Сьогодні Україна знову переживає один із найважливіших і найскладніших періодів своєї історії. Боротьба за свободу, яка розпочалася ще під час Революції Гідності, продовжується вже понад десять років. Але з 2014 року і особливо з 24 лютого 2022 року вона набула нового, надзвичайно важкого масштабу.
Після Євромайдану українці обрали шлях незалежної, демократичної держави — держави, у якій цінують людську гідність, поважають права людини, прагнуть справедливості та миру. Але цей вибір не сподобався тим, хто прагнув повернути Україну під чужий вплив. І тому почалася агресія Росії проти України: спочатку — окупація Криму та частини Донбасу, а пізніше — повномасштабне вторгнення.
Сьогодні українські військові, добровольці, медики, волонтери, рятувальники та всі громадяни демонструють світові приклад мужності й незламності. На передовій тисячі воїнів захищають кожен метр рідної землі, щодня ризикуючи власним життям. Вони стоять не лише за території, але й за наш спосіб життя, за можливість вільно говорити українською, обирати владу, мати свої права, будувати своє майбутнє.
Поруч із ними — величезна армія волонтерів: вони плетуть маскувальні сітки, збирають кошти на авто та дрони, закуповують ліки, їжу, форму. Українці з усього світу підтримують країну, надсилають допомогу, організовують гуманітарні проєкти. Навіть діти долучаються — проводять благодійні ярмарки, виготовляють обереги, малюють листівки для військових.
Україна пережила тяжкі випробування: бої за Київ, Чернігів, Харків, Маріуполь, Херсон, Бахмут, Авдіївку та десятки інших міст і сіл. Але ні одна трагедія не зламала наш народ. Ми продовжуємо боротьбу за свою свободу, адже розуміємо: свобода — це не просто слово. Це право жити вдома, говорити рідною мовою, бути собою, відчувати гідність.
Сьогодні ми вшановуємо тисячі героїв — військових, медиків, добровольців, волонтерів, цивільних людей, які загинули, захищаючи Україну. Їхня мужність та жертовність — це фундамент нашої незалежності. Їхній подвиг — це запорука того, що Україна вистоїть і переможе.
Наш обов’язок — пам’ятати їхні імена, бути гідними їхньої жертви та щодня доводити, що боротьба за свободу не була марною. І найголовніше — виховувати покоління, яке любитиме свою країну і оберігатиме її.
Вшануємо пам’ять загиблих хвилиною мовчання.