Залози змішаної секреції.Взаємодія регуляторних систем організму.

Залози змішаної секреції

Залози змішаної секреції — це залози, одні клітини яких виробляють гормони, а інші — виділяють секрети, які по спеціальним протокам потрапляють в органи або в зовнішнє середовище.

До залоз змішаної секреції належать: частина підшлункової залози, статеві (яєчка у чоловіків і яєчники у жінок) та деякі інші залози.

Підшлункова залоза

Підшлункова залоза це орган довжиною 20 см, який міститься поруч з 12-палою кишкою, позаду шлунка.



Підшлункова залоза належить до залоз змішаної секреції. У ній є групи клітин, які виділяють травний (панкреатичний) сік у протоку, що відкривається в дванадцятипалу кишку. Це зовнішня секреція. Інші групи клітини виробляють виділяють гормони, які надходять в кров. Це внутрішня секреція.

Гормони підшлункової залози контролюють вміст глюкози в крові:

• інсулін забезпечує перехід глюкози з крові в тканини і перетворення її надлишку в глікоген, який відкладається в печінці; рівень глюкози в крові при цьому знижується;

• глюкагон, навпаки, перетворює глікоген у глюкозу і підвищує її рівень в крові.

При зменшенні вироблення інсуліну збільшується вміст цукру в крові, і виникає хвороба — цукровий діабет. Хворі на цукровий діабет відчувають постійну спрагу, швидко худнуть.
Виведення глюкози з організму разом з сечею свідчить про недостатність функцій підшлункової залози і є можливим при цукровому діабеті.

Статеві залози

Статеві залози чоловіків — сім'яники, жінок — яєчники.

У статевих залозах утворюються не тільки статеві гормони, а й статеві клітини (яйцеклітини, сперматозоїди), тому вони належать до залоз змішаної секреції.

Розвиток статевих залоз пов'язане із загальним розвитком організму людини. У дитячому віці ці залози не розвиваються (перебувають у «сплячому стані»). У віці 12 - 16 років починається процес статевого розвитку (період статевого дозрівання, або пубертатний період), у результаті якого настає статева зрілість (статеві залози починають виробляти статеві гормони, в них також починають дозрівати статеві клітини).

Чоловічі статеві залози

Сім'яники виділяють у зовнішнє середовище сперматозоїди (зовнішня секреція), а у внутрішнє — гормони андрогени, основним з яких є тестостерон (внутрішня секреція).

Тестостерон визначає розвиток чоловічих статевих органів і вторинних статевих ознак (формування м'язів, розподіл волосся на тілі, тембр голосу, особливості поведінки, тощо). Цей гормон контролює також дозрівання сперматозоїдів.

Жіночі статеві залози

В яєчниках утворюються яйцеклітини (зовнішньосекреторна функція), і жіночі статеві гормони естрогени і прогестини (внутрішньосекреторна функція).

Естрадіол визначає розвиток вторинних статевих ознак у жінок (формування молочних залоз, тип статури, висота голосу, тощо). Цей гормон також контролює менструальний цикл.

Прогестерон, або «гормон вагітності» виробляється в організмі вагітних жінок. Він зупиняє дозрівання нових яйцеклітин, тимчасово припиняє менструації і контролює перебіг вагітності.

У нормі в сім'яниках виробляється певна кількість жіночих гормонів, а в яєчниках — чоловічих. Якщо співвідношення статевих гормонів в організмі порушується, то виникає інтерсексуальність. У чоловіків з'являються деякі жіночі ознаки, а у жінок — чоловічі.

Взаємодія регуляторних систем організму полягає в координації роботи нервової (швидка, рефлекторна) та гуморальної (повільна, за допомогою гормонів) систем для підтримання гомеостазу – сталості внутрішнього середовища. Нервова система контролює діяльність ендокринних залоз, а гормони можуть впливати на нервову систему, забезпечуючи узгоджену та пристосовану реакцію організму на зміни.

Основні регуляторні системи

• Нервова регуляція:

  • Здійснюється за допомогою нервових імпульсів.

  • Характеризується швидкістю, точністю та короткочасністю дії.

  • Має рефлекторний характер.

  • Забезпечує зв'язок організму із зовнішнім середовищем та координує роботу всіх інших систем.

• Гуморальна (ендокринна) регуляція:

  • Здійснюється за допомогою біологічно активних речовин (гормонів), які переносяться рідинами тіла (кров, лімфа).

  • Характеризується повільністю, але тривалістю дії.

  • Регулює процеси, що відбуваються у всіх частинах організму.

Механізми взаємодії

• Нервова система впливає на гуморальну: Нервова система може змінювати інтенсивність виділення гормонів залозами.

• Гуморальна система впливає на нервову: Гормони можуть викликати нервові імпульси, впливаючи на роботу нервової системи.

• Приклади взаємодії:

  • Під час стресу (реакція нервової системи) виділяються гормони стресу (адреналін), які прискорюють серцебиття і підвищують тиск, що посилює роботу серцево-судинної системи.

  • Рівень цукру в крові (гуморальна регуляція) впливає на роботу підшлункової залози та мозку.

Мета взаємодії

• Підтримка гомеостазу: Підтримання сталості внутрішнього середовища організму (температури тіла, рівня цукру, кров'яного тиску тощо).

• Узгоджена діяльність: Забезпечення узгодженої роботи всіх систем організму для забезпечення життєдіяльності.

• Пристосування до умов: Швидка адаптація до змін зовнішнього та внутрішнього середовища.

  Тісний зв’язок між нервовою та ендокринною системами здійснюється завдяки взаємодії структури проміжного мозку гіпоталамуса та провідної ендокринної залози, яка теж пов’язана з проміжним мозком, - гіпофіза. Так виникає гіпоталамо-гіпофізарна система.

  Яка роль гіпоталамо-гіпофізарної системи в регуляції діяльності організму людини? До гіпоталамуса від нервових клітин інших відділів головного мозку надходять відповідні сигнали. У відповідь нейросекреторні клітини гіпоталамуса виділяють нейрогормони, які по кровоносних судинах з током крові потрапляють у передню частку гіпофіза. Там нейрогормони стимулюють або гальмують вироблення певних гормонів, які впливають на діяльність інших ендокринних залоз. Отже, діяльність гіпофіза перебуває під контролем гіпоталамуса.

  У роботі єдиної гіпоталамо-гіпофізарної системи закладено принцип прямого і зворотного зв’язку. Коли будь-яка залоза внутрішньої секреції починає виділяти дуже мало або, навпаки, занадто багато гормонів, гіпоталамус реагує на такі відхилення від норми їхнього вмісту в крові. Цю інформацію він передає в гіпофіз, який завдяки виділенню певних гормонів посилює або послаблює функцію відповідної залози внутрішньої секреції.

• Що таке стрес? Стрес - це стан організму, що виникає у відповідь на дію несприятливих зовнішніх або внутрішніх чинників (стресорів). Стресор може бути будь-якої природи - спека чи холод, отрута, інфекція, втрата крові, сильне емоційне потрясіння тощо. З фізіологічної точки зору стрес є нейрогуморальною реакцією, спрямованою на адаптацію організму до незвичних для нього умов.

• 

• Важливе значення для того, які наслідки спричиняє стрес, має поведінка у стресовій ситуації. Якщо людина шукає засоби поліпшення або уникнення подальшого розвитку такого стану, стійкість її організму зростає. Якщо людина відмовляється від активних протидій, опір синдрому загальної адаптації переходить у фазу виснаження.

  Отже, під час стресу організм людини мобілізує свої захисні сили, що сприяє пристосуванню до умов життя, які постійно змінюються. Без деякого рівня стресу неможлива будь-яка активна діяльність людини.