Ароматичні речовини. Мета їх використання, види.
Ароматизатори - це хімічно чисті речовини з ароматичними властивостями. Їх одержують шляхом вилучення з натуральної сировини або шляхом синтезу.
Характерною особливістю ароматизаторів є те, що вони використовуються в малих технологічно ефективних дозах, застосування їх обмежується органолептичними властивостями.


Не дозволяється ароматизація синтетичними ароматичними речовинами молока, хліба, фруктових соків і сиропів, какао, чаю, прянощів, а також продуктів дитячого харчування.
Вимоги до ароматизаторів: ароматизатори не повинні містити будь-яких шкідливих факторів у кількостях, що перевищують максимальні рівні, та спричиняти наявність небажаних речовин у харчових продуктах у кількостях, що перевищують рівні, визначені обов'язковими показниками безпечності.
2. Види ароматизаторів
Ароматизатори налічують понад 2600 поодиноких ароматичних речовин. За хімічною будовою ароматичні речовини – це органічні речовини різних функціональних класів: альдегіди, кетони, спирти, кислоти, естери, меркаптани, тіосполуки, піразини, тіазоли, фурани та ін.
За походженням ароматизатори поділяють на три групи: натуральні, ідентичні натуральним, штучні.
Переваги та недоліки ароматичних речовин
Вид ароматизаторів за походженням | Переваги | Недоліки |
Натуральні (містять у своєму складі тільки природні ароматичні речовини та їх суміші і одержані з рослинного або тваринного матеріалу, або з матеріалу мікробіологічного походження). | нетоксичність концентрованість
| висока вартість, обмеженість доступних ресурсів сировини, нестабільність аромату в часі, здатність до псування.
|
Ідентичні натуральним (це хімічні сполуки, аналогічні за складом до природних сполук в сировині рослинного або тваринного походження, але одержані методами хімічного синтезу, або виділені з сировини з використанням 46 хімічних методів) | | |
Штучні (речовини, одержані хімічним синтезом, які не мають аналогів у природі). | | |
3. Харчові барвники та мета їх використання.
Харчові́ барвники́ — група природних або синтетичних барвників, придатних для фарбування харчових продуктів.
Традиційно в якості харчові барвники використовували забарвлені соки рослин, сік плодів, подрібнені квітки та частини квіток, екстракти і настої (з коренів, листя, навколопліддя і т. д.). В сучасному світі здебільшого використовують синтетичні барвники.
Мета використання харчових барвників:
До багатьох продуктів не дозволяється додавати барвники. До них належать усі види мінеральних вод, молоко, сколотини, вершки, сухе молоко, олії, яйця, яєчні продукти, крохмаль, хліб і хлібопродукти, макаронні вироби, цукор, томат-пасти та консерви із томатів, фруктовий сік і нектар, варення, джеми, желе вищого сорту, риба, молюски, птиця, дичина, какао, кава, чай, цикорій, сіль, спеції, вина, мед, солод, сири, а також продукти дитячого харчування.
4. Класифікація барвників
І. За походженням барвники (Colour), що використовуються для підфарбовування харчових продуктів, поділяють на групи:
натуральні барвники рослинного або тваринного походження;
штучні (ідентичні натуральним);
синтетичні органічні барвники;
мінеральні барвники.
З точки зору небезпеки застосування їх в харчуванні друга і третя групи вимагають найбільшої уваги. У класифікації харчових добавок за Е-кодами, барвники мають коди від 100 до 199
ІІ. За кольорами барвники поділяють на жовті, помаранчеві, червоні, зелени, сині, коричневі та інших різних відтінків (таблиця 2.1).
Е-код | Колір |
Е 100...109 | Жовтий |
Е 110...119 | Помаранчевий |
Е 120...129 | Червоний |
Е 130...139 | Синій |
Е 140...149 | Зелений |
Е 150...159 | Коричневий-чорний |
Е 160...199 | Різні відтінки |
Таблиця 2.1 – Класифікація барвників за кольором
ІІІ. За використанням:
Харчовими барвниками не вважаються продукти, приправи та їхні компоненти, які додаються до продуктів завдяки їх ароматичним, смаковим і поживним властивостям, а також завдяки їх забарвлюючому ефекту (наприклад, перець, куркума, шафран). Крім того, до харчових барвників не належать барвники, які використовують для підфарбовування шкаралупи яєць, для таврування м'яса, а також ті, які наносяться на неїстівні зовнішні частини харчових продуктів (наприклад, покриття сиру та ковбас).
5. Переваги та недоліки барвників
| Природні | Синтетичні |
Переваги: | нетоксичність, біологічна активність. бактерицидна дія; приймають участь в окисно-відновних реакціях в організмі людини; антиоксиданти; джерела мінеральних речовин
| |
Недоліки: | чутливість до рН (антоціани), окисників (каротиноїди), температури, схильність до мікробіологічного псування.
| |