Імунна система: будова та функції. Імунітет та його види. Автоімунні захворювання. Алергія та її причини.

Імунна система — це сукупність органів, тканин і клітин (кістковий мозок, тимус, лімфовузли, селезінка), що захищають організм від інфекцій та чужорідних агентів, забезпечуючи гомеостаз. Вона розпізнає та знищує патогени, а також видаляє власні пошкоджені клітини. Імунітет поділяється на вроджений (неспецифічний) та набутий (специфічний).

Будова імунної системи

Імунна система функціонує через взаємодію органів та клітин, розкиданих по всьому організму.

• Центральні органи:

  • Червоний кістковий мозок: виробляє стовбурові клітини, з яких утворюються всі імунні клітини.

  • Тимус (вилочкова залоза): місце «навчання» та дозрівання Т-лімфоцитів.

• Периферичні органи:

  • Лімфатичні вузли: фільтрують лімфу та активують імунну відповідь.

  • Селезінка: фільтрує кров і резервує імунні клітини.

  • Мигдалики, апендикс, лімфоїдна тканина: забезпечують місцевий захист.

• Клітини: лейкоцити, зокрема Т-лімфоцити (клітинний імунітет) та В-лімфоцити (гуморальний імунітет, виробляють антитіла).

Функції імунної системи

1. Захист від інфекцій: Розпізнавання та знищення бактерій, вірусів, грибків.

2. Підтримка гомеостазу: Видалення старих, пошкоджених або ракових клітин.

3. Імунологічна пам'ять: «Запам'ятовування» антигенів для швидкої відповіді при повторному зараженні.

Імунітет та його види

Імунітет — це здатність організму зберігати власну біологічну індивідуальність.

• За способом набуття:

  • Вроджений (неспецифічний): забезпечує швидку, універсальну реакцію (наприклад, шкіра, фагоцити).

  • Набутий (специфічний): формується після контакту з інфекцією або вакцинації.

• За походженням набутого імунітету:

  • Природний: виникає після перенесеної хвороби (активний) або передається від матері до дитини (пасивний).

  • Штучний: виникає після введення вакцин (активний) або сироваток (пасивний).

Основні властивості

• Специфічність: здатність розпізнавати конкретний патоген.

• Імунологічна пам'ять: здатність швидко реагувати на знайомий антиген.

• Індивідуальність: унікальність імунної системи кожної людини.

Автоімунні захворювання (АЗ) — це група хронічних хвороб, при яких імунна система помилково атакує власні здорові клітини, тканини та органи, сприймаючи їх як чужорідні. Відомо понад 80 типів АЗ, що можуть вражати суглоби, шкіру, ендокринну та нервову системи. Основні симптоми включають хронічну втому, біль у суглобах, субфебрильну температуру та висипання.

Основні характеристики та приклади
Імунна система виробляє аутоантитіла, що викликають хронічне запалення, поступове руйнування тканин та зниження функціональності органів.

• Найпоширеніші АЗ: ревматоїдний артрит (суглоби), аутоімунний тиреоїдит Хашимото (щитоподібна залоза), системний червоний вовчак, цукровий діабет 1-го типу, целіакія, розсіяний склероз, псоріаз.

• Локалізація: можуть бути системними (уражають весь організм) або органоспецифічними.

Симптоми та діагностика
Симптоматика часто неспецифічна, що ускладнює ранню діагностику. До основних проявів належать:

• постійна втома, набряки та скутість суглобів;

• висипання на обличчі у вигляді «метелика» (при вовчаку);

• сухість в очах та роті;

• різка зміна ваги.

Діагностика базується на аналізах крові на специфічні антитіла (ANA, RF), клінічному аналізі крові та інструментальних методах (УЗД, МРТ).

Причини та лікування
Точні причини збою імунної системи до кінця не вивчені, але велику роль відіграє генетична схильність (HLA-система) та вплив навколишнього середовища (стрес, інфекції).
Лікування зазвичай є пожиттєвим і спрямоване на полегшення симптомів, зменшення імунної агресії та досягнення ремісії. Використовуються імунодепресанти, гормональна терапія (глюкокортикостероїди), а також психологічний супровід.

Алергія — це патологічна, надмірна реакція імунної системи на зазвичай нешкідливі речовини (алергени), що проявляється нежитем, висипом, свербіжем або анафілаксією. Імунітет помилково приймає їх за загрозу, виробляючи антитіла (IgE), які вивільняють гістамін, викликаючи симптоми. Основні причини: пилок, шерсть, пил, харчові продукти (горіхи, молоко), ліки та укуси комах.

Основні причини та тригери алергії:

• Повітряні алергени: Пилок рослин (поліноз), шерсть та слина тварин, пилові кліщі, пліснява.

• Харчові продукти: Горіхи, арахіс, пшениця, соя, риба, молюски, яйця, молоко, цитрусові.

• Лікарські препарати: Антибіотики (особливо пеніцилін), анестетики.

• Укуси комах: Бджоли, оси, шершні.

• Контактні подразники: Латекс, нікель, косметика, побутова хімія.

Фактори, що сприяють розвитку алергії:

1. Спадковість: Генетична схильність від батьків.

2. Екологія та спосіб життя: Забруднене повітря, хімізація побуту, "гігієнічна гіпотеза" (занадто стерильне середовище в дитинстві).

3. Стрес та здоров'я: Хронічні стреси, зниження імунітету.

Алергічна реакція може розвиватися від кількох хвилин до кількох днів. Вона є хронічним захворюванням, яке за наявності симптомів вимагає діагностики (IgE) та консультації алерголога.