Взаємодія генів. Зчеплене успадкування

Інструктивна карта практичного заняття №4

Тема: «Взаємодія генів. Зчеплене успадкування».

Студент повинен знати:

1. Взаємодію алельних генів:

- повне домінування,

- неповне домінування,

- наддомінування,

- кодомінування.

2. Множенний алелізм.

3. Взаємодію неалельних генів:

- комплементарність,

- епістаз,

- полімерія.

4. Успадкування груп крові за системою АВО.

5. Основні положення хромосомної теорії спадковості.

6. Властивості гена.

7. Зчеплене успадкування.

8. Групи зчеплення.

9. Правило Моргана.

10.Варіанти хромосомного визначення статі.

11.Ознаки, зчеплені зі статтю. Гомогаметність, гетерогаметність.

Студент повинен вміти:

1. Наводити приклади взаємодії алельних і неалельних генів.

2. Характеризувати основні положення хромосомної теорії спадковості.

3. Визначати і характеризувати взаємодію алельних та неалельних генів для

пояснення і прогнозування ймовірностей успадкування нормальних та

патологічних ознак у потомстві людини.

4. Розвʼязувати генетичні ситуаційні задачі на:

- неповне домінування (проміжне успадкування),

- кодомінування,

- успадкування груп крові за системою АВО.

- комплементарність,

- епістаз,

- полімерію.

5. Розвʼязувати задачі на:

- зчеплене успадкування,

- порушення зчеплення – кросинговер,

- генетику статі та успадкування, зчеплене зі статтю.

Підручник: «Медична біологія»- В.В.Барціховський, П.Я.Шерстюк, 2020,

Стор.64-89.

Опрацюйте теоретичний матеріал. Заплануйте на повторення матеріалу 30 хвилин

Практичне заняття №4

Тема: «Взаємодія генів. Зчеплене успадкування»

Явище зчепленого успадкування.

Встановлений Менделем закон незалежного успадкування і комбінування ознак (третій закон Менделя), справедливий тільки тоді, коли гени, які визначають ці ознаки, знаходяться у різних хромосомах (відносяться до різних груп зчеплення). Виникає питання: як саме буде відбуватиметься розподіл неалельних генів, якщо вони розташовані в одній і тій самій парі хромосом? Таке явище повинне мати місце, тому що число генів у багато разів перевищує число хромосом (у дрозофіли n = 4, генів – декілька тисяч). У цих випадках закон незалежного розподілу не застосовується.

Закономірність успадкування при перебуванні кількох генів в одній хромосомі була вивчена Т.Х.Морганом та його школою. Морган встановив, що гени, локалізовані в одній хромосомі, зчеплені й успадковуються разом. Такі гени утворюють одну групу зчеплення. Кількість груп зчеплення в організмів певного виду дорівнює кількості хромосом у гаплоїдному наборі (у людини n = 23).

Якщо гени перебувають в одній хромосомі, їх називають зчепленими генами. Протягом багатьох років після повторного відкриття законів Менделя багато вчених намагались повторити досліди, що були покладені у їх основу, але зовсім не в усіх вийшло розщеплення 3:1 у F₂. Тоді відомий американський вчений Т.Морган вирішив провести експерименти Менделя не на рослинному об’єкті, а на плодовій мушці – дрозофілі. Як і Менделю, йому пощастило із вибором об’єкта:

• дрозофілу легко розводити у лабораторних умовах: цикл розвитку в неї триває менше місяця, тобто за рік змінюється понад 12 поколінь, на відміну від гороху, що дає одне покоління на рік;

• у дрозофіли чотири пари хромосом, зручних для дослідження;

• до початку експерименту, у 20-ті роки нашого століття, були виведені чисті лінії дрозофіл (за ознаки забарвлення тіла, довжини крил, забарвлення очей).

Морган схрестив мушку з сірим тілом та нормальними крилами з мушкою, у якої було чорне тіло й короткі крила (у дрозофіли гени довжини крил А – нормальні, а – короткі і забарвлення тіла В – сіре, в – чорне розташовані в одній парі гомологічних хромосом, тобто відносяться до однієї групи зчеплення). У F₁, згідно з 1-м законом Менделя спостерігалось одноманітність гібридів першого покоління: всі мухи були сірі з нормальними крилами.

Далі він проводить два аналізуючих схрещування:

У першому аналізуючому схрещуванні він бере самку чисто рецесивну (чорну з короткими крилами) і схрещує з самцем з першого покоління (сірим довгокрилим – гетерозиготним). У другому поколінні він отримує розщеплення: 50% сірих довгокрилих і 50% чорних короткокрилих мух.

У другому аналізуючому схрещуванні він бере самку з першого покоління, а самця чисто рецесивного (навпаки). І у другому поколінні він отримує розщеплення:

41,5 % - сірих довгокрилих мух

41,5 % - чорних короткокрилих мух

8,5 % - сірих короткокрилих мух

8,5 % - чорних довгокрилих.

Пояснюється це тим, що у самця дрозофіли, навідміну від самки, гени абсолютно зчеплені і перехресту хромосом не спостерігається. Проте якщо схрещується гібридна самка з гомозиготним рецесивним самцем, то з’являються всі чотири типи мух, але з новим співвідношенням ознак (41,5 %, 41,5 %. 8,5 %, 8,5 %).

Ці дані наштовхували Моргана на геніальний здогад. Він припустив, що два гени, які вивчаються, зчеплені, а поява “несподіваних” фенотипів пояснюється тим, що хромосоми під час мейозу можуть так тісно зближуватись (кон’югувати), що між ними відбувається перехрещення та обмін ділянками, – цей процес називають тепер кросинговером.

Отже, у досліді, що розглядався, некросоверні мухи у F₂ становили 83 %, а кросоверні – 17%.

VІІІ. Кросинговер.

Явище перехресту має велике значення для еволюції органічного світу і селекції. Завдяки перехресту хромосом можуть виникати нові комбінації генів, розташованих не тільки у різних хромосомах, а і тих які відносяться до однієї групи зчеплення. Зчеплення генів, розташованих в одній хромосомі і перехрест хромосом були відкриті генетиком Т.Морган. Частота (відсоток) перехрещення між генами (кросинговера) залежить від відстані між ними: чим далі вони містяться один від одного, тим частіше здійснюється кросинговер, але він слабший і навпаки. Морган запропонував відстань між генами виражати кросинговерним відсотком.

1% кросинговера = 1 морганіді

Морганіда – одиниця відстані між генами у хромосомі.

Частота кросинговеру для різних пар генів варіює від часток 1 до 50. Якщо відстань між генами становить від 1 морганіди до 50 морганід, то кросинговер відбувається і гени зчеплені. Якщо відстань становить 50 морганід і більше – стани ознак успадковуються незалежно, незважаючи на розміщення генів в одній хромосомі.

Значення: Кросинговер призводить до нового поєднання генів, що викликає зміну фенотипу. Крім того він поряд з виникненням мутацій є важливим фактором еволюції організмів.

ІХ. Хромосомна карта, її зміст, значення.

Грунтуючись на знанні теорії лінійного розташування генів у хромосомі та на підставі кросинговеру вдалося встановити послідовність генів в хромосомі. Стертевант (1936) склав першу карту розподілу генів в одній з хромосом дрозофіли. Потім були складені такі карти і для інших хромосом. За одиницю відстані між генами приймається 1% кросинговеру, або 1 морганіда.

Генетична карта – це пряма (хромосома), на якій позначено порядок розташування генів і вказано відстань між ними в процентах кросинговеру або в морганідах. Вона будується на основі результатів аналізуючого схрещування.

Картування проводиться з метою, щоб дізнатися в якій парі хромосом і на якій генетичній відстані або в якій частині хромосоми розташовані гени. Побудовані генетичні карти для багатьох об’єктів. Серед покритонасінних рослин краще всього вивчено генетичні карти кукурудзи, ячменю, рису, томатів та ін. У тварин такі карти складено для дрозофіли, а серед ссавців – для миші. Доведено, що такий розподіл генів у хромосом є загальнобіологічною закономірністю.

Х. Хромосомна теорія спадковості.

Основою сучасної генетики є хромосомна теорія спадковості. У 1902 р. її сформулювали Т.Бовері та В.Сеттон на основі відкриттів Менделя і праць Г.де Фріза, Корренса, Чермака та Моргана.

Основні положення цієї теорії.

1. Гени розташовані в хромосомах; різні хромосоми містять неоднакову кількість генів, кожна з негомологічних хромосом має свій унікальний набір генів.

2. Гени розташовані вздовж хромосом у лінійному порядку;

3. Кожен ген займає в хромосомі певну ділянку (локус); алельні гени заповнюють однакові локуси гомологічних хромосом;

4. Усі гени однієї хромосоми утворюють групу зчеплення, завдяки чому відбувається зчеплене успадкування деяких ознак; сила зчеплення між генами обернено пропорційна відстані між ними;

5. Зчеплення між генами, розташованими в одній хромосомі, порушується внаслідок кросинговеру, під час якого гомологічні хромосоми обмінюються своїми ділянками;

6. Кожен біологічний вид характризується певним каріотипом.

ХІ. Хромосомне визначення статі. Ознаки зчеплення зі статтю.

Стать – є однією з найбільш яскравих генетично обумовлених ознак, характерних для живих істот.

Ще в 1901 р. було помічено, що самки і самці різних видів тварин дещо відрізняються своїми хромосомними наборами.

Хромосоми за якими відрізняються самки від самців були названі статевими або гетерохромосомами.

Всі інші хромосоми (нестатеві) – аутосомами.

Наприклад: У диплоїдних соматичнах клітинах самців дрозофіли хромосоми кожної з трьох пар (аутосоми) подібні між собою, а хромосоми четвертої – різні (гетерохромосоми). Одна з гетерохромосом – паличкоподібної форми (так звана Х-хромосома), інша – гачкоподібної (У- хромосома). У самок дрозофіл обидві статеві хромосоми однакові (Х-хромосоми), а самців – різні (Х- та У-хромосоми).

Отже, каріотип самок дрозофіл можна записати як 6А+ХХ, а самців 6А+ХУ (символом “А” позначають аутосоми).

Аналогічно записують каріотипи жінки 44А+ХХ, каріотип чоловіка 44А+ХУ.

Оскільки під час мейозу гомологічні хромосоми розходяться до різних гамет, то в однієї статі виникає лише один тип гамет (гомогаметна стать), в іншої – два, які відрізняються будовою статевих хромосом (гетерогаметна стать).

Стать, особини якої мають однакові статеві хромосоми (ХХ), називаються гомогаметною.

Стать, у осіб якої статеві хромосоми різні (ХУ), називається гетерогаметною.

Отже, у більшості роздільностатевих видів стать майбутнього організму визначається в момент запліднення певним поєднанням статевих хромосом у зиготі. Тому під час запліднення можливі дві комбінації.

1. Яйцеклітина, яка вміщує Х-хромосому, запліднюється сперматозооном теж із Х-хромосомою. В зиготі зустрічаються дві Х-хромосоми; з такої зиготи розвивається особина жіночої статі.

2. Коли яйцеклітина, яка вміщує Х-хромосому запліднюється сперматозооном, що несе У-хромосому – в зиготі виявляється сполучення Х– та У–хромосом, із такої зиготи розвивається чоловічий організм.

Існують чотири основних типи регуляції статі статевими хромосомами.

1. ХУ – тип, за якого жіноча стать має дві ХХ статеві хромосоми і є гомозиготною (утворює гамети одного типу – Х), а чоловіча стать має чоловічу статеву хромосому – У, яка відрізняється від Х-хромосоми величиною і формою. Чоловіча стать гетерогаметна (утворює гамети двох типів – Х і У). Цей тип властивий ссавцям, комахам і більшості дводольних покритонасінних рослин.

2. Х0 – тип – жіноча стать має дві Х-хромосоми, а чоловіча тільки одну Х-хромосому. Х0 – тип зустрічається серед комах(коників) і ссавців.

3. ZW – тип. Жіноча стать має одну жіночу статеву хромосому W і другу, відміну від неї формою і величиною статеву хромосому Z. Тут жіноча стать є гетерогаметною, а чоловіча стать має дві однакових статевих хромосоми Z і гомогаметна. ZW – тип притаманний деяким рибам, метеликам, птахам і дуже рідко зустрічається серед рослин.

4. Z0 – тип – жіноча стать має тільки одну Z-хромосому і гетерогаметна, а чоловіча – дві Z-хромосоми і гомогаметна. Цей тип відомий тільки у одного з видів ящірки.

У видів, стать яких визначається в момент запліднення, кількісне співвідношення самців і самок, згідно із законом розщеплення, повинне становити 1:1.

Р. ♀ ХХ х ♂ ХУ

Г. Х Х Х У

F1. ХХ, ХУ, ХХ, ХУ

Але у природі співвідношення (1:1) часто не витримується внаслідок різного рівня смертності самців і самок. Вищу смертність спостерігають серед особин гетерогаметної статі, оскільки в У-хромосомі через її менші розміри відсутні деякі алелі, наявні в Х-хромосомі. Тому фенотипно можуть проявлятися летальні або напів – летальні (які знижують життєздатність) рецесивні алелі.

Ознаки, які вспадковуються через статеві (Х і У) хромосоми, одержали назву зчеплених зі статтю.

Явище успадкування, зчепленого зі статтю, досліджував Т.Х.Морган. Він схрестив самок дрозофіл з червоним кольором очей із самцями з білими (позбавленими пігмента) очима. Всі особини першого покоління гібридів мали червоні очі. Серед гібридів другого покоління всі самки (50%) були із червоними очима, тоді як серед самців спосткрігалося розщеплення: половина їх мали червоні очі, а половина – білі (по 25% від загальної кількості особин)

Водночас він спарував білооких самок із червоноокими самцями. Серед гібридів першого покоління спостерігалося таке розщеплення за фенотипом: усі самки мали червоні очі, самці – білі. При схрещуванні гібридів першого покоління між собою, серед гібридів другого покоління 50% особин кожної статі було з червоними очима і 50% - з білими.

Такі результати двох варіантів схрещувань можна пояснити локалізацією в Х- хромосомі гена забарвлення очей, тоді як У-хромосома взагалі його позбавлена і тому на успадкування цієї ознаки не впливає.

У людини подібним чином успадковуються деякі захворювання (дальтонізм, гемофілія тощо).

Дальтонізм (нездатність розрізняти деякі кольори) зумовлює рецесивна алель, розміщена в Х- та відсутня в У-хромосомі. Тож чоловік, який має цю алель, хворий на дальтонізм. У жінок це порушення кольорового зору проявляється лише в особин, гомозиготних за даною алеллю, гетерозиготні жінки фенотипно здорові, хоча є носіями алельного гена, що зумовлює дальтонізм.

D– норма

d - дальтонізм

D D D d d d

Х Х Х Х Х Х

здорова носій хвора

D d

Х У Х У

здоровий хворий

Подібним чином успадковується і гемофілія (нездатність крові до зсідання, внаслідок чого людина може загинути навіть за незначного пошкодження кровоносних судин).

Розглянемо приклад гемофілії, що став класичним. Це захворювання визначається рецесивним геном, що знаходиться у Х-хромосомі. У жінки, котра має такий ген, зазвичай у другій її Х-хромосомі є також домінантний нормальний ген, так що фенотипно вона здорова – гемофілії у неї немає. Зовсім інакше в чоловіків: у них немає другої Х-хромосоми, яка могла б нести нормальний ген, і тому проявляється ген гемофілії. В організмі хворого на гемофілію майже не утворюється білок, необхідний для згортання крові; людина може вмерти, буквально зтекти кров’ю, від найменшого порізу. У наш час гемофілію навчились контролювати (але не виліковувати!), вводячи хворим так званий чинник згортання виділений з крові здорової людини. Завдяки цьому деякі хворі на гемофілію тепер доживають до похилого віку. Якщо такий чоловік вступить у шлюб із жінкою, гетерозиготною за геном гемофілії, то у них може народитись дочка з гемофілією (якщо вона успадкує Х-хромосоми з геном гемофілії від обох батьків). У минулому чоловіки, хворі на гемофілію, помирали рано, невстигши залишити нащадків, і тому ми не знаємо випадків, коли б на гемофілію хворіли б жінки.

H – норма

h - гемофілія

H H H h h h

Х Х Х Х Х Х

здорова носій хвора

H h

Х У Х У

здоровий хворий

Відомий усьому світу приклад носія гемофілії – англійська королева Вікторія. Через її хворого на гемофілію сина Леопольда та двох дочок – Алісію й Беатрису, що також були носіями гемофілії, це завхорювання проникло у ряд королівських домів Європи, потрапило до Росії, Пруссії та Іспанії. У Росії на гемофілію хворів син Миколи ІІ – спадкоємець російського пристолу царевич Олексій. Раніше гемофілію називали “королівською хворобою”, але жоден із нині живих монархів гена гемофілії не успадкував.

Успадкування ознак, зчеплених зі статтю, спостерігається також внаслідок нерозходження статевих хромосом при утворенні гамет. При порушенні мейозу в одні гамети попадають по дві Х-хромосоми, а в інші – ні однієї. Так виникають анеуплоїдні клітини. Якщо при заплідненні яйцеклітини, яка містить дві Х-хромосоми, сперматозоїдом з Х-хромосомою, то утворюється зигота з трьома Х-хромосомами (ХХХ). Якщо така яйцеклітина заплідниться сперматозоїдом з У-хромосомою, то розівивається ХХУ-зигота.

Розв’язування задач на успадкування груп крові і резус -належності.

Примітка: Методика розв'язування задач на успадкування груп крові і резус-належності.

І група крові (О) – ІОІО – гомозиготна рецесивна

ІІ група крові (А) – ІАІА – гомозиготна домінантна, ІАІО – гетерозиготна

ІІІ група крові (В) – ІВІВ – гомозиготна домінантна,. ІВІО – гетерозиготна.

IV група крові (АВ) – ІАІВ – гетерозиготна (кодомінування ).

Встановлено, що утворення антигену Rh+ контролюється трьома парами зчеплених генів С, D, Е, а резус – негативні люди – трійні рецесиви і мають генотипи с, d, е.

Група крові Rh + може бутигомозиготна (DD) і гетерозиготна (Dd), Rh – – тільки гомозиготна (dd).

Група крові і резус – фактор успадковуються як менделюючі ознаки.

Приклад 1: У матері І група крові, а в батька IV, які групи крові можливі у дитини ?

Дано: Р ♀ І ОІ О х ♂ І А І В

ген групи крові

♀ – ІОІО Г . І О І О І А І В

♂ – ІАІВ

F 1 – ? F1: І АІ О, І ВІ О, І АІ О, І ВІ О.

В і д п о в і д ь: У цього подружжя можливі діти з ІІ і ІІІ групами крові.

Приклад 2: У подружжя було встановлено позитивний Rh – фактор, але в них народився хлопчик з негативним Rh – фактором. Які генотипи батьків?

Дано: Р ♀ Е е х ♂ Е е

ген Rh - фактора

Rh + - ЕЕ (Ее) Г: Е е Е е

Rh – ее

F 1: ее F1: ЕЕ, Ее,Ее, ее

Р ♀, ♂ - ?

В і д п о в і д ь: Генотипи батьків: ♀ - Ее (гетерозиготна), ♂- Ее (гетерозиготний).

Розвʼязування задач на зчеплене успадкування, кросинговер і побудову генетичних карт

Примітка: Методика розв'язування задач на зчеплене успадкування.

Гени що знаходяться в одній хромосомі називаються зчепленими. Між зчепленими генами часто відбувається кросиновер. Кросинговер – обмін ділянками гомологічних хромосом в процесі клітинного поділу. Частота (відсоток) перехресту між генами залежить від відстані між ними: чим далі вони розташовані один від одного, тим частіше відбувається кросинговер.

Генетична карта – це пряма, на якій позначено порядок розташування генів і вказано відстань між ними в процентах кросинговеру.

Генотип дигетерозиготи при зчепленому успадкуванні записується через дріб : АВ/ab

При цьому алелі одного гена (А, а і В, в) пишуться точно один під одним.

Дві паралельні лінії символізують пару гомологічних хромосом. Комбінації генів над і під ними - групи зчеплення, успадковані від матері (верхня) і від батька (та, що знизу). Гамети з вихідними групами зчеплення називають некросоверними, а з новими комбінаціями алелів — кросоверними. При повному зчепленні генів в особин з таким генотипом утворюються лише некросоверні гамети двох типів - АВ і ab (у рівних кількісних співвідношеннях (по 50 %). За умови неповного зчеплення в результаті кросинговеру в особин утворюються чотири типи гамет:

- некросоверні гамети двох типів - АВ і ab;

- кросоверні гамети двох типів - АЬ і аВ.

Некросоверних гамет завжди більше, ніж кросоверних. Відсоток утворених гамет за умови неповного зчеплення залежить від відстані між генами в групі зчеплення.

Приклад 3. У людини гени А і В локалізовані в одній автосомі. Які типи гамет і в якому відсотковому співвідношенні утворює жінка з генотипом Ab/aB, якщо гени А і В знаходяться на відстані 12 морганід?

Розв'язання

Жінка з генотипом Ab/aB утворює 88 % некросоверних гамет - Ав і аВ (по 44 %)

і 12 % кросоверних гамет - АВ і ab (по 6 %).

Приклад 4: В одній хромосомі знаходяться гени С, Д, Е. Гени С і Д дають перехрест у 13 %, гени Д і Е – в 12 %, гени С і Е – в 25 %. Побудуйте генетичну карту хромосоми.

В і д п о в і д ь: у хромосомі таке взаєморозташування генів: С, Д, Е.

Відстань між С і Д = 13 морганід

Д і Е = 12 морганід.

Всього -25 морганід між С-----------Д---------Е

Розв’язування задач на успадкування зчеплене зі статтю

Примітка: При розв’язуванні задач на успадкування ознак, зчеплених зі статтю, треба пам’ятати, що У-хромосома є генетично інертною, тобто здебільшого не містить алелів генів, які перебувають в Х-хромосомі. Такий стан (ХАУ або ХаУ) називають гемізиготним. Він спричинює цікаве явище, яке дістало назву кріс-крос успадкування, коли ознака від матері передається синові, а від батька – дочці. (Не треба забувати також, що у птахів гомогаметною статтю є чоловіча, а гетерогаметною - жіноча).

У людини жіноча стать визначається наявністю двох Х-хромосом (ХХ), одна з яких успадковуються від батька, а друга від матері. Тоді (якщо А – норма, а - хвороба) жінки можуть бути: ХАХА – здорова, ХАХа – носій, ХаХа – хвороба, на відміну від чоловіків ХАУ – здоровий, ХаУ – хворий. Носіями чоловіки ніколи не бувають.

Приклад : Дочка гемофіліка виходить заміж за сина іншого гемофіліка, при чому наречена і наречений не хворіють на гемофілію. Визначте ймовірність народження хворої дитини.

Дано: 1. Батько нареченої був гемофіліком, то дівчина успадкувала

ген хвороби від нього Х-хромосому з рецесивним геном гемофілії.

Н-норма Оскільки вона не є хворою, то її друга хромосома містить

h-гемофілія домінантний алель Н, таким чином генотип дівчини

гетерозиготний - ХНХh

F1 – ?

2. Наречений здоровий, він отримав від матері Х-хромосому з

домінантним алелем Н, а від батька – гемофіліка –

У-хромосому. Отже, генотип хлопця – ХНУ.

Р ♀ ХНХh х ♂ ХНУ

Г. ХН. Xh. XH У

F1: ХHXH, XHY, XHXh, XhY

В і д п о в і д ь: у цього подружжя може народитися здорова дівчинка (ХНХН), дівчинка – носій (ХНХh), хлопчик здоровий (ХНУ) і хлопчик гемофілік (ХhУ).

Розв’язування задач на різні типи взаємодії генів.

Примітка: Є два типи взаємодії генів: алельна і неалельна взаємодія.

Алельна взаємодія:

• повне домінування

• неповне домінування

• кодомінувавння

• зверхдомінування

Неалельна взаємодія:

• комплементарність

• епістаз

• полімерія

• плейотропія

Приклад: При схрещуванні жовтоплідного і білоплідного гарбузів усе потомство мало білі плоди, а в другому поколінні відбулося розщеплення 182 білих, 44 жовтих і 15 зелених. Визначте генотип батьківських форм.

Дано: Р ♀ ААіі х ♂ ааІІ

ген забарвлення

А – жовте Г. Аі аІ

а – зелене

ген пригнічення F1: АаІі – білі плоди

І – пригнічує забарвлення

і – не пригнічує Р ♀ АаІі х ♂ АаІІ

Г. АІ, Аі, аІ, аі АІ, Аі, аІ, аі

F 1 – ? F - ? F2: 9 А-І та 3 ааІ - білі - 12

3 А-іі – жовті

1 ааіі – зелені

Для засвоєння матеріалу та перевірки знать пройдіть тест з 20 питань та розвʼяжіть задачі ( посилання на тест та задачи дивіться у чаті заняття №4)