Жанри і форми музики: соната

Опрацюйте теоретичний матеріал та прослухайте музичний твір:

Камерно-інструментальна музика здавна супроводжувала наше повсякдення, дозвілля. Зміст програмних творів, що мають назву, підказує нам автор. Характеристика непрограмних творів визначається назвою жанру.

Наприклад, марш передбачає енергійні образи, вальс — царину лірики, а скерцо — гумор. Це зрозуміло і без словесної підказки.

Адже красою і виразністю музики ми можемо насолоджуватися, незалежно від того, чи зазначено у творі якась конкретика — картини природи чи портрети людей, героїчна боротьба чи народне свято.

Антоні Дітлеф. Аллегро (фрагмент)

Найцікавіше в жанрах непрограмної камерно-інструментальної музики те, що вона викликає у кожного слухача власні переживання, емоції, почуття, думки. Вони вільно народжуються під враженням від почутого і збагачуються асоціаціями на основі власного досвіду.

Соната належить до складних камерно-інструментальних жанрів, якому як правило, не притаманна програма. Слово соната виникло дуже давно й означало спочатку будь-яку інструментальну музику на відміну від вокальної кантати. Спочатку вони були одночастинні, а з часом розвинулися у велику циклічну форму.

У чому ж полягають особливості жанру сонати і сонатної форми?

По-перше, її відрізняє гомофонно-гармонічний склад на відміну від поліфонічної музики, що до цього віками панувала в Європі.

По-друге, будова класичної сонати складається переважно з трьох (інколи — чотирьох) частин, де крайні частини зазвичай виконуються у швидкому темпі, а середня — у повільному. Відповідно вони різняться і характером музики.

Контраст як основний принцип побудови сонатного циклу поширюється і на теми окремих частин циклу, які також різні за характером. На контрасті побудовані теми першої частини сонати — головна і побічна. Інколи вони вступають у конфлікт.

По-третє, для жанру сонати важливим є наскрізний розвиток музики, цілісна драматургія циклу.

Такі характерні ознаки сонати дають змогу втілювати в музиці різні грані життя, драматичні події, палітру почуттів. Саме тому для багатьох композиторів соната стала улюбленим жанром.

Побудова і драматургія сонатного циклу:

В українській музиці перші зразки класичної сонати створив Дмитро Бортнянський. За життя композитора їх виконували на клавесині, у наш час — переважно на фортепіано.

Дмитро Бортнянський. Соната до мажор для фортепіано:

Слухаючи твір, намагайся стежити, як відбувається музичний розвиток. Визнач, як композитор застосовує в сонаті контраст

До портретної галереї

Опрацюйте теоретичний матеріал та прослухайте музичний твір:

Доменіко Скарлатті (1685-1757) — італійський композитор і клавесиніст. Народився в Неаполі, в молоді роки служив капельмейстером і органістом у соборі Святого Петра в Римі, пізніше став королівським придворним музикантом у Мадриді.

В історію музики Д. Скарлатті увійшов як автор 555 сонат для клавесину. За життя митця вийшла лише одна збірка з 30 сонат. У передмові автор скромно зазначив: «Читачу, будь ти дилетант чи професор, не чекай знайти в цих композиціях глибокий задум, а скоріше майстерний жарт для удосконалення мистецтва вправлятися у сміливій грі на клавесині». Тим не менше творчість Д. Скарлатті зіграла значну роль у розвиткові сонатного жанру. Ці твори збереглися також у репертуарі піаністів.

Соната соль мінор Д. Скарлатті стала відома як «Котяча фуга», хоча назва не належить авторові. За легендою, одного разу домашня кішка композитора Пульчинелла випадково «зіграла» своїми оксамитовими лапками висхідний мотив. Ці шість нот звучали дещо незвично, але надихнули Д. Скарлатті на створення фуги. Пройшов чималий час, і в одному з нотних видань сонати композитора з’явилася ілюстрація з кошенятами, що бавилися на клавіатурі, й назва «Котяча фуга». Назва прижилася, і вже стало не важливим, була історія з кішкою композитора легендою-жартом чи рекламною фішкою видавців.

Доменіко Скарлатті. Соната соль мінор «Котяча фуга»:

Мистецька скарбничка

Запишіть до зошита визначення:

Фото записів прикріпіть до цього завдання.

Соната — жанр камерно-інструментальної музики, циклічний твір, що складається переважно з трьох контрастних частин, перша з яких, як правило, написана у сонатній формі.

Рефрен (від фр. — приспів) — у формі рондо — розділ, який чергується кілька разів з основною темою.

Рондо (від фр. — коло) — музична форма, у якій неодноразово проводиться головна тема твору — рефрен.

Фуга — поліфонічна форма, заснована на розвитку теми, що виконується поперемінно в різних голосах; може бути окремим твором, частиною циклу. Фугато — маленька фуга.

На закріплення виконайте інтерактивну вправу.

Скрін виконаної вправи прикріпіть до цього завдання.