Вступ, типи та функції підприємств автотранспорту

Підприємства автомобільного транспорту за виробничими функціями поді­ляють на автотранспортні, автообслуговуючі й авторемонтні.

Автотранспортні підприємстваподіляються на відкриті акціонерні това­риства (ВАТ АТП) і закриті акціонерні товариства (ЗАТ АТП). ВАТ і ЗАТ АТП мають самостійний баланс, наділені широкими гарантованими повноваження­ми і при цьому несуть відповідальність за результати господарської і науково-виробничої діяльності, за додержання державних інтересів. Головне їхнє зав­дання — всебічне задоволення потреб народного господарства і громадян у пе­ревезеннях із високим рівнем якості при мінімальних затратах. ВАТ і ЗАТ АТП мають повноваження з продажу, здавання в оренду, обмін; надання у тимчасове користування іншим підприємствам транспортних засобів устаткування, списуванні їх із балансу, а також з інших видів діяльності.

Автообслуговуючі підприємства, що виконують виробничі функції з ТО і ремонту автомобільної техніки, можуть тимчасово зберігати автомобілі, за­правляти їх автоексплуатаційними матеріалами. Залежно від призначення автообслуговуючі підприємства поділяють на виробничо-технічні комбінаті (ВТК), спеціалізовані автоцентри (САЦ), бази централізованого ТО (БЦТО), станції технічного обслуговування (СТО), стоянки й автозаправні станції (АЗС).

Виробничо-технічні комбінати — це виробничо-господарські комплекси, призначені для централізованого обслуговування автомобілів. ВТК виконують роботи із заміни двигунів та інших агрегатів на спеціалізованих постах, ТО-2, ПР двигунів та інших агрегатів, вузлів, механізмів і систем автомобілів. Комбінати централізовано приймають автомобілі, що підлягають списанню, розбирають їх після списання, оприбутковують зняті агрегати, вузли і де­талі. У ВТК організовують відновлення і виготовлення деталей автомобілів, створюють обмінний фонд агрегатів, вузлів і деталей із нових, що надійшли з автоцентрів, капітально відремонтованих, відновлених і виготовлених не тільки на ВТК, а й на інших промислових підприємствах. У ВТК навчають водіїв, ремонтно-обслуговуючих робітників та інженерно-технічних працівників (ІТП) особливостей експлуатації автомобілів, а також готують автомобілі до щорічного технічного огляду і до перевезень сільськогосподарських вантажів у період збирання врожаю.

Спеціалізовані автоцентри — це головні підрозділи фірмової мережі обслуговування.

Виробнича фірма «КамАЗавтоцентр» виконує роботи з централізованого обслуговування автомобілів КамАЗ за аналогією з ВТК і забезпечує ВТК необхідною кількістю комплектів спеціального інструменту для високоякісного виконання розбірно-складальних робіт при ПР, а також технічною літературою; створює у ВТК обмінний фонд агрегатів і вузлів відповідно до встановлених нормативів.

САЦ Волзького автомобільного заводу виконують увесь комплекс робіт ТОі ремонту автомобілів «Жигули», а також здійснюють передпродажну підготовку і реалізацію нових автомобілів. Система автотехобслуговування ВАЗ даєзмогу аналізувати й систематизувати дані про якість випущених автомобілів, вдосконалення форм і методів ТО та ремонту автомобільної техніки, теоретич­ної і практичної підготовки кадрів для автотехобслуговування.

Розгортається мережа САЦ АвтоЗАЗ-DAEWOO і автомобілів іноземного ви­робництва.

Бази централізованого ТО централізовано виконують складні види ТО і ре­монту автомобілів, що експлуатуються некомплексними ВАТ АТП, розташо­ваними поблизу баз. Найпоширеніші БЦТО розраховані на обслуговування від 1000 до 2000 і більше одиниць рухомого складу. Залежно від типу приписаної автомобільної техніки БЦТО можуть бути призначені для обслуговування ав­тобусів, вантажних або легкових автомобілів.

Станції технічного обслуговування призначені для проведення профі­лактичних і ремонтних робіт автомобілів (що належать в основному індивіду­альним власникам) у будь-якому обсязі, для забезпечення їх запасними части­нами, знаряддями й експлуатаційними матеріалами, для обслуговування клієнтів і продажу автомобілів.

За принципом розміщення СТО поділяють на міські (для обслуговування в основному автомобілів в місті) і дорожні (для обслуговування автомобілів у дорозі).

За потужністю СТО поділяють на малі(до 10 робочих постів), середні (від 10 до 25 робочих постів), великі (від 25 до 50 робочих постів) і дуже великі (понад 50 робочих постів).

На СТО з кількістю робочих постів понад 50 допускається виконання КР агрегатів. У проектах СТО з 15 – 25 постами заплановані дільниці самообслу­говування, де власник може усунути незначні несправності. На всіх СТО здійснюється продаж запасних частин, а на СТО з кількістю робочих послі понад 25 виконується комплекс робіт передпродажної підготовки і продаж ав­томобілів.

За індивідуальними проектами будують СТО на 100—250 робочих пости. Такі станції використовують як головні центри розгалуженої мережі підприємств для обслуговування автомобілів.

Для обслуговування автомобілів створені також пересувні станції технічного обслуговування (ПСТО) двопостові, що розташовані в автопоїзді і мають велику мобільність. На ПСТО виконується нескладний гарантійний ремонт і обслуговування, а коли потреби в цих операціях немає — дрібний післягарантійний ремонт. ПСТО використовують у дорожніх умовах і в місцях масового відпочинку населення.

Стоянки призначені для зберігання автомобілів (переважно індивідуальної власників), іноді здійснюють функції ТО автомобілів і постачання експлуатаційних матеріалів. Стоянки бувають домові, квартальні й районні. Їх влаштовують у вигляді спеціальних будівель або відкритих площадок. Стоянки останнього типу будують також для тимчасового зберігання автомобілів у місцях великого скуп­чення їх і для розвантаження вулиць і площ міста (наприклад, біля стадіонів, вок­залів). До стоянок відносять також стаціонарні типи автоготелів (мотелі), що фун­кціонують поблизу великих міст; літнього типу автотабори (кемпінги), дислоковані в місцях масового відпочинку населення на жвавих автотрасах.

Мотелі — готелі для автотуристів. У готелях такого типу автомобіль збері­гаються безпосередньо поблизу власника. Тут береться до уваги і психологія ав­толюбителя, і зручності для нього (адже автомобіль часто є не тільки транспорт­ним засобом, а й складом потрібних предметів, іноді навіть джерелом енергії).

Кемпінги і табори автомобілістів мають таке саме призначення, як і мо­телі, але послуг тут надається значно більше. Місткість кемпінгів — 100 – 201 машино-місць.

Автостоянка — стоянку і процес паркування можна розглядати як систему масового обслуговуван­ня, де одне місце для паркування є каналом обслуговування, а автомобілі, що надходять на стоянку — вхідним потоком вимог. Кількість місць для стоянки в такій системі називають кількістю обслуговуючих каналів.

Авторемонтні підприємства — це спеціалізовані підприємства, що здійснюють ремонт (відновлення) автомобільної техніки. На авторемонтних підприєм­ствах створено умови для виконання трудомісткого ремонту (в основному КР) автомобільної техніки.

2. Управління ремонтно-обслуговуючим виробництвом. Системи управління (керуюча, керована, технічна) та їх аналіз.

Управління — це цілеспрямована дія на якийсь об'єкт. Поняття «управління» можна застосувати до найрізноманітніших галузей і сфер. Управління здійснюється як у неживій, так і в живій природі: у людському суспільстві, в біологічних системах (організмах), у техніці.

У загальному під управлінням розуміють діяльність управлінського апарату, спрямовану на досягнення поставленої мети.

Суттю управління ремонтно-обслуговуючим виробництвом автотранспортного підприємства є пошук наукових форм діяльності, найбільш ефективне використання ресурсів, повне задоволення невпинно зростаючих матеріальних і духовних потреб виконавців робіт, цілеспрямована організація діяльності людей в процесі технічного обслуговування та ремонту автомобілів, організація складної системи взаємин, що виникають між працівниками в процесі виробництва, тобто виробничих відносин.

Предметом управління є реальний процес управління спільною працею багатьох працівників, організованих у формі кооперації. Там, де кооперується праця, яка передбачає спрямованість колективу на досягнення єдиної виробничої мети, завжди потрібна управлінська діяльність. Вона входить у спільну працю при технічному обслуговуванні й ремонті автомобілів, тобто є виробничою працею.

Наука про управління — це система знань про закони, які лежать в основі взаємин людей при управлінні виробництвом. Ці взаємини складаються між апаратом управління і робітником, в робітничому колективі, у колективі управлінських працівників.

Такі взаємини різноманітні та складні. Серед них можна виділити економічні, соціальні, психологічні. Основні — економічні, що лежать в основі усіх інших взаємин.

Методи управління передбачають системне дослідження процесу управління.

Керуючу системуможна уявити як сукупність органів управління. На ВАТ (ЗАТ) АТП, СТОА це лінійне управління: директор, його заступники, начальники філій і т. д. До цієї системи належать функціональні відділи, служби, підрозділи ВАТ (ЗАТ) АТП, СТОА, управлінський персонал філій, який здійснює управлінські функції щодо забезпечення процесів управління ВАТ (ЗАТ) АТП, СТОА.

Керуюча дія на ВАТ (ЗАТ) АТП, СТОА можлива не тільки з боку системи, частиною якої вона є, а й з боку інших систем. Це проявляється в організаційно-розпорядних діях з боку зовнішніх органів управління (міністерства транспорту, корпорації, об'єднання та інших підрозділів) щодо ВАТ (ЗАТ) АТП, СТОА. Зовнішній вплив на дане підприємство можуть чинити й інші підприємства по лінії кооперації, постачання і т. д.

До керованої системи, або об'єктів управління, належать робочі місця, лінії, бригади, зміни, дільниці, профілакторій, майстерні. На об'єктах управління відбувається процес неперервного управління технічною підготовкою автомобілів до експлуатації.

Керуюча і керована системи перебувають у кількісних, якісних, інформаційних внутрішніх і зовнішніх зв'язках та залежностях.

Кількісні зв'язки проявляються в розмірах керованої системи. Чим вона більша, тим більша керуюча система. Однак слід враховувати, що це не просто пряма пропорційна залежність, оскільки керуюча система залежить також від інших факторів: ступеня автоматизації і механізації управління, організованості керованої системи.

Якісні зв'язки проявляються в організаційній структурі керованої системи. Чим вищий її рівень, тим менша керуюча система. Ефективність управління в керуючій системі залежить від її організації.

Отже, можна сказати, що будь-яка система зазнає внутрішньої і зовнішньої дії, які взаємопов'язані між собою і взаємно обумовлюють одна одну. ВАТ (ЗАТ) АТП, СТОА складається з окремих систем (технічної, організації виробництва, спільної праці, економічної), від яких залежить організація виробничих процесів.

Технічна система— це комплекс різного устаткування (машин, верстатів, механізмів, апаратів, установок, лінії та інших технічних засобів), які забез-печують ефективне функціонування процесу виробництва. Обов'язкова умова раціональної побудови технічної системи — додержання пропорційності між різними групами устаткування всередині цехів, дільниць, ліній. Технічна система залежить від таких факторів: ступеня концентрації, спеціалізації, кооперації виробництва, його автоматизації і механізації; оптимального вибору і розміщення верстатів, машин, механізмів, апаратів, установок та інших тех¬нічних засобів; оновлення устаткування.

Система організації виробництва покликана забезпечити впорядкування процесу автотранспортного виробництва: раціонально використовувати людей, устаткування і предмети праці; забезпечувати заданий ритм виробництва та його сталість; впроваджувати потокові методи виробництва; забезпечувати процес обслуговування об'єктів виробництва; максимально використовувати внутрішні резерви; постійно підтримувати їх пропорційність; здійснювати процес виробництва з найменшими затратами.

Система спільної праці визначає статуси поділу праці, її кооперацію, координацію, правильне розставляння кадрів, режим та умови праці. Система спільної праці забезпечує визначення форм і засобів активізації і стимулювання ефективності праці, певний рівень якості праці, розвиток нового ставлення до праці, нових форм зв'язку індивідуумів і колективів у процесі праці.

Економічна система забезпечує єдність організаційних та економічних методів управління. Ефективність економічної системи залежить від повсякденного впровадження і зміцнення господарського розрахунку, забезпечення рівномірного виконання всіх техніко-економічних показників, від фінансово-го стану підприємства і т. д.

Обов'язковою умовою функціонування систем технічної, спільної праці й економічної є їх єдність і взаємозалежність. Жодна з цих систем не може функ-ціонувати ізольовано від інших. Кожна з них відіграє свою роль у керованій системі, але тільки в сукупності вони можуть утворювати гнучку інтегровану керовану систему.