Взаємозамінність, стандартизація і технічні вимірювання. ОСНОВНІ ВІДХИЛЕННЯ

Основне відхилення - це одне з двох відхилень (верхнє або нижнє), що використовується для визначення положення поля допуску відносно нульової лінії (основне відхилення в будь-якому разі розташоване ближче до нульової лінії).

Дана схема полів допусків валів і визначені положення основних відхилень для кожного з них.

Згідно з ГОСТ 25346-89 для валів встановлено 28 основних відхилень та стільки ж для отворів, які позначаються:

для вала маленькими літерами від а до zc;

для отвору великими літерами від А до ZC.

Дана схема розташування полів допусків отво­рів та визначені основні відхилення для кожного з них.

Тут та вище літерами j, j_s, J, J_s позначено симетричне розташування поля допуску відносно нульової лінії. В цьому ви­падку числові значення верхнього та нижнього відхилень рівні, але протилежні за знаком (верхнє із знаком "+", а нижнє "—"):

ES = +

ЕІ = –

Основні відхилення вала і отвору, що позначаються одно­йменною літерою для даного номінального розміру, є рівними за величиною і протилежні за знаком. Вони збільшуються із збільшенням номінального розміру.

Для отворів з основними відхиленнями від А до G:

EI = -es.

Для отворів з основними відхиленнями від К до ZC:

ES = -еі.

Поле допуску утворюється поєднанням основного відхилен­ня (характеристика розміщення) і квалітету (характеристика допуску).

Поле допуску вала або отвору позначають після номінально­го розміру літерою основного відхилення і номером квалітету, наприклад:

• поля допусків валів – h7, d11, u7;

• поля допусків отворів – Н7, J_s10, U9.

Основне відхилення є одним із двох граничних відхилень. Друге граничне відхилення визначається так:

• якщо основне відхилення є верхнім відхиленням (es длявала і ES для отвору), то друге граничне відхилення - нижнє(еі для вала і ЕІ для отвору) розраховують за формулами:

еі = es - IT_q;

EI = ES - IT_q;

• якщо основне відхилення являється нижнім (еі для вала
  і ЕІ для отвору) то друге граничне відхилення - верхнє (es для
  вала і ES для отвору) розраховують за формулами:

es = еі + IT_q;

ES = EI + IT_q.

Приклад: D = Ø25F7; D = 25 mm - номінальний розмір; основні відхилення - ЕІ = +20 мкм; ES = 41 мкм; допуск TD = 21 мкм (для q = 7 квалітету та інтервалу розмірів вище 18 до 30).

Поєднання будь-яких основних відхилень в кожному з квалітетів теоретично дозволяє утворити понад 1000 полів допусків валів і отворів. їхнє застосування у виробничих умовах є неекономічним, тому що надмірно ускладнює технологію, зни­жує технологічність виготовлення виробів, обмежує уніфіка­цію різальних та вимірювальних інструментів. Тому зроблений обмежувальний відбір полів допусків для 4-х діапазонів номі­нальних розмірів:

• < 1 мм;

• > 1...500 мм;

• > 500...3150 мм;

• > 3150...10000 мм.

Для діапазону найбільшого застосування (1...500 мм) виділе­ні поля допусків переважного та рекомендованого застосуван­ня.

Допуски (граничні відхилення) розмірів на кресленнях вка­зують безпосередньо після номінального розміру за наступни­ми варіантами (ГОСТ 2.307-68):

- умовним (літерним) позначенням основного відхилення з додаванням номера квалітету:

Ø50Н7; ØІ50р6; Ø15е8; Ø100Р7 , тощо;

- числовими значеннями верхнього і нижнього відхилення (мм) з їхніми знаками, при цьому верхнє відхилення запису­
ють над нижнім:

Ø15 ; Ø150

- якщо верхнє чи нижнє відхилення дорівнює нулю, воно не вказується:

Ø60^+0,030 ; Ø18_-0,18

- літерним позначенням поля допуску з вказанням в дуж­ках числових значень граничних відхилень:

Ø150р6() ; Ø15е8()

- при симетричному розташуванні відхилень, тобто коли відхилення рівні, але мають різні знаки, їхнє значення нано­сять зі знаком ±:

Ø15Js7(±O,O15).

Якщо верхнє і нижнє відхилення не зазначені безпосеред­ньо після номінального розміру, а обговорені загальним запи­сом у технічних вимогах креслення, то вони називаються незазначеними граничними відхиленнями.

Для лінійних розмірів, крім радіусів заокруглень і фасок, незазначені граничні відхилення призначаються:

• або в квалітетах q = 11,12,13 для розмірів < 1 мм;

• або в квалітетах q = 11,...,17 для розмірів 1...10 000 мм;

• або за спеціальними класами точності, умовно названими:

"точний" - t₁ → IT12

"середній" - t₂ → IT14

"грубий" - t₃ → IT16

"дуже грубий" - t₄ → ІТ17

Незазначені граничні відхилення призначають у "тіло" де­талі, тобто однобічними (від номінального розміру в мінус для вала й у плюс для отвору).

Наприклад:

-ІТ14 - відповідає граничним відхиленням основного вала 14-го квалітету -hl4;

+ІТ14 - відповідає граничним відхиленням основного отво­ру 14-го квалітету +Н14;

Для розмірів елементів, що не відносяться до валів і отво­рів, таких, як:

• уступи;

• глибини;

• відстані між осями;

• відстані від торців деталі до осей отворів, тощо признача­ють тільки симетричні незазначені граничні відхилення, на приклад, ±

Викладене вище відноситься і до розмірів валів і отворів, незазначені граничні відхилення розмірів яких задані за кла­сами точності. Тоді, наприклад, для "середнього" класу точно­сті умовні позначки записують: для вала, для отвору, для роз­мірів елементів, що не відносяться до отворів і валів.

ГОСТ 25670-89 передбачає 4 варіанти призначення незазначених граничних відхилень лінійних розмірів для класу точно­сті "середній".

Таблиця 2. Незазначені граничні відхилення для класу точності "середній"

Приклад запису на кресленні: Н14; hl4; ±, або: Н14; h14; ±