Види гончарного посуду. Виготовлення глечика.

Тема: Види гончарного посуду. Виготовлення глечика.

Завдання уроку: розвивати образне та аналітичне  мислення, творчу уяву, фантазію, збагачувати словниковий запас учнів, ознайомити їх із технікою мозаїки: удосконалювати навички організації площини під час виконання задуму; формувати уміння передавати думки й почуття засобами образотворчого мистецтва; виховувати любов до української народної творчості та бажання працювати у колективі, прищеплювати естетичне сприймання предметів.

Обладнання: ілюстрації та фотографії українського глиняного посуду, гончарні вироби (горщики, глечики, куманці, макітри, миски), інструкції щодо роботи в групах, індивідуальні завдання кожному учневі, предметні малюнки, фарби, пластилін, клей.

ХІД УРОКУ

1. Організація класу.

Діти говорять побажання один одному:

- Доброго ранку, сонце привітне,

- Доброго ранку, небо блакитне,

- Доброго ранку, в небі пташки,

- Доброго ранку тобі і мені!

II. Мотивація навчальної діяльності.

-Чи були ви коли-небудь у музеї?

- Що там знаходиться?

Казка про глиняний глечик

 Одне велике місто мало музей. Музеями люди називають будинки, де зберігаються різні речі як пам'ять про минулі часи.

   У музеї, про який ідеться, було п'ятдесят великих кімнат. Чого там тільки не було! I кістки тварин, що населяли землю ще до всесвітнього потопу, і зброя, яку вже давно не використовують воїни, і мистецькі вироби, і землеробський реманент, і багато-багато інших речей. А в одній кімнаті, у шафах, експонувався посуд: келихи, чаші, миски, всілякі горщики тощо. У музеї завжди було дуже багато відвідувачів. Студенти приходили сюди вивчати життя людей минулих століть, батьки та вчителі приводили дітей-школярів подивитися на опудала звірят, що виглядали мов живі.

  Опівночі, коли місто засинало i сторож замикав музей великим ключем, у залах музею починався рух: птахи оживали і літали під стелею, звірі прогулювалися коридорами, мечі та шаблі бряжчали, а арфи й кобзи стиха награвали давно забуті мелодії.

   У кімнаті, де був посуд, починалися розмови. Чаші згадували старі добрі часи, коли королі й князі пили з них вино; полумиски розповідали, як стояли на столах, наповнені м'ясом і всілякими стравами.

- Я був власністю Олександра Великого - могутнього короля Македонії, що завоював багато країн, - розповідав золотий келих.

- А я служила єгипетським фараонам, і один з них, умираючи, заповів, щоб мене поклали у його могилу високу піраміду. Там я пролежала тисячі років, аж якось прийшли археологи і перенесли мене сюди, - підхопила срібна ваза.

- Моєю власницею була донька великого київського князя Ярослава Мудрого. Вона тримала в мені пахощі, - говорила порцелянова скринька.

- Мене мав татарський знахар-чарівник. Він наповнював мене цілющою маззю, і я горда з того, що ця мазь уздоровила багатьох людей і навіть жінку самого хана, - згадувала чудова вазочка оздоблена коштовним камінням.

У розмову втрутився кухоль.

- А я втамовував спрагу видатного полководця Франції Наполеона, коли його заслали на острів Святої Єлени.

  Майже щоночі точилися ці розмови між пишними келихами, чашами, вазами. Кожен вихвалявся своїм минулим, і ніхто не звертав увагу на глиняного горщика, що тихо стояв на полиці в кутку і немовби дрімав. Але одного разу відізвався найбільший келих.

-  Ми належимо до шляхетного роду і вже не раз розповідали про те, яким славним людям служили. А от між нами є глечик із глини - він ніколи й словом не обмовився про своє минуле.

Глиняний глечик спочатку відмовлявся, але його сусіди наполягали: скажи та скажи! Врешті глечик погодився.

- Мене викопали з піску на Святій Землі, біля криниці, де Христос зупинився одного разу, щоб відпочити. Прийшли Христові учні, набрали в мене води і на поїли Христа.

   Після цих слів у музеї стало тихо-тихо, і глиняний глечик урочисто закінчив свою розповідь:

-З мене пив воду Божий Син!

  Глечик повернувся у свій куток, він хотів знову задрімати. Та раптом зі стін зійшли сурми, вклонилися йому низенько і заграли пісню пошани. Золоті й срібні келихи та вази також підійшли до глечика і схилилися перед ним:

- Ми просимо тебе вийти наперед! - урочисто промовили вони. Тобі тут належить перше місце!

  Але глечик не бажав ніяких почестей. Він продовжував стояти у своєму кутку, чемно відповівши на запрошення:

- Найбільше вшанування у своєму житті я вже отримав, а інших не хочу, бо вони для мене не мають цінності.

Бесіда за прочитаною казкою.

• Чому казка має таку назву?

• Як називають будинки, де зберігаються різні речі як пам'ять про минулі часи?

• Такі речі ще називають експонатами музею.

• Отже, які експонати зберігались у музеї, про який я розповідала?

• Які відвідувачі приходили до музею?

• Що відбувалося опівночі в залах музею?

• Яку історію розповів про себе глечик?

Археологи -  це люди, які займаються наукою, що вивчає давній побут і культуру людей на основі речових пам'яток, добутих під час розкопок.

Фізкультхвилинка.

Крапля раз, крапля два-

Дощик землю полива.

Хай гарненько виростає

Після дощику трава.

Розповідь учителя за ілюстраціями та світлинами.

- У давні часи, та ще й дотепер, по селах воду,

молоко, квас наливали і наливають у глечики.

- У кого з вас удома є глечики, макітри?

-  З чого вони зроблені?

- Так, горщики, глечики, миски виготовляють з глини на гончарному крузі. Колись не було фабрик, де б виготовляли іграшки. Їх також робили з глини, Іграшки ці називалися свищиками. Посуд та іграшки з глини виготовляли народні майстри - гончарі. Гончарство здавна було одним з основних ремесел в Україні. 3 гончарними виробами пов'язана велика кількість українських обрядів і звичаїв. Це і розбивання горщика під час хрестин чи весілля, і виставлення на тинах горщиків, як захисту від посухи.

Розгляд виставки виробів з глини.

III. Повідомлення теми і завдань уроку.

Сьогодні на уроці ми з вами побудемо у різних ролях: гончарами будуть ті, хто ліпитиме посуд; археологами - ті, хто збиратиме розбитий глечик із частин; художниками - ті, хто розписуватиме готовий виріб.

IV. Практична діяльність учнів.

Робота в групах.

Завдання: виберіть старшого групи, прочитайте інструкцію до роботи.

Інструкція 1. Ліплення горщика.

• Розкочуємо пластилін прямими рухами рук.

• Отримуємо циліндр.

• Вказівним пальцем правої руки робимо у ньому заглиблення.

• Ліпимо обома руками, повертаючи форму, розширюючи і відтягуючи стінки до потрібного розміру.

Інструкція 2. Складання мозаїки.

• Розрізаний на частини глечик складаємо.

• Наклеюємо на білий папір частини так, щоб утворився цілий глечик.

Інструкція 3. Розфарбування глечика.

• Розглянемо зразок.

• Підбираємо потрібні кольори.

• Розфарбуємо глечик.

V. Підсумок уроку.

- Яким був цей урок?

- Які були труднощі?

- Чого ми сьогодні навчилися?

- Що найбільше сподобалось вам на уроці?