Навчальні: домогтися міцного засвоєння знань, формування практичних умінь і навичок.
Розвиваючі: розвивати інтелектуальні здібності, пам'ять, увагу, уяву, мислення, спостережливість, активність, творчість, самостійність студентів.
Виховні: сприяти формуванню наукового світогляду, моральних, естетичних та інших якостей особистості, вихованню колективу.

Вміст уроку:

Урок не містить жодного завдання. Додайте завдання.

Щоб додати завдання, оберіть категорію завдання на панелі запитань.

Додати завдання

Основні виробничі фонди і виробнича потужність підприємства

(номер і назва теми)

Навчальний час 4_ годин(и)

Вид лекції:Лекція теоретичного конструювання

Дидактичні цілі:

Навчальні: домогтися міцного засвоєння знань, формування практичних умінь і навичок.
Розвиваючі: розвивати інтелектуальні здібності, пам'ять, увагу, уяву, мислення, спостережливість, активність, творчість, самостійність студентів.
Виховні: сприяти формуванню наукового світогляду, моральних, естетичних та інших якостей особистості, вихованню колективу.

ПЛАН ЛЕКЦІЇ:

Суть виробничих фондів. Основні виробничі фонди: поняття, склад і структура.
Види обліку і методи оцінки основних виробничих фондів.
Знос та амортизація основних виробничих фондів.
Показники використання основних виробничих фондів. Просте та розширене відтворення основних виробничих фондів.

Рекомендована література:

Економіка підприємства: навчальний посібник. Бондар Н.М., Воротін В.Є., Гаєвський О.А. – К.: МАУП, 2006. Економіка підприємства: навчальний посібник. Шегда А.В., Литвиненко Т.М., Нахаба М.П. – К.: Знання-Прес, 2003. Економіка підприємства: навчально-методичний посібник. Афанасьєва М.В. – Х.: ВД «ІНЖЕК», 2003.

Основні виробничі фонди і виробнича потужність підприємства

1. Суть виробничих фондів. Основні виробничі фонди: поняття, склад і структура.

Знаряддя праці (які є найбільш активною частиною основних фондів) становлять матеріальну основу виробничої потужності підприємства. Елементи оборотних фондів формують речовинну субстанцію вироблюваної продукції (сировина, матеріали, напівфабрикати), створюють необхідні передумови для здійснення технологічних процесів і роботи виробничого устаткування (паливо, енергія, пара, вода), збереження і транспортування сировини та готових виробів.

Основні фонди - це засоби праці, що беруть участь у виробництві тривалий час, не змінюють своєї речовинної форми і переносять свою вартість на щойно виготовлений продукт частинами, по мірі їх зносу (шляхом амортизаційних відрахувань).

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. №92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 р. №288/4509, зі змінами та доповненнями, внесеними Наказами Міністерства фінансів України від 30.11.2000 р. №304 та 25.11.2002 р. №989 (далі - П(С)БО 7), основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Об'єктами основних засобів є:

- закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього;

- конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій;

- відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі компонентів, а не самостійно;

- інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, яка контролюється підприємством.

Об'єкт основних засобів визнається активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.

Співвідношення різних груп основних фондів у їхній загальній вартості представляє виробничу структуру основних фондів. Чим вище питома вага активних основних фондів, тим більш прогресивною є їхня структура.

На структуру основних фондів впливають такі фактори:

- особливості матеріально-технічної бази виробництва;

- рівень концентрації виробництва, розмір підприємства;

- технічний рівень виробництва, механізація, автоматизація та комп'ютеризація процесів;

- географія розміщення підприємства;

- співвідношення між різними видами капітальних робіт - будівництвом нових та реконструкцією діючих підприємств тощо.

2. Види обліку і методи оцінки основних виробничих фондів.

Як вже зазначалося, основні засоби підприємства характеризуються високою вартістю та значним ступенем впливу на виробничий процес та ефективність його функціонування. Це обумовлює необхідність ведення обліку основних фондів на підприємстві.

Облік основних фондів на підприємстві ведеться у двох напрямках:

1) у натуральному виразі - здійснюється для визначення технічного складу основних фондів, виробничої потужності підприємства, ступеня використання обладнання;

2) у вартісному виразі - необхідна для визначення загального обсягу, динаміки, структури основних фондів, розрахунку економічної ефективності вкладень, тощо.

Головним елементом обліку основних фондів у вартісному виразі є їх оцінка, тобто визначення їх вартості в грошовому вимірі. Розрізняють таківиди вартості основних фондів:

1) первісна - фактична вартість основних фондів на момент введення їх в дію або придбання

2) залишкова вартість - реальна вартість основних фондів , ще не перенесена на вартість готової продукції

3) ліквідаційна вартість - вартість основних фондів, яку підприємство очікує отримати від їх ліквідації (продажу) по закінченню терміну корисного використання за мінусом витрат, що пов’язані з процесом ліквідації.

4) амортизована вартість - вартість спрацювання основних фондів.

3. Знос та амортизація основних виробничих фондів.

Вагому частку витрат складають витрати, пов'язані з витратами капітальних ресурсів - машин, обладнання, виробничих приміщень. Використання у виробництві цього виду ресурсів, а значить, і формування відповідних витрат мають ряд особливостей.
Перша особливість: на відміну від таких матеріальних ресурсів, як паливо, енергія, матеріали (тобто предмети праці), капітальні ресурси не витрачаються за один цикл виробництва. Вони служать роками, але піддаються зносу.

Знос - це поступова втрата капітальними благами своєї цінності. Розрізняють два види зносу основних фондів - фізичний і моральний.
Під фізичним зносом розуміють втрату засобами праці своїх споживчих якостей, тобто техніко-виробничих властивостей. Розрізняють фізичний знос першого роду - зношування засобів праці в результаті їх безпосередньої експлуатації в ході виготовлення продукції. Ступінь такого зносу відповідає інтенсивності застосування капітальних ресурсів і росте разом із збільшенням обсягу виробництва. Таким чином, фізичний знос першого роду можна оцінити як змінні витрати.
Фізичний знос другого роду - руйнування бездіяльних засобів праці під впливом сил природи або в результаті поганого обслуговування, неправильної експлуатації. Ця форма не пов'язана з випуском продукції і може бути віднесена до числа постійних витрат.
Фізичний знос першого роду - нормальне і економічно виправдане явище. На противагу цьому, фізичний знос другого роду, хоча в якихось розмірах і абсолютно неминучий, в цілому являє собою приклад неефективного використання ресурсів. Адже ці витрати не пов'язані ні з яким корисним результатом. Подібні витрати капітального ресурсу завжди мають негативну віддачу.
Зменшення цінності капітальних благ може бути, і не пов'язане з втратою ними споживчих якостей. У цьому випадку вводиться поняття морального зносу. Виділяють дві його форми.

Моральний знос першого роду обумовлений зростанням ефективності виробництва капітальних благ. Його викликає поява аналогічних, але більш дешевих засобів праці.

Моральний знос другого роду пов'язаний з появою нових засобів праці, що виконують схожі функції, але більш досконалих, продуктивних. У результаті цінність старих капітальних благ зменшується.
Обидві форми морального зносу є наслідком технічного прогресу. З позицій всієї економіки вони виправдані й навіть необхідні, адже в підсумку застаріле обладнання замінюється більш прогресивним, а значить, підвищується загальна ефективність виробництва. Разом з тим для конкретної фірми дане позитивне явище має й негативні риси: воно обертається зростанням витрат.
Моральний знос може бути викликаний також зниженням цін на ринку капітальних благ внаслідок коливань економічної кон'юнктури.
Для відновлення цінності капітальних благ на підприємстві використовують амортизацію.

Таким чином, амортизація - це планомірний процес перенесення вартості засобів праці у міру їх зносу на вироблений з їх допомогою продукт. Амортизація - постійно накопичується у вартісному виразі знос основних засобів і нематеріальних активів для подальшого використання на просте і розширене відтворення вартості відповідних активів.
Амортизація - це найважливіше джерело відтворення і науково-технічного розвитку господарства. Це пов'язано не тільки з її сумарною величиною (її частка у собівартості продукції складає в середньому по промисловості від 20% до 40%), але і з мінімальною в порівнянні з прибутком залежністю від результатів поточної господарської та фінансової діяльності, отже, надійністю одержання грошових коштів .

Ефективне використання амортизації створює фінансові стимули для розвитку науково-технічного прогресу. До таких можна віднести:

· Механізм прискореної амортизації, який означає, як правило, подвоєння норми амортизаційних відрахувань, отже, вдвічі скорочується термін окупності, прискорюється вибуття старих основних фондів, і значить, стимулюються фінансові вкладення в нові;

· Пільги з податку на прибуток пов'язані з обов'язковим і повним використанням амортизації на реновацію тільки для фінансування капіталовкладень (виробничих і на житло);

· Корекція вартості основних фондів і норм амортизаційних відрахувань, законодавчо регламентується державою, крім урахування інфляції і її згладжування, як міра фінансового впливу зумовлює єдину технічну політику і переваги в розвитку тих чи інших галузей і виробництв;

· Спеціальний режим нарахування та використання амортизації для окремих комерційних структур малого і середнього бізнесу створює додаткові стимули оновлення обладнання на цих підприємствах.
Амортизація є грошовим виразом фізичного та морального зносу основних засобів. Сума нарахованої за час функціонування основних засобів амортизації повинна дорівнювати їх первісної (відновної) вартості.

4. Показники використання основних виробничих фондів. Просте та розширене відтворення основних виробничих фондів.

Відтворення основних фондів – постійне повторення і безперервне відновлення засобів праці в натуральному і вартісному вираженні. Специфіка відтворення основних фондів органічно пов'язана, з одного боку, з їх участю в процесі виробництва впродовж кількох циклів, а з іншого – з поступовим перенесенням їхньої вартості на новостворений товар у міру зношування. Водночас інша частина вартості основних фондів залишається фіксованою у засобах праці, зберігаючи свою первісну натуральну форму.

Поступове зношування основних фондів виражається в амортизаційних відрахуваннях, які зараховуються до витрат виробництва або обігу. З цих відрахувань створюється амортизаційний фонд, грошові ресурси якого використовуються на забезпечення простого і, по змозі, розширеного відтворення основних фондів. У процесі відтворення основних фондів амортизаційний фонд виконує дві основні функції повне відновлення (реновація) основних фондів і підтримання (в робочому стані) засобів праці. Повне відновлення основних фондів здійснюється через їх заміну новими екземплярами засобів праці, а робочий стан діючих засобів праці – через капітальний ремонт і модернізацію. Для забезпечення розвитку економіки важливе значення має розширене відтворення основних фондів. Джерелом його є частина фонду нагромадження, що формується за рахунок додаткового продукту. Розміри нагромадження на розширення основних фондів визначаються як потребами у додаткових засобах праці, так і фактичними можливостями формування фонду нагромадження для розширення основних фондів країни, галузі та окремого підприємства. В соціальне ринковій економіці масштаби та динаміка простого і розширеного відтворення основних фондів визначаються попитом і пропозицією, нормою прибутку, ставкою позичкового відсотка та іншими факторами. Проте й самі товаровиробники повинні створювати умови як для розширення ринку збуту, так і для розширеного відтворення матеріальних благ і послуг. Найважливішим елементом процесу відтворення основних фондів є введення їх у дію в розмірах, що забезпечують зростання основних фондів, нарощування виробничого потенціалу з метою розширення масштабів випуску продукції. Введення в дію основних фондів у процесі капітального будівництва має здійснюватися за такими напрямами реконструкція діючих підприємств і конверсія підприємств ВПК, спрямована на повну або часткову перебудову й переобладнання виробництва для випуску нових засобів виробництва і предметів споживання, що користуються попитом у населення і товаровиробників, технічне переобладнання діючого виробничого апарату, що полягає в підвищенні технічного рівня окремих ланок виробництва й агрегатів через запровадження нової високопродуктивної техніки, будівництво нових підприємств і виробничих об'єктів для формування нових виробництв та розширення випуску продукції, що користується попитом на внутрішньому і зовнішньому ринках, розширення діючих підприємств через спорудження другої і наступних черг, введення в дію додаткових цехів та виробництв, розширення уже існуючих основних і допоміжних цехів. Ще одним показником відтворення основних фондів є коефіцієнт їх оновлення, що показує частку введення в дію в даному році основних фондів і загальну їх вартість на кінець року. Введенням у дію основних фондів забезпечується не лише збільшення виробничих потужностей, а й заміщення вибулих основних фондів на діючих підприємствах. Для характеристики інтенсивності вибуття основних фондів використовується показник, що являє собою відношення вартості вибулих протягом року основних фондів до їх вартості на початок року. Відтворення основних фондів виражається також в удосконаленні їх технологічної і галузевої структури, виробничого апарату, в підвищенні питомої ваги активних елементів основних фондів.

Для процесу відтворення основних фондів характерні такі конкретні показники:

Динаміка –відношення вартості основних фондів на кінець періоду (року) до вартості їх на початок періоду показує темпи їх зростання.
Зношування, яке визначають як відношення суми зношування основних фондів до повної їх вартості на початок року.
Збереження, що розраховується як відношення первісної вартості без величини зношування до повної первісної вартості на початок року.
Оновлення, яке визначають як відношення вартості введених в експлуатацію нових або повністю реконструйованих основних фондів до повної їх вартості на кінець року.
Вибуття, що визначається зіставленням вартості основних фондів, які вибули впродовж року внаслідок зношування, до повної первісної вартості на початок року.

Порівняння двох останніх показників – оновлення основних фондів і їх вибуття – дає уявлення про тип їх відтворення. Якщо показник оновлення вищий, ніж показник вибуття, то відбувається розширене відтворення основних фондів. Рівність їх свідчить про просте відтворення, коли ж вищий показник вибуття основних фондів – відбувається звужене відтворення основних фондів. В період поглиблення кризи в 1992-98 в Україні не відбувалося навіть простого відтворення основних фондів. Будучи наслідком кризових явищ, звужене відтворення основних , з іншого боку, є й причиною загострення кризи.

4 з 5 балів

Складіть конспект Лекції 6 та надайте фото-звіт.