Забруднення довкілля:джерела і способи запобігання

День сьогодні такий незвичайний,—

Сонце встало, умилось в росі.

Жарти, сміх і малят вальсування

Скликають радо на конкурс нас всіх.

Сьогодні ми продовжуємо нашу тему і поговоримо про забруднення довкілля:джерела і способи запобігання

ЗАБРУ́ДНЕННЯ ДОВКІ́ЛЛЯ – зміна кількісних та якісних характеристик довкілля внаслідок надходження до нього або утворення в ньому не характерних хімічних, фізичних чи біологічних чинників, що негативно впливають на стан навколишнього природного середовища та життєдіяльність людини. За характером походження виділяють З. д. природне та антропогенне. Джерелами природ. забруднення є стихійні природні процеси і явища (землетруси, виверження вулканів, селі, пожежі, масове розмноження шкідників тощо). Джерела антропоген. З. д. можуть бути матеріал. (газоподібні, рідкі та тверді відходи, викиди токсич. сполук і сумішей, стічні води) та енергет. (різні види випромінювання, теплові викиди, акустичні явища тощо). За часом взаємодії з довкіллям розрізняють забруднення стійке і нестійке. До стійких забруднювачів належать такі, що довго не утилізуються природ. шляхом (пластмаси, поліетилени, деякі метали тощо). Нестійкі забруднювачі негативно діють короткий період часу і розчиняються або знищуються в екосистемах внаслідок перебігу природ. фіз.-хім. чи біоклімат. процесів. Найбільшої шкоди довкіллю завдає антропогенне забруднення, що виникає внаслідок прямого або опосередк. впливу діяльності людини на природне середовище. Відомо понад 20 тис. забруднювал. речовин антропоген. походження. Осн. види антропоген. забруднення: викиди в атмосферу різних токсич. сполук, скиди у водні об'єкти стіч. вод, забруднення суходолу токсич. речовинами, важкими металами, пестицидами, шумове та електромагнітне забруднення. Збільшення в атмосфері деяких газів (особливо вуглекислого) призводить до збільшення поглинання атмосферою довгохвильового (теплового) випромінювання земної поверхні і підвищення т-ри повітря (т. зв. парник. ефект); оксидів сірки, азоту і вуглецю – до випадання кислот. дощів. Викиди в атмосферу хлорфторвуглецю та ін. речовин зумовлюють виснаження озон. шару стратосфери, який захищає все живе від ультрафіолет. випромінювання.

Забруднення атмосферного повітря (З. а. п.) – зумовлена антропогенними та природними факторами зміна складу і властивостей атмосферного повітря, що несприятливо впливає на стан навколишнього середовища та здоров'я людини. Осн. види З. а. п.: хім., теплове, електромагнітне, акустичне та радіоактивне. Найбільша кількість забруднювал. речовин зосереджена в нижній тропосфері (вис. 1–2 км), особливо над великими містами, що пов'язано з концентрацією в них автотранспорту та пром-сті. Найменш забруднене повітря над океанами. Речовини, що обумовлюють З. а. п., можуть бути тверді, рідкі та газоподібні (останні суттєво переважають за масою). Найпоширеніші завислі речовини з пилу різного походження, оксид вуглецю, сірчистий ангідрид, діоксид азоту, орган. сполуки вуглецю (вуглеводні). До забруднювачів природ. походження належать косміч., вулканіч. та ґрунт. пил, дим ліс. пожеж, кристали мор. солі.

Забруднення поверхневих вод (З. п. в.) – зміна фізико-хімічного або біологічного складу природних вод у результаті потрапляння до них забруднювальних речовин, живих організмів природного або антропогенного походження, що негативно впливають на якість та властивості води. Від захворювань, пов'яз. із забрудненням джерел пріс. води, наприкінці 20 ст. лише в Африці щороку помирали 3 млн осіб. З. п. в. може бути первинним або вторинним.

Забруднення ґрунтів (З. ґ.) – накопичення в ґрунтах внаслідок антропогенної діяльності речовин у такій кількості, яка знижує поживну і технологічну цінність вирощуваних культур та якість інших природних об'єктів. До джерел З. ґ. належать маш.-буд. і хім. вироб-ва, штучне зрошення, внесення добрив і пестицидів, значна частина яких не засвоюється, комунал. відходи, очисні споруди, ТЕС та АЕС, а також ін. підпр-ва, що використовують атомну енергію, вихлопні гази автомобілів. Забруднення є однією з причин деградації ґрунтів. Так, наприкінці 20 ст. лише внаслідок хім. забруднення деградувало 2,4 млн км² земель.

Забруднення Світового океану – надходження до Світового океану такої кількості забруднювальних речовин, яка перевищує здатність морського середовища до самоочищення. У межах прибереж. зони відбувається за рахунок пром. і комунал. відходів, стоків із с.-г. угідь, викидів транспорту, добування нафти й газу.

Продивіться відео по темі