливуть глибокi рiки,
І шумлять степи безкраї,
Стрункi гори пнуться в хмари,
Синьооке море грає.
Буйне збiжжя колосисте
На врожайних росте рiллях.
Є у надрах сiль i нафта,
Вiск, залiзо i вугiлля.
Українцi й українки —
Всi кохають до загину
Славну землю батькiв своїх —
Свою рiдну Україну!


Ведуча: Кожна країна світу має свої символи. Ознакою нашої держави є герб, прапор гімн. Герб – емблема держави, розпізнавальний знак . Він зображений на знаменах, печатках, офіційних документах. Герб – це символ миру і творчої праці, спорідненості поколінь.


Ведучий: Наш герб – тризуб.

Це воля, слава, сила.

Наш герб - тризуб.

Недоля нас косила,

Та ми зросли, ми є,

Ми завжди будем,

Добро і пісню несемо ми людям.


Ведуча: Прапор – жовто-блакитне полотнище, символ суверенітету та незалежності. Поєднання кольорів багатозначне: чисте, мирне, безхмарне небо над жовтим кольором хлібних ланів – символ миру, праці, добробуту. Це також і об’єднаний символ життя золотого сонця із синім космосом, гармонія всього існуючого на землі.





Ведуча: Прапор – це державний символ,

Він є в кожній державі,

Це для всіх - ознака сили,

Це для всіх - ознака слави.

Синьо-жовтий прапор маєм,

Синє небо, жовте жито

Прапор свій оберігаєм.

Він – святиня, знають діти.

Прапор свій здіймає гордо,

Ми з ним дружні і єдині,

Ми навіки є народом

Українським в Україні.

Ведуча: Поряд з прапором і гербом офіційним символом держави є гімн „ Ще не вмерла України”. Він був написаний у середині 60-х років дев’ятнадцятого століття українським поетом Павлом Чубинським, а музика – Михайла Вербицького. Зміст гімну – ідея боротьби за національну незалежність, виховання народу в дусі любові до рідної землі та самопожертви в ім’я України. Гімн держави виконується на всіх урочистих подіях. Під час виконання гімну всі повинні стояти.

Ведуча: Слова палкі, мелодія врочиста,

Державний гімн ми знаємо усі,

Для кожного села, містечка, міста –

Це клич один з мільйонів голосів.

Це клятва, заповідь священна.

Хай чують друзі й вороги,

Що Україна вічна, незнищенна,

Від неї ясне світло навкруги.

Всі встають. Звучить гімн України.

Ведуча: Протягом червня-грудня 2007 року рушник вишивали в усіх областях України, м. Києві та м. Севастополі. У вишиванні взяли участь понад 1000 майстрів народної вишивки, а також представники української діаспори в Польщі.

Рушник національної єдності є вишитим полотном довжиною 9 м і шириною 75 см. Він складається з двох частин, у центрі – герб України у вінку. У вишивці рушника використані орнаментальні мотиви Трипілля, Київської Русі, Козацького бароко тощо. Автор ескізу – заслужений художник України О. Теліженко.

«Рушник національної єдності» має розмір 930 см х 75 см, площа 7 кв. м, важить 4 кг 470 г. Для його вишивки було потрібно 16 місяців. По доставці його з області в область подолано 57000 км автомобільним, залізничним і повітряним транспортом. до виготовлення рушника долучилися понад півтори тисячі чоловік. За півтора роки роботи він проїздив більше 55 тисяч кілометрів та ще понад 22 тисячі пролетів у літаку.

Значення «Рушника національної єдності» — в патріотичному вихованні, дружбі між народами України — велике і безцінне. Він увібрав в себе багатство і основні традиції народної вишивки всіх регіонів країни. Вишивальниці з Бахчисараю в центрі полотна вишили золотом тризубець в обрамленні вінка з дубового листя — головний елемент Державного герба України.


Батьківщина – це не тільки земля, на якій ми живемо, не тільки простори й багатства природи, це ще й люди які її населяють, їхня натхненна праця. Батьківщина – це пам’ять серця про все , що було з народом, це пам’ять про трагічну історію країни. А наша історія – це історія віковічної боротьби за своє місце під сонцем.

Моя Батьківщина – це хата й калина,

Що виросла біля вікна.

Моя Батьківщина - це вся Україна,

Що в цілому світі одна!

Моя Україна – це села й містечка,

Й верба, що спустила гілля..

І річка красива від нас недалечко...

Уся наша рідна земля.

Моя Батьківщина – це предків багато,

Що землю свою берегли

Стояли за неї до смерті, завзято,

А ворогу не віддали!

Моя Батьківщина – це будні і свята,

І неба безмежного шир.

Щасливе дитинство, це – мама і тато,

Це радість, це ласка і мир.


Ведуча: Батьківщина – це також наша культура. Варто знати, що ніщо так не єднає людей, як пісня. Якщо ми загубимо, не збережемо нашу українську пісню її ніжну, лагідну мелодію то спорожніють, обміліють криниці наших душ. У кожного з нас Вітчизна одна єдина, і любов до неї ми все життя несемо у своїх серцях і виспівуємо в піснях. Українська пісня вливає в наші серця ніжність та любов, проростає в них паростками добра і краси.


Я - українка!

Горджуся й радію,
Що рідною мовою
Я володію,
Шевченковим словом
Умію писати
Слова мелодійні
І вірші складати.
Я - українка!
Живу в Україні,
На вільній, єдиній
Моїй Батьківщині,
Де все мені в радість:
Ліси і садки.




Озера й річки,
І глибокі ставки,
Лани неосяжні,
І гори, й долини,
Цвіт білосніжний
У лузі калини.
В душі моїй солодко
Грає сопілка,
Бо я з України, разом
Бо я - українка!

Відеоролик – пісня «Як у нас на Україні»





«Ой ти, ненька – Україна!»
Хлопець (в українському вбранні)
Ой ти, ненька-Україна,
Я тебе кохаю,
В свiтi кращої країни
Я не знаю.
Чорне море, степ широкий,
Зеленi Карпати,
I пiд небом синьооким
Стежина до хати.
Ой ти, сонечко ласкаве,
Свiти Українi,
Бiльше щастя, бiльше слави
Для дочок i синiв.
Вони вчора, позавчора
На Днiпрi i в полi
Через працю, через горе
Добувались волi.

Дівчина (в українському вбранні) продовжує:

Ой тому сьогоднi треба
Нам i нашим дiтям
Пiд блакитним мирним небом
За неньку радiти.
Прикрашати, пестувати
I мiста i села,
Гарну пiсню заспiвати
Для друзiв веселих.
Ой ти, ненька-Україна,
Я тебе кохаю,
В свiтi кращої країни
Не шукаю.
Чорне море, жовте поле,
Зеленi Карпати,
I не зможу я нiколи
Iншу покохати.



Ведуча:

22 січня день Соборності України. Майже 100 років тому це слово було вписане в iсторiю українського народу, але святковим днем українського календаря воно стало тiльки вiд недавна з 1999 року. Лише за умов державотворчих процесів в Україні цей день набув своєї чинності. Так трапилось, що на протязі багатьох століть історичного розвитку Україна не мала власної державностi i єдиної територiї.

Ведучий:

Ідея соборності бере свій початок від об'єднання давньоруських земель навколо князівського престолу в Києві, а її філософське коріння сягає часів Візантії. Протягом віків її практичним втіленням займались українські гетьмани Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Петро Дорошенко, Пилип Орлик. У ХVIIІ — початку ХХ ст., коли українські землі були поділені між сусідніми державами: Польщею, Московією, Румунією, Австро-Угорщиною, ця ідея знайшла своє відображення у працях кращих вітчизняних мислителів, оскільки для боротьби за свої національні інтереси Україні була вкрай важливою територіальна єдність.

Ведуча:

Наш народ споконвіку відзначався своєю волелюбністю, прагненням до створення незалежної держави. Вінцем цих прагнень стало возз’єднання Східної і Західної України. Воно визрівало віками страждань і поневірянь і дійшло аж до 20 століття.

День соборності України — свято України, що відзначається щороку 22 січня в день проголошення Акту возз'єднання Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки, що відбулося в 1919 році. Тому день 22 січня — подвійне свято і про нього пам'ятають всі українці в цілому світі.

Вірш «22 січня» (виходять дві сестрички в українському вбранні. І стають по обидві сторони сцени (символ роз’єднаної країни)

Двадцять друге січня

Нам сестричка нині розказала,
Що колись давно (я добре знаю) —
У зимовий ранок засіяло
Сонце волі у моєму Краю.

Вийшли люди на майдан Софії,
Де колись лунала княжа слава
Хтось сказав: "Сповнились ваші мрії!
Україна вільна вже Держава!"

Хтось сказав, і всі почули люди,
З Києва аж по самі Карпати:
"Україна є, була і буде!
Вже її нікому не здолати!"

Нам сестричка розказала нині,
І сама я це вже добре знаю:
Знов прийде чарівна ця хвилина
В Українському моєму Краю.

Як тоді, зійдуться ранком люди,
Пролунають знов слова палкії,
Запанує наша воля всюди
І заграє грімко дзвін Софії!

Ведучий:Що ж відбулося на майдані Софії 22 січня? Повернемося з вами в далекі історичні часи. Згадаємо свою історію. Бо без минулого не може бути майбутнього.

Ведуча:

І так, сьогодні 22 січня ми святкуємо 95 річницю об’єднання Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки. День – єдиної України!

НАША СЛАВНА УКРАЇНА

Наша славна Україна,

Наше щастя і наш рай,

Чи на світі є країна

Ще миліша за наш край?

І в щасливі й злі години

Ми для неї живемо.

На Вкраїні й для Вкраїни

Будем жити й помремо

Україна – рідний край,

Рідне поле, зелен гай,

Рідне місто й рідна хата,

Рідне небо й рідна мати.



Ведучий:

Боротьба за Українську самостійну соборну державу – найбільш яскрава сторінка історії визвольних змагань українського народу. За волю і незалежність України загинули десятки тисяч кращих українців. Реалізувалися мрії багатьох поколінь нашого народу про об’єднання в єдину соборну державу.

Ведуча:

Нам воля з тобою нелегко дісталась ...

Без бою!...” – не скаже ніколи ніхто

Ця битва кривава віками тривала!

За волю мільйони синів полягло.

З настанням зими нам весна посміхнулась

О Боже! Прийми всенародний уклін

Надії Вкраїни омріяні збулись

Сьогодні встаємо назавжди з колін.

Ведучий:

У березнi 1917 року у Надднiпрянськiй Українi розпочалася нацiональна революцiя. Було обрано Центральну Раду, першого президента М.Грушевського, проголошення створення Української Народної Республiки (УНР),

а 4 Унiверсалом вiд 22 сiчня 1918 р. було проголошено незалежнiсть України.


Ведуча:

Подiбнi процеси вiдбувалися i в Галичинi. 9 листопада 1818 р. було проголошено назву держави ЗУНР i створено перший уряд — державний Секретарiат на чолi з Костем Левицьким.

Зламався врештi двох iмперiй мур!
I на розалинах у слушну цю нагоду
З "явилися держави УНР i ЗУНР,
Як вияв волi нашого народу.

Ведуча:

01 грудня 1918 року представники державного Секретаріату ЗУНР – К.Левицький, Л.Цегелоський, члени Директорiї – В.Винниченко, С.Петлюра, П.Андрiєвський, Ф.Швець пiдписали у Фастовi Предвступний договiр про майбутнє об’єднання двох республiк. Цей договiр став першим i основним актом соборностi, викликав схвалення українського загалу.

Все, що мрiялось вiками,
Сповнилось, настало!
«Ще не вмерла Україна» —
Гордо прозвучало.

Ведучий:

03 сiчня 1919 року на першому засіданнi Української Народної ради було одностайно прийнято Ухвалу про злуку ЗУНР i УНР. Часописи пiдкреслювали, що тим самим зроблено перший крок на шляху до соборностi українських земель.

Ведуча:

Директорія i Рада Народних Мiнiстрiв призначила святкування об’єднання УНР i ЗУНР на 22 сiчня. Мабуть, ця дата не була випадковою, адже вказаний день збiгався з рiчницею iсторичного IV Унiверсалу Цетральної Ради, згідно з яким УНР проголошувалася самостiйною, незалежною державою, отже вiн мав стати днем подвiйного всенародного свята – Незалежностi i Соборностi.

Ведучий:

22 сiчня 1919 року на Софіївській площi, бiля пам’ятника гетьману Богдану Хмельницькому, у присутностi десяткiв тисяч киян лiдери УНР і повноважна делегація ЗУНР заявили про свiй непохитний намiр збудувати єдину соборну Українську державу.

Ведуча:

Впродовж віків історію держави

Творила нація в піснях і боротьбі

І зародилась в вогняній заграві

Єдина Україна, як доля на крилі,

Щоби у леті подолати злами

Щоб з горя сліз не було на щоці.

І сколихнулися серця народу

Проти свавілля, голоду й терпінь,

Знедолені, піднялись за свободу

Під сяйвом синьо-жовтих прапорів,

У сонці правди, злагоди і злуки

Соборність України люд зустрів...

Ведучий:

В Актi злуки проголошувалося: «Однинi воєдино вливаються століттями відiрванi одна від одної частини Єдиної України, Захiдноукраїнська Народна Республiка (Галичина, Буковина Угорська Русь) i Надднiпрянська Велика Україна. Здiйснилися вiковiчнi мрiї, якими жили, i за якi вмирали кращi сини України. Однинi є єдина, незалежна Українська Республіка».

Демонструються фрагменти документального фільму

«Становлення української державності».

Ведуча:

Соборна Україна нині незалежна,

Як квітка синьо-жовта розцвіла.

І не згубилася людська любов безмежна

До України-неньки і її буття,

Що упродовж віків нам мрію дарувала

Й снагу іти до вільного життя.

Ведучий:

Ті вікопомні історичні події сформували підґрунтя для відродження незалежної соборної демократичної України та утвердження національної ідеї. У розмаїтті жовто-синіх знамен 22 січня 1990 року наші сучасники поєднали живим ланцюгом злуки Схід і Захід України. Цей день увійшов до національного календаря як велике державне свято – День Соборності України, і відзначають його з 1999 року. 30 грудня 2011 року президент України В. Янукович видав указ про оголошення 22 січня днем Соборності України. Відтак офіційно 22 січня в Україні відзначається саме День Соборності та Свободи України.



Ведуча:

Віримо, що територіальна цілісність України, скріплена кров’ю мільйонів незламних борців, навіки залишатиметься непорушною. Плекаймо все, що працює на ідею загальнонаціональної єдності.

Молюсь за тебе, Україно,

Молюсь за тебе кожен час,

Бо ти у нас одна-єдина,

Писав в своїх вірша Тарас.

Молюсь, - казав він, - щоб у тебе

Не було між людьми війни,

Щоб завжди було чисте небо

На нашій стомленій землі.

Щоб завше у садку смерека

Весняним квітом під вікном цвіла

І прилітали з вирію лелеки,

Щоб гомін хвиль послухати Дніпра!


Ведучий:

В підвалинах української державності — і століття боротьби наших предків, і символізована насамперед в іменах Шевченка і Франка титанічна робота великих просвітителів народного духу, і сама душа українського народу. Недаром вони боролись за вільну Україну. В цьому році ми святкуємо 200 річчя з дня народження Т.Г. Шевченка.

Ми Українці від Тараса,

Мазепи й Сковороди...

Було сліз більше, ніж води.

Нас голодом не раз морили,

І в очі населяли страх.

Ой наші мовчазні могили:

Куди не глянь — по всіх світах....

Не судилося Україні вибороти незалежність у 1917 році, коли впали мури російської темниці і, здавалося, невольниця Воля усміхнеться всім народам.

Вмикається слайд – Акт злуки (документальний фільм)

Ведучий:

Сьогодні День Соборності України, свято рідного краю, свято нашої держави.


Ведуча:

Ми пишаємося, що ми – українці, а наша Вітчизна – Україна, земля, дорога та мила серцю кожного із нас.


Ведучий:

Соборність – це символ. Символ боротьби за волю. Порозуміння між людьми. І часточка надії і віри у майбутнє.




Ведуча:

Пам’ятаймо про незліченні жертви наших співвітчизників, покладені на вівтар незалежності, соборності, державності.

Ведучий:

Лунає  пісня  солов’їна
І  вітер  віє  степовий.
Моя  соборна  Україна
Знов  зустрічає  день  новий.
Послухай,  брате-українцю,
Хоч  історично  склалось  так,
Що  територія  різниться,
Та  все  ж  –  це  в  нас  одна  земля.
Ми  з  вами  –  це  одне  єдине,
Ми  –  це  родина:  ти  і  я.
Дві  сторони  у  України,
Та  Україна  в  нас  одна.
А  ми  усі  сини  і  дочки,
Неначе  в  морі  кораблі,
Розкидані  по  всіх  куточках
Української  землі.
А  наша  єдність  нездоланна,
Бо  в  нас  тече  козацька  кров.
За  скільки  літ  нас  не  здолали,
А  отже  ще  простоїмо.
Яка  ж  вдалась  сьогодні  днина!
Так  й  хочеться співать  пісень!
Моя  соборна  Україна
Знов  зустрічає  новий  день.

Ведуча:

Віримо, що територіальна цілісність України, скріплена кров’ю мільйонів незламних борців, навіки залишатиметься непорушною. Маємо бути свідомі того, що лише в єдності дій та соборності душ можемо досягти величної мети – побудувати економічно-багату, вільну й демократичну Україну, якою пишатимуться наші нащадки.

Ведучий:

Україно, соборна державо,

Сонцесяйна колиско моя,

Ні, не вмерла й не вмре твоя слава,

Завойована в чесних боях.

Ведуча:

Ти не загинеш, Україно!

І мова прадідна твоя,

Що кожне слово в ній – перлина,

Не вмре повік!


Ведучі:

Ми вірим в майбутнє твоє, Україно!

Говорять сьогодні дорослі й малі.

Бо ти в нас – найкраща, бо ти в нас єдина,

Немає такої, як ти, на землі.


Ведуча:

Наше свято підійшло до кінця. Сердечно бажаємо вам міцного здоров’я, щастя, добра, миру, злагоди і глибокої віри у гідне майбутнє України!


Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.