Захист України. Інтегрований курс. Модуль 4. Домедична допомога в умовах бою. Урок 34. Переміщення пораненого із зони прямої загрози

Переміщення пораненого в безпечну зону є важливою складовою в системі заходів з надання домедичної допомоги на полі бою. Один з ключових аспектів надання допомоги постраждалим в тактичних умовах – це запобігання появі нових постраждалих. Переміщення постраждалого здійснюється відповідно до плану порятунку з повним дотриманням вищевизначеного принципу. Розробка плану порятунку постраждалого в зоні обстрілу завжди повинна бути на першому місті навіть коли надання допомоги постраждалому вкрай необхідне.

Після отримання дозволу від командира на здійснення переміщення поранених із зони обстрілу в зону укриття необхідно спланувати кількість рятувальників та кількість бійців з команди вогневого прикриття. Заздалегідь спланувати шляхи підходу та відходу, визначити найбільш небезпечні напрямки. Запланувати та розподілити між евакуаційною командою місця в зоні обстрілу, які можна використати, як тимчасовий захист при зміні бойової обстановки. Перевірити особисту зброю, засоби індивідуального захисту та необхідне медичне спорядження у всіх членів евакуаційної команди. Нагадати всім бійцям евакуаційної команди способи підтримання зв’язку та порядок роботи в зоні ураження. Далі слід намагатись встановити голосовий контакт з постраждалими. При встановленні голосового контакту з пораненим вимагайте від пораненого дій щодо його самостійного виходу з зони обстрілу, а при необхідності — і накладання собі кровоспинного джгута. У випадку коли поранений безпомічний, голосовий зв’язок з ним підтримується постійно аж до моменту контакту. Такі дії спрямовані на зменшення ризику отримати бойову травму для всіх бійців під час здійснення евакуації пораненого.

Обов’язково треба дотримуватися нижченаведених принципів при наданні допомоги постраждалим у тактичних умовах:

• дочекатись завершення поставленої бойової задачі та отримати дозвіл у командира на евакуацію;

• вжити всіх заходів для зменшення ризику виникнення недоцільних ушкоджень серед особового складу;

• надавати допомогу постраждалому тільки відповідно до своєї фахової підготовки і у обсязі, обумовленому тактичною зоною.

Гарна медицина може бути поганою тактикою. Санітарний інструктор повинен знати, що він робить і коли він повинен це робити. Правильне, з медичної точки зору, втручання здійснене не у той час, може призвести до додаткових невиправданих поранень.

В умовах міста, поранені мають бути переміщені в кращі тактичні умови максимально швидко, до того, як їм почнуть надавати допомогу. Особливу небезпеку в міських умовах становлять снайпери, у зв’язку з наявністю великої кількості місць для облаштування вогневих точок.

Відкриті території часто знаходяться під спостереженням ворога. Необхідно використовувати різні засоби для порятунку постраждалих та методи, що перешкоджають активним діям противника (вогнева перевага, диверсії, дими, спеціально виготовлені або підручні пристрої для переміщення поранених, евакуаційні стропи з карабінами тощо).

Техніка переміщення

У сучасних умовах індивідуальне спорядження кожного військовослужбовця (бронежилет, шолом, стрілецька зброя та інше) збільшує його середню вагу на 23-32 кг. У зв’язку з цим, переміщення постраждалого може виявитись проблематичним.

Нижче наведено кілька способів, які можна використовувати під час переміщення пораненого:

• індивідуальне переміщення;

• витягування;

• винесення;

• використання імпровізованих та табельних засобів виносу.

Раніше техніка первинного переміщення постраждалих базувалась на застосуванні лише одного бійця-рятувальника, рідше двох. У зв’язку із збільшенням ваги бойового оснащення бійця такий спосіб був визнаний складним і недоцільним для виконання. Тому і виникла необхідність нових підходів до переміщення постраждалого на полі бою.

Індивідуальна техніка пересування

Індивідуальна техніка пересування – це специфічна техніка для самопересування в укриття. Тактичні тренувальні сценарії дають можливість відпрацювати такі види пересування в умовах, максимально наближених до бойових. За сприятливих тактичних і медичних умов поранений солдат повинен самостійно переміститись у безпечне місце.

Деякі з індивідуальних технік переміщення наведені нижче (мал. 1):

Будь-який самостійно здійснений постраждалим спосіб переміщення з небезпечної зони кращий, ніж застосування для цієї мети евакуаційної команди. Слід запам’ятати, що перевага у виборі способу евакуації із сектору обстрілу надається такому, де загальна площа тіла бійця, яка може бути в ролі мішені буде малою, а швидкість пересування буде великою.

а

б

в

г

Малюнок 1 – індивідуальна техніка пересування.

Умовні позначення:
а) переповзання по-пластунськи; б) переповзання навколішки;
в) перебігання; г) ходьба/біг

Якщо постраждалий може рухатися і самостійно надати собі необхідну допомогу, то застосування евакуаційної команди не є необхідністю. Це зумовлює деякі тактичні переваги:

1. дозволяє тактичним командирам не вилучати з бою непостраждалих бійців та залучати до виконання загальної бойової задачі бійців з незначними, мінімальними ушкодженнями;

2. бійці-рятувальники залучаються до виконання загальної бойової задачі підрозділу, чим підтримують його боєздатність;

3. дозволяє медикам і рятувальникам сфокусувати свої сили на тих, хто отримав тяжчі бойові поранення.

Відтягування

Відтягування – це техніка, призначена для переміщення постраждалого на короткі відстані. При проведенні відтягування постраждалий стає малопомітним. Така техніка є більш простою для виконання, ніж спроби підняти важкого постраждалого, і дозволяє рятувальникові використовувати комплект зброї.

Відтягування однією особою. Ця техніка дозволяє рятувальнику і постраждалому бути менш помітними. Проте пересувати важкого постраждалого в зігнутому (лежачому) положенні дуже складно. Кожен рух здійснюється на дуже обмежені відстані і вимагає від рятувальника значного використання сили (мал. 2).

Малюнок 2 – відтягування однією особою.

Відтягування в положенні лежачи

Крок перший. Захопіть своєю рукою плече пораненого, що знаходиться далі від вас, а ногою – його гомілку. При цьому щільно притуліться до пораненого (мал. 3).

Малюнок 3 – крок перший.

Крок другий. Різким рухом переверніться разом із пораненим на спину (мал. 4).

Малюнок 4 – крок другий.

Крок третій. Своєю правою рукою утримуйте лямку бронежилета пораненого та його зброю (мал. 5).

Малюнок 5 – крок третій.

Крок четвертий. Транспортуйте пораненого в сектор укриття, відштовхуючись від землі правою ногою та лівою рукою або лівою ногою і правою рукою (мал. 6).

Рисунок 6 – крок четвертий.

Крок п’ятий. В безпосередній близькості до укриття вас та пораненого може затягнути за укріплення ще один боєць, використовуючи для цього лямки вашого бронежилета. У такому випадку ви повинні утримувати пораненого, не здійснюючи жодних рухів (мал. 7).

Малюнок 7 – крок п’ятий.

Переваги:

дозволяє вести розсіяний вогонь в бік ворога за допомогою зброї пораненого;

при транспортуванні санітарний інструктор максимально захищений.

Недоліки:

техніка важка у виконанні;

повільне переміщення пораненого порівняно з іншими способами.

Відтягування в положенні стоячи.

Малюнок 8 – варіант № 1.

Переваги:

дозволяє вести розсіяний вогонь в бік ворога за допомогою зброї пораненого;

відносно швидкий метод переміщення пораненого.

Недоліки:

загроза отримати поранення.

Варіант № 2

Якщо інші бійці можуть прикрити санітарного інструктора вогнем, пораненого треба взяти за обидві лямки бронежилета і тягнути в напівзігнутому положенні (мал. 9).

Малюнок 9 – варіант № 2.

Переваги:

відносно швидкий метод переміщання пораненого.

Недоліки:

не можливе застосування зброї під час відтягування;

загроза отримати поранення.

Варіант № 3 «Дай свій годинник»

Ліву руку проведіть під лівою пахвою пораненого. Захопіть лівою рукою ліве передпліччя пораненого в верхній третині (біля ліктьового суглобу). Праву руку проведіть під правою пахвою пораненого. Захопіть правою рукою захватом зверху ліве передпліччя пораненого в нижній третині (ділянка кистьового суглобу, або місце носіння годинника). Підніміться з пораненим на напівзігнутих ногах. Ноги пораненого торкаються землі тільки п’ятами. Проведіть евакуацію пораненого рухаючись спиною вперед (мал. 10).

Малюнок 10 – “Дай свій годинник”.

При пораненні лівої руки захват здійснюється за праву руку в дзеркальному відображенні.

Переваги:

швидкий метод транспортування пораненого (мала площа тертя);

боєць-рятувальник максимально захищений.

Недоліки:

рух спиною вперед;

не можливе застосування зброї під час відтягування.

Відтягування двома особами. Ця техніка є більш простою для рятувальників і дозволяє рухатися значно швидше. Вона вимагає значно менше витрат сил, але рятувальники перебувають у вищому положенні, ніж під час застосування техніки напівсидячи. У рятувальників більше можливостей використовувати зброю.

Пораненого транспортують два бійці, тягнучи за лямки бронежилета, при цьому необхідно, за можливості, прикривати їх вогнем (мал. 11).

Малюнок 11 – відтягування двома особами.

Переваги:

швидкий метод транспортування пораненого.

Недоліки:

загроза отримати поранення у бійців, що здійснюють переміщення.

Загальні недоліки методів відтягування:

1. Ці методи підходять лише для коротких відстаней.

2. Вони вимагають значної концентрації сил для відтягування важкого, повністю екіпірованого бійця. Санітарний інструктор повинен враховувати принципи фізики (тертя, інерція, маса) під час руху.

3. Залежно від способу відтягування, який застосовує рятувальник, він може бути більш чи менш видимим для ворога.

4. Оптимального місця для захоплення постраждалого з метою його переміщення не існує.

5. Загроза.

Винесення

Більшість видів винесення виконати нелегко у зв’язку зі збільшеною вагою військовослужбовця в повному спорядженні. Проте нижче представлено декілька способів для швидкого винесення потерпілого в укриття. Їх слід виконувати уважно, оскільки рятувальник і постраждалий знаходяться у високій позиції.

Винесення на плечі – це типова практика переміщення постраждалого однією людиною (мал. 12). Даний метод може бути використаний при евакуації пораненого з кабіни або салону автомобіля.

Малюнок 12 – винесення на плечі.

Винесення на спині постраждалого в укриття здійснюється набагато легше (мал. 13).

Захопіть зап’ясток і передпліччя пораненого солдата через одне плече і нахиліться вперед, відірвавши його від землі.

Малюнок 13 – винесення на спині.

Винесення двома особами (мал. 14).

Варіант № 1. Два рятувальники захоплюють зап’ястки постраждалого і поміщають на протилежні плечі, нахиляються вперед і піднімають його для переміщення. Перенесення за допомогою двох рятувальників виконується легше, ніж за допомогою одного.

Варіант № 2

Крок перший. Покладіть руки пораненого собі на плече. Руками фіксуйте його за пояс, що найближче до корпусу.

Крок другий. Підніміть пораненого і транспортуйте його в сектор укриття.

Малюнок 14 – винесення двома особами.

Переваги:

швидкий метод транспортування пораненого.

Недоліки:

загроза отримати поранення у солдат, що здійснюють переміщення;

може викликати посилення больових відчуттів у пораненого.

Оснащення для відтягування

Волокуші. Волокуші допомагають полегшити переміщення постраждалого. Для цього використовують підручні матеріали (наприклад, плащ-намет або ковдра). Найголовнішою перевагою використання таких засобів є значне зменшення тертя під час волочіння постраждалого по землі (мал. 15). Волокуші, як правило, роблять з підручних матеріалів.

Малюнок 15 – різновид волокуш.

Ноші. На даний час особовий склад бойових підрозділів може бути забезпечений значним розмаїттям нош для перенесення постраждалих. Ця строкатість видів та конструкцій в першу чергу пов’язана з широкою волонтерскою діяльністю. Ноші, які доставляють на передову можуть бути сертифіковані в збройних силах інших країн, а можуть бути власних конструкцій. Деякі зразки таких нош повністю не відповідають вимогам для свого призначення, інші достатньо якісно виготовлені. Найбільш компактні і поширені це м’які ноші збройних сил Канади, США та Польщі. Залежно від бойового призначення підрозділу (у високо мобільних сил ноші коротші) м’які ноші мають довжину від 1м 22 см до 2 м. Ноші оснащені трьома парами ручок типу петля, що дозволяє здійснювати евакуацію пораненого відразу 6-ма санітарними інструкторами (рис. 16). Особливістю використання даного виду нош є те, що при завантаженні на них пораненого треба заздалегідь врахувати положення голови пораненого, яка не повинна звисати за їх край. Евакуація пораненого здійснюється ногами в перед. Це обумовлено тим, що за статистикою частіше падають ті, хто йдуть попереду, а також враховують і той фактор, що старший представник медичної служби повинен постійно візуально по обличчю оцінювати стан пораненого і не відволікатись на дорогу.

Малюнок 16 – м’які ноші.

Інший вид це напівм’які ноші волокуші SCEDKO (мал. 17). Ці ноші широко застосовуються в армії США і дозволяють здійснювати евакуацію пораненого однією людиною. Особливістю даних нош є те, що евакуація може здійснюватись і східцями будинків і за рахунок використання мотузкової переправи.

Малюнок 17 – ноші волокуші SCEDKO.

Наступний якісний вид нош представлений складними ношами армії США TALON. (мал 18).

Малюнок 18 - ноші TALON.

Ноші TALON мають довжину 2 м 28 см, ширину 57 см, висоту 15,2 см. Вага нош складає 7,4 кг, а допустима вага навантаження сягає 544 кг. В згорнутому стані ноші переносить один боєць. В розгорнутому стані при евакуації пораненого можуть бути задіяні дві особи, чотири, або навіть десять осіб. Ноші оснащені спеціальними лямками для фіксації пораненого.

Станом на 2015 р. на оснащенні ЗС України знаходяться уніфіковані санітарні ноші. Санітарні ноші мають довжину 2 м 21,5 см, ширину 55 см і висоту 16 см. Ноші зберігають і переносять в згорнутому стані. Уніфіковані санітарні ноші є штатним майном медичного пункту батальйону, а також необхідним майном всіх санітарних автомобілів.

Як краще відтягувати поранених у разі поранень хребта?

За можливості, таких поранених відтягують на жорстких ношах. Під час такої евакуації постраждалого треба діяти максимально швидко та безпечно для рятувальників.

Яка послідовність дій при наданні допомоги на етапі «під вогнем»?

Загальним пріоритетом при наданні допомоги на етапі «під вогнем» є створення вогневої переваги або контролю над будь-якими загрозами. Згідно з рекомендацією TCCC, базовий план дій у зоні під вогнем наступний:

1. Відкрити вогонь у відповідь і переміститися в укриття.

2. Наказати пораненому продовжувати брати участь у бойових діях, якщо це потрібно.

3. Наказати пораненому переміститися в укриття та, якщо це можливо, надати самодопомогу.

4. Намагатися унеможливити отримання пораненим додаткових ушкоджень.

5. Зупинити горіння одежі на пораненому.

6. Зупинити небезпечні для життя зовнішні кровотечі, якщо це тактично можливо, тобто:

   • зорієнтувати пораненого, як зупинити кровотечу способом самодопомоги, якщо це можливо;

   • використати турнікет від надійного виробника (наприклад, СІЧ-турнікет) або рекомендований TCCC для кровотечі з кінцівок;

   • накласти турнікет на кінцівку поверх уніформи «високо й туго», якомога вище на пошкоджену кінцівку.

7. Перемістити пораненого в укриття, якщо він не може рухатися.

Як краще відтягувати пораненого в разі ушкоджень нижніх кінцівок?

При таких пораненнях потрібно діяти максимально швидко. За можливості, необхідно використати якісний кровоспинний турнікет перевіреного виробника, наприклад, СІЧ-турнікет, або інший кровоспинний засіб, рекомендований TCCC для зупинення кровотечі з кінцівок.