Ця презентація розкриває українську мову як одну з найдавніших, наймелодійніших та найбагатших мов світу через захопливі історичні та лінгвістичні факти.
Граматика та структура. Наявність трьох форм майбутнього часу та унікального сьомого (кличного) відмінка, який зближує українську з латиною та грецькою. Дві букви для звуків «г» і «ґ» та особливість: назви всіх дитинчат тварин належать виключно до середнього роду.
Історичне коріння та зв’язок із санскритом. Письмова фіксація слів «мед» і «страва» на території сучасної України ще у 448 році н.е. істориком Пріском Панікійським. Тісний зв'язок зі старослов'янською та санскритом (спільні слова: «повітря», «кохати», «огонь»), а також доведене походження мови ще з X–IV тисячоліть до нашої ери (трипільська культура).
Унікальність та лексичне багатство. Неймовірна кількість зменшувально-пестливих форм (навіть слово «вороги» має варіант «вороженьки»). Рекордсмени: найуживаніша та водночас «початкова» літера «п», найдовше слово («дихлордифенілтрихлорметилметан» на 30 літер) та слово-рекордсмен за кількістю синонімів — «бити» (45 синонімів). Збереження давньослов'янських назв місяців, пов'язаних із природою, та сучасний словниковий запас обсягом близько 256 тисяч слів.
Писемність, статус і географія. Використання як офіційної мови Кубанської Народної Республіки (1918–1920 рр.) та напівофіційний статус у сучасних США (округ Кук, штат Іллінойс, разом із Чикаго). Використання у минулому близько 50 систем письма, зокрема унікального «козацького скоропису». Роль Івана Котляревського та його «Енеїди» як фундаменту нової літературної мови.
