Що сталося, друже?, - запитує Учитель.
-Та мене щойно якийсь негідник обізвав останніми словами. По-пустому. Що я йому такого зробив?
- Він не міг тебе образити, - відповів учитель.
- Як же не міг, коли образив!
Учитель відійшов на кілька кроків. щось підняв і знову повернувся до перехожого.
- Візьми, це тобі обов'язково допоможе.
Незнайомець машинально взяв запропоноване.
- Що це таке? - обурився він, побачивши звичайного жука.
- Пробач, друже, я не хотів тебе налякати. А от у мого Учня є точно те, що тобі треба. Учень дістав із клуночка яблуко.
Перехожий подякував, але не взяв.
- Чому ти не береш?- поцікавився учитель. А жука взяв!
Жука я взяв мимовільно. Я ж не знав, що ти мені даєш! А яблуко мені просто не потрібне.
- Ось так і в житті, - мовив Учитель, - часто ми приймаємо те, що нам не потрібне і навіть неприємне, просто так, не задумуючись. Нам дають - ми беремо.
Якщо я тобі даю і ти не приймаєш - моя дія залишиться нездійсненою. Якщо хтось тебе ображає, ти маєш вибір: прийняти його образи (частіше ми це робимо, не задумуючись) і образитися чи посто не приймати, бо це тобі не потрібно.
Не "допомагайте"злій людині, прийнявши образливі слова.

Дайте відповідь на запитання.

Як вас вчить мама діяти, коли хтось ображає?

Що у притчі вас зацікавило?

Які слова виявилися найціннішими?

Якось відомий поет Василь Симоненко побачив із вікна редакції газети, де працював, заплакану жінку. Це його колега поспішала на роботу. Він побіг їй назустріч і став утішати:

- Ти тримайся. Адже у тебе маленька донечка.
А наступного ранку з'явився в газеті вірш. Його слова звернені і до заплаканої колеги і до всіх нас:
Ти знаєш, що ти - людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішеа твоя - єдина.
Мука твоя єдина,
Очі твої - одні...
Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди -
Добрі, ласкаві й злі...
І жити спішити треба -
Гляди ж не проспи!..
Що спільного у змісті цього вірша і притчі?