Володимир Івасюк - відомий український поет і композитор. Пісні митця, що сприяли відродженню національної самосвідомості, патріотичних почуттів - «Я піду в далекі гори», «Балада про мальви», «Червона рута», «Водограй».

• Сьогодні наш урок незвичайний, ми будемо не тільки читати, говорити, аналізувати, але й співати. І почнемо саме з пісні. Пропоную Вам переглянути відеозапис української естрадної пісні "Червона рута" , з автором якої ми познайомимось. Слухайте уважно і вкажіть, хто виконавець цього творіння ( невеличка підказка: пригадайте уроки музичного мистецтва).

  https://www.youtube.com/watch?v=KDmk6XkRUBE

• Сьогодні ми з вами познайомимося з життєвим та творчим шляхом Володимира Михайловича Івасюка. Тож, розгорніть свої зошити і запишіть тему уроку: Володимир Івасюк - відомий український поет і композитор. Пісні митця, що сприяли відродженню національної самосвідомості, патріотичних почуттів - «Я піду в далекі гори», «Балада про мальви», «Червона рута», «Водограй».

ЗАПИСАТИ УЗОШИТ

• ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ

• Пісня — це словесно - музичний твір або ліро - епічного характеру, мелодійний за своїм інтонаційним малюнком і призначений для співу).

• Тематичні групи пісень: календарно-обрядові, родинно-побутові, соціально-побутові.

• Пісні поділяються на два види: народні та літературні.

Феномен Володимира Івасюка, або «Червона Рута»

У II пол. XX ст., в складних умовах панування псевдомистецьких методів соціального реалізму, жорсткому тоталітарному контролю усіх сфер життя суспільства у Львові активно діяла й співпрацювала молодь, розвиваючи й поширюючи українське національне мистецтво, включаючи естрадну музику. Великий внесок у розвиток пісенної культури «міста Лева» та української культури загалом належить Володимиру Івасюку – видатному українському композитору, поету, Герою України (посмертно), основоположнику української естрадної музики.

Творчість композитора базувалася на дослідженні української народної пісні, фольклору. Завдяки наполегливій роботі та співпраці з талановитими виконавцями такими як В. Зінкевич, С. Ротару, Н. Яремчук, В. Івасюк став творцем пісень, що здобули широку популярність і любов слухачів, адже втілювали у собі елементи народного та духовного життя українців. І саме місто Львів, як культурна столиця, стало осередком тривалої діяльності Володимира Івасюка.

Тут він пише понад сімдесят пісень, романсів, балад, які стають окрасою його творчості. На превеликий жаль, воно стало і останнім на його короткому життєвому, творчому шляху. Львів’яни завжди шанували талант Володимира Івасюка – по сьогоднішній день тут витає дух пісень, його люблять, а легендарна «Червона Рута» вражає не тільки своїм звучанням та мелосом, а й історією.

В. Івасюк є автором ста семи пісень (найвідоміші: «Я піду в далекі гори», «Червона Рута», «Водограй», «Жовтий лист», «Балада про дві скрипки», «Балада про мальви», «Я твоє крило»), п’ятдесяти трьох інструментальних творів, музики до двох спектаклів. Був професійним медиком та скрипалем, чудово грав на фортепіано та майстерно виконував свої пісні.

У другій половині шістдесятих років українську естраду, яка тільки почала зароджуватись, сколихнула поява пісні, уже відомого на той час композитора В. Івасюка – «Червона Рута». Її мелодія, в якій органічно поєдналися сучасні ритми з найкращими елементами народного українського співу, приголомшила слухачів своїм неординарним змістом і лунала повсюдно. Її появі передувала фольклорно-дослідницька робота композитора, зокрема велике захоплення митця українською народною творчістю.

Свою роботу над піснею Івасюк розпочинає у 1967 р., прочитавши працю «Коломийки», видану у 1906 р. українським етнографом, фольклористом В. Гнатюком. Цікавим є той факт, що легенд, в яких йдеться про існування «чарівної квітки» було кілька. В першій розповідається про дівчину-гуцулку, яка долаючи важкі перешкоди, шукає «червону руту», квітку, що дарує щастя, багатство, долає гіркоту розлуки. А в другому, Червона рута – це квітка, що з’явилася у важкі для українців часи й постала загальноукраїнським символом боротьби за свободу нашого народу.

Про клопітку працю композитора у виборі сюжету твору свідчить наявність унікального документу – чернетки створення пісні, текст якої значною мірою відрізняється від оригіналу. Також варто зазначити й те, що знаменита «Червона рута» початково була баладою, бо саме в цьому жанрі можливо найбільш детально переповісти старовинну грецьку легенду про міфічну квітку, яка в гуцульському варіанті так захопила юного композитора. Зрештою, після трирічних пошуків і вагань, «Червона рута» визріла у формі простої куплетної пісні з чітким лаконізмом, простотою і щирістю народної пісні.

Успіх «Червоної рути», став широкомасштабним – вона звучала по радіо й телебаченню, сотні листів надходили в усі газети й журнали з проханнями надрукувати її. Листи до автора приходили не лише з України, а й далекого Барнаула, Череповця, Орла й Воронежа, а однойменний фільм, знятий Романом Олексівом переможно транслювався на всіх екранах Радянського Союзу.

Така широкомасштабна популярність супроводжувалась дуже цікавим процесом: поступово «Червона рута» перевтілювалась, набувала нових рис, ставала народною. У розмові з журналістом Василем Бабухом композитор зазначав: «Якось на вулиці я почув свою пісню. Її співали солдати. Це було так несподівано, що мимоволі сам рушив за строєм. Одверто кажучи, стало трохи сумно. Чому? Мабуть, від того, що пісня уже належала не мені. Знаєте, це почуття важко передати словами. Щоправда, відразу подумав: хіба можна тримати птаха у клітці? Йому потрібен простір. Для польоту».

Невідомо як надалі склався б розвиток подій, адже все перекреслила загадкова смерть композитора у 1979 р. Це був важкий удар, не тільки для сім’ї В. Івасюка, але й для його колег, друзів – усієї молоді та людей старшого покоління, для яких творчість композитора була цінним, важливим надбанням. Обставини смерті В. Івасюка історія замовчувала, проте усім відомо, що було після: негласна заборона на його творчість, десять років забуття, призупинення розвитку української естрадної музики. Був знищений оригінал фільму «Червона рута» (є тільки копія збережена композитором), його твори зникли з ефіру, нотних магазинів, репертуару ансамблів та співаків. Через це Софія Ротару, яка виконувала більшість пісень композитора, змушена була виїхати працювати до Москви.

Коли у 1979 р. тіло народного улюбленця знайшли у Брюховецькому лісі, радянська влада оголосила, що Володимир Івасюк скоїв самогубство. Довгих 36 років саме це припущення було офіційною версією смерті композитора. Завдяки Революції Гідності, 12 червня 2014 року, Генпрокуратура відновила розслідування обставин смерті митця. Не минуло й року, як слідчі зняли з композитора тавро самогубця й офіційно підтвердили давно відомий факт: Володимир Івасюк став жертвою умисного злочину співробітників КДБ, хоча винних у цій трагедії не покарано і досі. Як далі розгортатимуться події не відомо, проте ми повинні пам’ятати, що пісня є вагомим елементом національної української культури. А наш обов’язок, як представників цього інституту – цінувати та гідно репрезентувати цінний скарб у вигляді пісенної творчості композитора.

Дійсно, талановитою людиною був Володимир Михайлович, проте коротке життя йому було відведено. А уявіть, скільки б ще шедеврів він би встиг написати… На жаль, у той час влада змушувала творчих людей України мовчати, писати «потрібні» твори або просто вони гинули. Наша культура жорстоко знищувалась, тому останні десятки родів ми її активно відроджуємо, вивчаємо та пропагуємо.

Виразне читання поезії «Червона рута»

Ти признайся мені,
Звідки в тебе ті чари,
Я без тебе всі дні
У полоні печалі.
Може, десь у лісах
Ти чар-зілля шукала,
Сонце-руту знайшла
І мене зчарувала?

Приспів:

Червону руту
Не шукай вечорами, —
Ти у мене єдина,
Тільки ти, повір
Бо твоя врода —
То є чистая вода,
То є бистрая вода
З синіх гір.

Бачу я тебе в снах,
У дібровах зелених
По забутих стежках
Ти приходиш до мене.

І не треба нести
Мені квітку надії,
Бо давно уже ти
Увійшла в мої мрії.
Приспів:
То є бистрая вода
З синіх гір.

«Червона рута» — пісня Володимира Івасюка, яка стала однією з найвідоміших українських пісень у світі.

Володимир Івасюк написав її у 1970 році під час навчання у Чернівецькому медичному інституті.

Історія створення

У дитинстві юнак натрапив у батьковій бібліотеці на виданий 1906 року збірник коломийок, впорядкований Володимиром Гнатюком, в якому були рядки:

Ой ходила, говорила гільтайова мати,

Назбирала троєзілля мене чарувати,

Назбирала троєзілля червону рутоньку,

Та й схотіла зчарувати мене, сиротоньку.

За іншими даними, 1969 року В. Івасюк відвідав Етнографічно-меморіальний музей Володимира Гнатюка (с. Велеснів), де натрапив на фольклорні матеріали Володимира Гнатюка, які використав для написання пісні «Червона рута». Згодом мандруючи гірськими гуцульськими селами, Володимир знайшов інші варіанти коломийки про червону руту та записав легенду про загадкове чар-зілля, яке постає в народних переказах символом вічного та чистого кохання.

Легенда про червону руту (зв'язок пісні з народною творчістю). Староукраїнська легенда оповідає про квітку, яка зацвітає червоними барвами лише раз на 10 років. І котра дівчина знайде її та подарує юнакові, той буде кохати дівчину вічно і ніколи не зрадить. Така версія виглядає більш правдоподібною, бо якщо квітки - символ невинності та жіночої краси, то без участі юнака тут ніяк не обійтися. Саме цю легенду колись розповіли Володимирові Івасюку. Пізніше й з'явилась легендарна пісня "Червона рута", текст якої чудово переспівує знамениту українську легенду про кохання. Та що там казати - сама пісня стала символом кохання.

Виразне читання тексту пісні «Я піду в далекі гори».

Я піду в далекі гори
На широкі полонини,
І попрошу вітру зворів,
Аби він не спав до днини.

Щоб летів на вільних крилах
На кичери і в діброви
І дізнавсь, де моя мила –
Карі очі, чорні брови.

Мила моя, люба моя,
Світе ясен-цвіт,
Я несу в очах до тебе
Весь блакитний світ.
Я несу любов-зажуру,
Мрію молоду,
І сади цвітуть для мене,
Як до тебе йду.

А як вітер з полонини
Полетіти не захоче,
Все одно знайду дівчину –
Чорні брови, карі очі.

Перейду я бистрі ріки,
І бескиди, і діброви,
І шляхи мені покажуть
Карі очі, чорні брови.

Прослухайте відеозапис пісні за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=XolO5uz8e34

«Я піду в далекі гори» — пісня Володимира Івасюка, яка стала однією з найвідоміших його пісень. Володимир Івасюк написав музику восени 1968 року, а слова взимку 1969 року, коли він був студентом Чернівецького медичного інституту.

Що вельми цікаво, є, мабуть, декілька варіантів тексту.

У різні часи пісню виконували Василь Зінкевич, Володимир Івасюк, Віктор Павлик, Плач Єремії, Русичі, Марія Яремчук, Квітка Цісик (альбом «Два кольори»).

Виразне читання тексту пісні “Водограй”.

Тече вода, тече бистра
А куди - не знає
Поміж гори в світ широкий
Тече, не вертає

Ми зайдемо в чисту воду
Біля водограю
І попросим його щиро
Хай він нам зіграє

Ой, водо-водограй, грай для нас, грай
Танок свій жвавий ти не зупиняй
За красну пісню на всі голоси
Що хочеш, водограю, попроси

Струни дає тобі кожна весна
Дзвінкість дарує їм осінь ясна
А ми заграєм на струнах води
Хай розіллють вони радісний сміх

Подивись, як сіру скелю
Б'є вода іскриста
Ти зроби мені з тих крапель
Зоряне намисто

Краще я зберу джерела
Зроблю з них цимбали
Щоб тобі, дівчино мила
Вони красно грали

Ой, водо-водограй, грай для нас, грай
Танок свій жвавий ти не зупиняй
За красну пісню на всі голоси
Що хочеш, водограю, попроси

Прослухайте відеозапис пісні за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=x5AUAUorsBE

«Водогра й» — пісня Володимира Івасюка, яка стала однією з найвідоміших українських пісень у світі.

Володимир Івасюк її написав 1970 року у 21-річному віці, ще коли він був студентом Чернівецького медичного інституту.

Історія створення

Задум «Водограю» навіяв композиторові косівський водоспад Гук. Пісня народжувалася в «муках творчості», довго викликала невдоволення. Івасюк вносив зміни в сюжет пісні і лише через певний час зміг написати варіант, який його влаштовував. У цій пісні — вираз нестримного буяння молодості.

Виразне читання поезії “Балада про мальви”.

Заснули мальви бiля хати,
Iх мiсяць вийшов колихати.
I тiльки мати не засне, мати не засне,
Жде вона мене.
I тiльки мати не засне, мати не засне,
Жде вона мене.

О, мамо рiдна, ти мене не жди,
Менi в наш дiм нiколи не прийти.
З мойого серця мальва проросла,
I кров’ю зацвiла.
Не плач же, мамо, ти ж бо не одна –
Богато мальв насiяла вiйна.
Вони шепочуть для тебе восени:
«Засни, засни, засни, засни...»

У матерiв є любi дiти,
А у моєi – тiльки квiти.
Самотнi квiти пiд вiкном, квiти пiд вiкном
Заснули вже давно.

Як зiйде сонце – вийди на порiг,
I люди вклоняться тобi до нiг.
Пройдися полем – мальви буйних лук
Торкнуться твоiх рук.
Життя, як пiсня, що не вiдзвенить,
Я в мальвi знов для тебе буду жить,
Якщо ж я ласку не встигла принести -
Прости, прости, прости, прости...

Прослухайте відеозапис пісні за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=tYY6SaJkbFg

«Балада про мальви» — пісня Володимира Івасюка на вірші Богдана Гури. Вперше була виконана Софією Ротару у 1975 році, згодом увійшла до альбому «Пісні Володимира Івасюка співає Софія Ротару».

Історія написання

Мелодію до цієї пісні Володимир Івасюк написав наприкінці 1960-х і спочатку запропонував написати слова Тамарі Севернюк, яка створила у 1969 році ліричний текст про море. Того ж року чернівецький студент-філолог Богдан Гура написав вірш «Мальви», який тематично досить сильно відрізнявся від вірша Северенюк[1], але й він також був відкладений на декілька років.

10 лютого 1974 року Володимир Івасюк надрукував у газеті «Радянська Буковина» спогади про карпатські мандри — власний вірш «Чарівна недея» — один з варіантів «Балади про мальви».

Ходім, кохана, в сині гори,

Де вітер вільний, тихі зорі

Й недея сяє з вишини

Й кличе з вишини

Чарами весни.

Але згодом він відмовився від цього тексту і допрацювавши мелодію та аранжування повернувся до вірша Богдана Гури. Пісня була виконана в 1975 році Софією Ротару під назвою «Балада про мальви».

Спочатку В.Івасюк хотів назвати пісню «Балада про матір»: «Мати жде-не діждеться доньку з війни. А донька — ось вона, під вікном розцвіла мальвою. Мати, якій люди вклоняються до ніг за її подвиг, яка ніколи не перестане чекати…». Після вбивства Володимира Івасюка у багатьох дослідників ця пісня асоціюється із долею композитора. Перший директор меморіального музею Володимира Івасюка Парасковія Нечаєва наголошує:

«Було щось у цій пісні трагічно-пророче. Кожен звук, кожен інтонаційний зворот мав смислове навантаження, розкривав тему незнищенності життя, переходу однієї його форми в іншу, незнищенності материнської любові.»

«Балада про мальви» є однією з найулюбленіших серед українських виконавців пісень Володимира Івасюка. Вона дає можливість продемонструвати вокальні дані та показати глибину відчуттів.[

1. Записати в зошит та запам'ятати аналіз пісень Володимира Івасюка, з якими сьогодні ознайомилися.

   «Червона рута»

   Тема твору: зізнання у щирому палкому коханні ліричного героя до своєї коханої.

   Ідея: справжнє кохання приходить самостійно і захоплює людину так, що не потрібно жодних чарів і чаклувань.

   Основна думка: почуття героя до своєї коханої дівчини справжнє, щире, безмежне. Сум і туга обіймають його без неї. Такі почуття не потребують жодних чаклувань.

   «Я піду в далекі гори»

   Тема твору: зображення пошуку своєї коханої молодим парубком.

   Ідея: справжнє кохання знайде молоду людину, яка його прагне.

   Основна думка: в пошуку коханої молодому парубку можуть допомогти стихії природи, які покажуть де живе його мила. Він шукатиме її сам і з чиєюсь допомогою бо вірить, що для кожної людини призначена свою доля.

   "Водограй”

   Тема твору: зображення сили й краси водограю, його замилування й ігри з ним.

   Ідея: восхваління природної стихії води, її сили й краси, яка є джерелом молодості й енергії.

   Основна думка: вода – життєдайна сила, яка приваблює до себе своєю красою. Вона стрімка й непередбачувана, може дарувати, а може забирати. Водночас – це джерело молодечої енергії та чистоти душі. Нестримність та непередбачуваність водної стихії заворожують.

   «Балада про мальви»

   Тема твору: зображення материного болю за своїми дітьми.

   Ідея: Життя – як пісня, що не віддзвенить. / Я в мальві знов для тебе буду жить.

   Основна думка: мальви – це материні діти, що так і не повернулись з війни. Вони поросли гарними квітами, щоб наостанок подарувати трохи ласки й краси матері.

2. Вивчити напам'ять одну із наступних пісень Володимира Івасюка:

«Я піду в далекі гори»

«Балада про мальви»

«Червона рута»

«Водограй».