"Захар Беркут" 28.09.

Приблизно сімсот років тому наші прадіди-хлібороби нікому не сплачували данини, об’єднувалися у громади, мали своє народне самоврядування. А коли на їхні вільні землі прийшли загарбники, вони мужньо захищали рідний край. Повість І. Франка «Захар Беркут», яку ми сьогодні продовжуємо вивчати, розповідає про одну таку громаду, що жила в Тухольській котловині Карпат, про її героїчну боротьбу проти монгольського нашестя.

Визвольні традиції наших предків Іван Франко у творі «Захар Беркут» блискуче втілив у художніх образах тухольців – Захара Беркута, Максима, Мирослави. Він змалював картини героїчної боротьби проти монгольської навали. Любов до батьківщини керує всіма вчинками тухольців. Захищаючи свою батьківщину, народ сповнений патріотичного піднесення, здатний на високий подвиг. Мов казковий велетень, перемагає він вдесятеро сильнішого ворога.

Всі тухольці – активні учасники боротьби з монголами. Їм є що боронити: у кожного є невеликий шматок рідної і такої прекрасної землі-матері. Вони працьовиті, спільними зусиллями викували у твердій скелі вигідні стежки, провели в горах дорогу, засівали зерном поля, будували на річці загати, а тепер зупиняють ворога. Як прекрасно описує І. Франко захисників, які добирає порівняння, епітети, метафори! «Любо було глядіти на ті здорові рум’яні лиця, розігріті мужньою відвагою і гордим почуттям того, що їм прийдеться заступати своїми грудьми все, що найдорожче у них на світі, що в їх оружжя зложено велике діло».

Сила тухольців = непереможний дух + вірність рідній землі + патріотизм + віра в перемогу.

Читаючи твір І. Франка, не можна не захоплюватися тухольцями, їхнім непереможним духом, вірністю, патріотизмом. Для боротьби з монголами тухольцям необхідно було мати єдність, згуртованість, віру – запоруку перемоги. А найголовніше ­– любити свою землю, бути її великими патріотами.

Мужні тухольці перемогли у битві з чисельними татарськими військами. Звичайно, що події, зображені у творі, – це лише невеличка частинка героїчних сторінок української історії, але на її прикладі ми бачимо, як важливо бути всім разом, любити свою батьківщину, бути її великим патріотом. Наприкінці повісті Іван Якович Франко звертається до майбутніх поколінь із проханням не втратити здобутків наших пращурів, а навпаки, продовжувати справу відродження Батьківщини: «Давнє громадянство давно забуте… Чи не нашім дням судилось відновити його? Чи не ми се жиємо в тій щасливій добі відродження, про яку, вмираючи, говорив Захар, а бодай у досвітках тої щасливої доби?» Ці слова надзвичайно актуальні сьогодні, у наш час – у досвітках щасливої доби відродження нації.

Дібрати цитати до характеристики образів Максима і Мирослави