Виховний захід

Внучка старої вишні

В. О. Сухомлинський 

У садку  росте стара вишня .  Олесь побачив недалеко від неї маленьку вишеньку та питає :

• Дідусю де взялася ця маленька вишенька ?

• З кісточки виросла,  - каже дідусь

• А внучка в старої вишні буде ?

• Буде Олесь каже дідусь , - Якщо ти викохаєш оцю маленьку вишеньку діждешся з неї ягідок , посадили кісточку –старої з тієї кісточки й виросте внучка старої вишні . Олесь задумався . В його очах дідусь побачив ласку й тривогу .

• Я вирощу , дідусю кісточку з цієї старої вишні , - сказав Олесь .

Легенда про Калину

То давним – давно було . В одному селі жила привітна й чарівна дівчина. Звали її Калиною . Люди любили її за добре й щире серце . Навесні Калина, як завжди пішла в ліс . Довгий , крутий шлях пролягав до нього . Дай думає, посаджу вздовж шляху якісь рослини. Викопала в гущавині лісу тонісеньке стебло . Щоб воно прийнялося , Калина аж від своєї хати носила воду з криниці та поливала . І почав розростатися великий кущ. Іде якось шляхом подорожній опинився та й сів під кущем перепочити …Усміхнувся : спасибі тим роботящим рукам , що кущ посадили !

Тут увесь кущ , немов від сну , стрепенувся . Гульк- і враз кущ укрився білим – білим цвітом . Дивиться подорожній :  що ж воно далі буде ! І дивно – в кожній ягодці заховане зернятко , схоже на маленьке серце .

Прийшла Калина до свого улюбленця і задивилася зерняткам , а кущ нахилився до неї і шепоче : Це на згадку про твоє добре серце . А щоб люди тебе не забули , подаруй мені своє ім’я «Калино». Відтоді, цей чарівний кущ називається калиною .