Структура евкаріотичної клітини: цитоплазма. Рибосоми, органели руху, клітинний центр, ендоплазматична сітка, комплекс Гольджі, лізосоми, вакуолі.

Цитоплазма та її компоненти

• Цитоплазма: Основна частина клітини між ядерною оболонкою та плазматичною мембраною, що складається з цитозолю та органел.

• Цитозоль: Гелеподібна цитоплазматична матриця, що заповнює клітину і містить розчинені речовини та органели.

• Цитоскелет: Мережа білкових ниток (мікротрубочки та мікрофіламенти), що надає клітині форму та забезпечує рух органел.

• Включення: Тимчасові компоненти цитоплазми, такі як гранули глікогену, краплі жиру, тощо.

• Структура еукаріотичної клітини: цитоплазма

  Цитоплазма і її компоненти

  Цитоплазма — внутрішній рідкий вміст клітини, в якому розміщуються і функціонують клітинні органоїди.

  Цитоплазма (від грец. китос та плазма - виліплене) - це внутрішнє середовище клітини, розташоване між плазматичною мембраною і ядром. Вона становить собою колоїдний розчин органічних і мінеральних сполук, характеризується відносною сталістю будови, хімічного складу та фізичних властивостей. Основа цитоплазми (її матрикс) - це гіалоплазма (від грец. хіалос - скло) - безбарвна колоїдна система клітини. З органічних сполук у гіалоплазмі переважають гідрофільні білки, амінокислоти, моно-, оліго- та полісахариди, ліпіди, різні типи РНК тощо. З неорганічних - катіони металів (зокрема, Са²⁺, К⁺), аніони карбонатної і фосфатної кислот, СІ^- та ін. Концентрація іонів гідрогену, тобто водневий показник (рН), може змінюватись залежно від функціонального стану клітини.

  Гіалоплазма може перебувати у рідкому (золь) або драглистому (гель) стані. При цьому різні її ділянки можуть одночасно бути у різних станах. Наприклад, у клітинах тварин зовнішній шар цитоплазми, розташований під плазматичною мембраною, прозорий і щільний. Натомість її внутрішній шар меншої густини містить різноманітні органели і включення. Ці шари можуть переходити один в одний. Це спостерігають, наприклад, у амеб під час утворення несправжніх ніжок. Фізичний стан гіалоплазми впливає на швидкість перебігу біохімічних процесів: чим вона густіша, тим повільніше відбуваються хімічні реакції. Перехід гіалоплазми з одного стану в інший забезпечує амебоїдний рух клітин за допомогою несправжніх ніжок, а також процеси фаго- і піноцитозу.

  Гіалоплазма як внутрішнє середовище клітини об'єднує в єдину функціональну біологічну систему всі клітинні структури і забезпечує їхню взаємодію. В ній відбуваються транспорт речовин і деякі процеси обміну речовин.

  Цитоплазма пронизана системою білкових утворів - мікротрубочок та мікрониток - утворює внутрішньоклітинний скелет, або цитоскелет, який виконує в клітині опорну функцію і сприяє закріпленню органел у певному положенні і їхньому переміщенню в клітині. Крім того, ці утвори беруть участь у зміні форми клітин та їхньому русі, забезпечують певне розташування ферментів, які зумовлюють перебіг біохімічних процесів.

  Мал. Цитоскелет

• Цитоплазма - структурна система, колоїдний розчин органічних і мінеральних сполук, характеризується відносною сталістю будови, хімічного складу та фізичних властивостей.

  З цитоплазмою пов’язані усі життєві функції клітини – її опора, рух, живлення,травлення, дихання, виділення, транспортування речовин, подразливість,розмноження та ін.

  Основною властивістю цитоплазми є здатність до руху (циклоз).

  Цитоплазма регулює реакції синтезу (асиміляція) й розпаду (дисиміляція),має здатність до росту і самооновлення,бере участь у самовідтворенні клітин,здійснює розподіл органел й ресурсів материнської клітини.

• Рибосоми: Немембранні органели, які відповідають за синтез білка.

• Органели руху: Структури, що забезпечують рух клітини, такі як джгутики.

• Клітинний центр: Немембранна органела, що бере участь у поділі клітини (присутня в клітинах тварин).

• Ендоплазматична сітка: Система канальців та цистерн, що з'єднується з ядерною оболонкою та буває гладенькою (без рибосом) і шорсткою (з рибосомами).

• Комплекс Гольджі: Одномембранна органела, що модифікує, сортує та пакує білки та ліпіди.

• Лізосоми: Одномембранні органели, що містять травні ферменти для перетравлення речовин.

• Вакуолі: Одномембранні мішечки, які можуть виконувати різні функції, включаючи зберігання речовин (особливо у рослинних клітинах)

• Одномембраннї органели, які знаходяться у клітинах живих організмів:
  - ендоплазматична сітка, ендоплазматичний ретикулум;
  - комплекс або апарат Гольджі;
  - лізосоми;
  - вакуолі;
  - пероксисоми.

  Двомембранні (хлоропласти, мітохондрії, ядро).

• Не мають мембран (клітинний центр, рибосоми, мікротрубочки, мікронитки). Клітинні включення — непостійні структури, тобто можуть з'являтись у процесі життєдіяльності клітини, зникати і знову утворюватись. Це здебільшого запасні сполуки чи кінцеві продукти обміну речовин у вигляді краплин (жири), зерен (крохмаль, глікоген), кристалів (солі).Особливості будови тієї чи іншої органели тісно пов'язані з виконуваними нею функціями.

  У цитоплазмі протікають всі процеси клітинного метаболізму, крім синтезу нуклеїнових кислот, здійснюваного в ядрі. Через цитоплазматичну мембрану відбувається обмін речовин між цитоплазмою і зовнішнім середовищем, через ядерну оболонку - ядерно-цитоплазматичний обмін.

  Будова та функції одномембранних органел

  Органели	Особливості будови	Основні функції
  Ендоплазматична сітка	Складається із системи дрібних вакуолей і канальців, які з’єднані між собою . Обмежене одинарною мембраною товщиною 5-7 нм. Розрізняють два основні типи ендоплазматичної сітки — гладеньку і гранулярну. На мембранах гранулярної ендоплазматичної сітки розташовані рибосоми	Гладенька ендоплазматична сітка здійснює синтез тригліцеридів, ліпідів і стероїдних гормонів Крім того, вона бере участь у метаболізмі деяких полісахаридів. Основна функція гранулярної ендоплазматичної сітки — синтез білків
  Апарат Гольджи	Ця органела утворена системою диктіосом Диктіосоми мають вигляд стовпчиків із 5-20 пласких мембранних мішечків (цистерн), які розподілені в цитоплазмі окремо або з’єднується в одну структуру	Модифікація білків, упаковування декретованих продуктів у грану­ли, синтез деяких полісахаридів, формування клітинної мембрани, утворення лізосом
  Вакуолі	Мають вигляд порожнин, розташованих у цитоплазмі й заповнених рідиною	Залежно від складу рідини, яка їх заповнює, виконують різні функції травні вакуолі займаються травленням їжі, а вакуолі рослин накопичують продукти життєдіяльності . Крім того вакуолі беруть участь у регуляції водно-сольового обміну, підтримці тургорного тиску в клітинах і накопичують резервні речовини
  Лізосоми	Мають вигляд пухирців, які оточені одинарною мембраною містять набір гідролітичних ферментів Комплекс Гольджи синтезує первинні лізосоми, які містять неактивні форми ферментів Після злиття лізосом з ендоцитозними пухирцями або зі структурами клітини, які треба зруйнувати, утворюються вторинні лізосоми, ферменти в яких активізуються	Травлення харчових часток, руйнування клітинних структур після закінчення терміну їхнього функціонування

  Будова та функції двомембранних органел.

  Органели	Особливості будови		Основні функції
  Пластиди	Органели, форма яких може бути дуже різноманітною . Мають дві мембрани (зовнішню і внутрішню), між якими розташований міжмембранний простір. Внутрішнє середовище пластид називається стромою. Внутрішня мембрана може утворювати структури у вигляді сплощених мішечків — тилакоїдів. Зовнішня мембрана гладенька. У стромі містяться кільцеві молекули мітохондріальної ДНК, специфічні транспортні й рибосомальні РНК та рибосоми прокаріотичного типу		Основна функція пластид — здійснення процесу фотосинтезу. Вони також синтезують ряд необхідних для цього процесу білків, можуть забезпечувати забарвлення органів рослин і накопичувати резервні речовини
  Мітохондрії		Органели, форма яких може бути дуже різноманітною . У деяких клітинах здатні рухатися і змінювати свою форму. Мають дві мембрани (зовнішню і внутрішню), між якими розташований міжмембранний простір. Внутрішнє середовище мітохондрій називається матриксом . Внутрішня мембрана мітохондрій утворює трубчасті вирости — кристи. Зовнішня мембрана гладенька. У матриксі містяться кільцеві молекули мітохондріальної ДНК, специфічні транспортні й рибосомальні РНК та рибосоми прокаріотичного типу. Нові мітохондрії утворюються шляхом поділу старих	Основна функція мітохондрій — вироблення енергії в результаті процесів біологічного окиснення . Вони також синтезують ряд необхідних для цього процесу білків

  Немембранні органели

  Рибосоми	Мають вигляд сферичних або грибоподібних гранул. Складаються з двох неоднакових за розміром часточок, які продовжують зберігати здатність синтезувати білок післ обєднання в цілу рибосому. Містять рРНК і білки	Здійснюють синтез білкових молекул з амінокислот.
  Клітинний центр	Дві центріолі, оточенні щільним шаром цитоплазми, від якої радіально розходяться мікронитки. Кожна центріоль має вигляд порожнистого циліндра, у стінку якого закладені 9 груп поздовжніх трубочок, по три трубочки в кожній групі. Довгі осі циліндрів двох центріолей розташовані перпендикулярно один одному.	Бере участь у процесі поділу клітини. За участю центріолей утворюються мікротрубочки цитоплазми. Формуються джгутики і війки.