ПЛАН ЛЕКЦІЇ:
Загальна поняття економіки як науки, предмет її вивчення
Завдання економіки на сучасному етапі і вимоги до економічних знань спеціалістів.
Рекомендована література:
Економіка підприємства: навчальний посібник. Бондар Н.М., Воротін В.Є., Гаєвський О.А. – К.: МАУП, 2006. Економіка підприємства: навчальний посібник. Шегда А.В., Литвиненко Т.М., Нахаба М.П. – К.: Знання-Прес, 2003. Економіка підприємства: навчально-методичний посібник. Афанасьєва М.В. – Х.: ВД «ІНЖЕК», 2003.
Вступ.
1. Загальна поняття економіки як науки, предмет її вивчення
Сутність поняття "економіка". Незважаючи на те що економічні проблеми актуальні для кожної людини, не всі можуть правильно відповісти на запитання "що таке економіка". Дехто вважає економікою заводи, підприємства, ферми, магазини тощо. Але це приблизно те саме, якщо на запитання "що таке людина?", відповісти: "Це те, що складається з голови, рук, ніг та інших частин тіла". Отже, необхідний науковий підхід до вирішення цього питання. До того ж цю науку у різних країнах називають неоднаково. В Греції, Франції та інших країнах — економія, у Німеччині — вчення про народне господарство, у Швеції — національна економіка.
Першим наукове визначення цього терміна дав давньогрецький мислитель Ксенофонт, який жив приблизно у 430—355 pp. до н.е. і написав книгу "Економікос". Ця назва складається з двох грецьких слів — "ойкос" (дім, господарство) та "номос" (знаю, закон, правило) — і дослівно означає "мистецтво ведення домашнього господарства" або "управління домашнім господарством". Інший давньогрецький філософ Аристотель (384—322 pp. до н.е.) в науці про багатство (економіці) вирізняв "економію" (або сукупність споживних вартостей) і "хремастику" (мистецтво робити гроші, збагачуватись).
Економіка — економічні відносини між людьми у процесі їх господарської діяльності, закони такої діяльності та еволюції економічних систем у межах світового господарства або окремих країн та, регіонів. Це узагальнююче визначення конкретизується у менш абстрактних при розгляді економіки під певним кутом зору. Існують три основних рівні економіки:
мікроекономіка (розкриває господарську діяльність окремих економічних суб'єктів — підприємств, фірм, домогосподарств, галузей тощо);
макроекономіка (розкриває господарську діяльність в межах держави в особі кабінету міністрів, центрального банку, центральних і місцевих органів влади та ін.);
світова економіка та її окремі регіони (висвітлює взаємодію національних господарств, господарську діяльність наднаціональних органів, наприклад Кабінету Міністрів Європейського Союзу, куди входять 15 країн Західної Європи).
Іншими суб'єктами (тобто діючими особами) економічних відносин є фізичні (підприємець, менеджер, найманий працівник, фермер, банкір та ін.) та юридичні (підприємства, фірми, акціонерні компанії, банки, страхові компанії, пенсійні фонди тощо) особи. Виділення основних значень поняття "економіка", окремих її рівнів, суб'єктів та об'єкта (таким є особлива найважливіша сфера життя суспільства) характеризує структуру економіки.
2. Завдання економіки на сучасному етапі і вимоги до економічних знань спеціалістів.
Кожна дисципліна має певні джерела вивчення, які є основою для здійснення різного роду узагальнень, проведення аналізу, формулювання висновків, розроблення відповідних методів розрахунків та ін.
Джерелами вивчення є:
- Конституція України, закони України, що стосуються економічного життя держави;
- Укази Президента України, постанови Верховної Ради та Кабінету Міністрів України;
- нормативні акти, галузеві інструкції, положення, розпорядження, які регулюють діяльність і розвиток окремих галузей та виробництв;
- офіційні статистичні дані, що друкуються в публічних виданнях і відображають стан і динаміку економічного розвитку окремих суб’єктів господарювання, галузей, регіонів, економіки країни в цілому;
- матеріали звітності окремих підприємств;
- спеціальна наукова література: монографії, підручники, навчальні посібники вітчизняних та зарубіжних авторів, наукові статті в періодичних виданнях тощо.
Завдання курсу полягає в тому, щоб з врахуванням особливостей становлення і розвитку ринкових відносин на кожному конкретному підприємстві визначити всі умови і чинники, за яких накреслені заходи технічного, організаційного й економічного характеру найбільшою мірою сприяють ефективному використанню нагромаджених ресурсів і тих, що залучаються в господарський оборот.
Із зростанням масштабів виробництва, стрімким розширенням асортименту продукції, ускладненням технологічних процесів та способів організації виробництва підвищується складність управління економікою. Все це вимагає глибоких економічних знань. В умовах ринкової економіки виживає лише те підприємство, яке найбільш грамотно і компетентно визначить вимоги ринку, створить і організує виробництво продукції, яка користуватиметься попитом, забезпечить високим доходом висококваліфікованих працівників.
У зв’язку з цим зростають вимоги до економічних кадрів. Підприємство як господарська одиниця, функціонуючи на ринку, вступає в економічні стосунки з фінансовими, бюджетними, фіскальними органами, банками, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування. Тому працівники цих установ повинні знати закономірності функціонування підприємств, перебіг процесів, що відбуваються у них.