Мета: Активізувати знання учнів про життя і творчість українського письменника; розвивати вміння аналізувати, предбачати, висловлювати свою думку; виховувати в учнів відповідальність за свої вчинки.

Обладнання: портрет В. Сухомлинського, 6 капелюхів, куб Блума, краплинки, картки- фішбоун

Хід уроку

І. Організація класу

Всі почули вже дзвінок.

Він покликав на урок,

Кожен з нас приготувався,

На перерві постарався.

Зараз сядуть лиш дівчатка,

А за ними – і хлоп'ятка.

Мовленнєва розминка

А вода – це справжнє диво!

Як прожити без води?

З нею ми завжди щасливі,

З нею в нас нема біди.

Є вода – ростуть рослини:

Ліс, сади, рясні поля.

Це чудово для людини

І радіє вся Земля!

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

1.Постановка проблемного питання.

-У мене в руках незвична рослина. Як вона називається?(очерет) Де вона росте? Чи може рости без води?

-У нас в Україні дуже багато річок, озер. Назвіть відомі вам( Дніпро, Десна, Дністер..)

- А чи є у нас проблеми з водою в країні? У світі?

-А людина для водойм друг чи ворог?

2. Повідомлення теми і мети уроку

- Подивіться на портрет. Чи знаєте кого на ньому зображено? (В.Сухомлинський) Чим він відомий?( Педагог, який любив проводити уроки серед природи)

-Сьогодні ми поповнимо скарбничку знань про письменника.

Прийом «Броунівський рух» (16 цікавих фактів з життя і творчості В. Сухомлинського) Додаток 1

3. Передбачення змісту оповідання за назвою

-Прочитайте назву твору. Як гадаєте, про що може розповідатися у творі?

4. Словникова робота.

Неприкаяними- який не знає, що робити, чим зайнятися

Призвід- приклад для наслідування

Нинішньої-теперішньої

5. Читання оповідання. Опрацювання змісту за прийомом «6 капелюхів»

-Пригадуємо роботу 6 капелюхів. Я вдягаю білий капелюх і ми починаємо отримувати інформацію. Слухаємо початок оповідання, слідкуємо, бо білий капелюх може перейти до кожного з вас ( починає вчитель і у певному місці передає капелюх учневі).

Опрацьовуємо прочитане за допомогою вибіркового читання за питаннями вчителя. Білий капелюх переходить тому, хто відповідає.

Чорний капелюх

Що сталося з джерелом?( Джерело висохло)
Хто винен у тому?( Винні люди, які переїхали в село)

Жовтий капелюх

Як люди раніше дбали про джерело?
Що позитивного передавали люди з покоління в покоління?

Червоний капелюх

-Які почуття виникають на початку, в середині, в кінці твору?

Зелений капелюх

Чи можна було не допустити такого кінця? Як саме?

Синій капелюх

Чого навчило нас це оповідання? З якою метою В. Сухомлинський написав твір?

6 .Підсумок за змістом прочитаного. Робота в групах .

-Візьміть краплинки на своїх партах і об’єднайтеся в групи за кольором. Робота за схемами «Фішбоун». Голова- тема твору, хребет- головна думка, верхні кістки-герої та їх характеристика, нижні- план тексту. Хвіст-висновок(Додаток 2,3)

7.Підсумок уроку

Аби підсумувати, ми візьмемо кубик ( Куб Блума) і спробуємо дати відповіді на питання. На гранях розміщені питання (Додаток 4)

-Назви! До якого літературного жанру належить твір?

-Чому? Чому слід бути вдячним природі?

-Поясни! До чого закликає В. Сухомлинський?

-Запропонуй! Дай пораду майбутньому поколінню.

-Придумай! Придумай іншу назву для оповідання.

-Поділись! Які емоції виникли від прочитаного твору.

8.Рефлексія

-З яким настроєм ми завершуємо урок?

-У кого справдились очікування – підніміть свої краплинки. І я підніму свою, мої очікування справдилися- ви працювали творчо. І пам'ятайте, річка починається з маленького потічка.

9.Домашнє завдання

Скласти сенкан до слова Джерело.

Додаток 1

1.Народився Василь Сухомлинський в селі Василівці в бідній селянській сім’ї. В родині було 4 дітей, і всі стали вчителями. .

2. Василь Сухомлинський вчився в медичному технікумі, але незабаром пішов звідти, вступив на робочий факультет

3. У 17 років він став вчителем заочної школи недалеко від рідного села; працював викладачем української мови і літератури в Онуфріївській середній школі. Саме мати хлопчика спонукала його до педагогічної діяльності, бо бачила у ньому потенціал.

4. Читати та любити книги Василя Олександровича навчав дід Омелян, в якого була надзвичайно велика бібліотека.

5. У 1941 році під час Другої світової війни добровольцем йде на фронт. На фронті Василь Олександрович був двічі поранений, довго лікувався в евакогоспіталях. Тяжким було поранення в руку.

6.Педагог володів кількома іноземними мовами.

7. З легкої руки В.О.Сухомлинського в педагогіці з’явилося поняття „уроки мислення” – уроки, які змушували дітей молодшого шкільного віку дивитися на світ і розкривати його найскладніші взаємозалежності.

8. Крім ерудиції, В.Сухомлинський мав неабияку силу волі, вирізнявся поміркованістю, надзвичайною скромністю, працездатністю (вставав щодня о четвертій годині ранку й писав власні твори до восьмої), людяністю.

9. 2 вересня 1970 року серце Василя Олександровича Сухомлинського перестало битися. Йому судилося народитися і померти у вересні, і це символічно, бо вересень – це початок нового навчального року. Похований на кладовищі за 300 м від школи, якій віддав все своє життя

10. Після 1970 року почався новий етап біографії педагога – «життя після смерті». Це стосується його 48 книг, 500 наукових статей, більше як 1500 оповідань і казок для дітей. Спадщина В. О. Сухомлинського розійшлася по всьому світу, живе своїм життям. На початок XXI ст. вийшло 65 його творів тиражем близько 15 млн примірників. Вони перекладені на 59 мов народів світу.

11. В. Сухомлинський – не тільки письменник, а ще й член-кореспондент Академії педагогічних наук РРФСР, з 1958 р. – заслужений учитель УРСР. У 1968 р. йому присвоїли звання Героя Сціалістичної Праці. Того ж року він був обраний членом-кореспондентом Академії педагогічних наук СРСР.

12. У 2003 році вийшла ювілейна монета України «В. О. Сухомлинський» вартістю 2 гривні тиражем 30000 монет.

13. Батько, Олександр Омелянович, працював столярем і теслярем, майстрував колеса і музичні інструменти.
Мама, Оксана Юдівна, працювала у колгоспі, а зимовими вечорами сиділа над своїм шитвом і розказувала дітям казки.

14. Василь ріс жвавим і допитливим. Змалку любив малювати. Але зошити, фарби і пензлі можна було придбати тільки за лікарські рослини. Та бажання малювати було таке сильне, що хлопець цілими днями пропадав у лісі. За склянку насіння акації одержував два зошити. Одного разу Василь із товаришами пішки пройшли 45 кілометрів, аби купити фарби.

15. Мирна праця була перервана війною. Під час Другої світової війни був на фронті. Двічі пережив поранення. Особливо постраждала рука. Хірурги боялися, що її доведеться ампутувати.
Перед операцією повідомили про це Василя Олександровича. "Ой ні, руку будь-що треба залишити!” "Навіщо тобі рука? Ти що, артист?” – запитав старенький хірург. "Ні, я вчитель”.
Операція була складною, хірурги зробили усе можливе. Рука залишилася, але після операції стала на шість сантиметрів коротшою.

16. Загальний тираж його книг майже 4 млн екземплярів на різних мовах світу. Книга «Серце віддаю дітям» перекладена на 30 мов світу і витримала 54 видання.