Володимир ІВАСЮК. Пісенна творчість («Червона рута», «Я піду в далекі гори», «Балада про мальви», «Водограй») Відомий український поет і композитор. Пісні митця, що сприяли відродженню національної самосвідомості, патріотичних почуттів

МЕТА:

Предметні компетентності : знає основні відомості про поета та його пісні; виразно і вдумливо читає поезії; визначає і коментує основні мотиви, роль художніх засобів, символічність образів.

Ключові компетентності: висловлює власні роздуми; визначає виражальні засоби поетичного й музичного творів; розуміє значення пісенної спадщини українських поетів, усвідомлює важливість відродження і вивчення оригінальної творчості в наш час.

Цікаві факти про Володимира Івасюка

Народився Володимир Михайлович 4 березня 1949 року в родині вчителів.

Він прекрасно грав на фортепіано та гітарі, віолончелі та скрипці. Володів альтом. За ці таланти його називали музичним вундеркіндером.

Володимир Івасюк був палким прихильником та представником вільного Західного світу, що в свою чергу притягувало до нього багато люду, але паралельно з тим і викликало постійну зацікавленість ним у КДБ.

Свою першу пісню Володимир Михайлович написав у 1964 році. Вона називалась «Колискова». Вірші написав його батько.

Він створив у школі вокально – інструментальний ансамбль «Буковинка». За активну творчу діяльність та різноманітні перемоги ансамбль був нагороджений поїздкою по Дніпру.

Володимир Івасюк вважається основоположником естрадної музики в Україні. Він є автором 107 пісень, 53 інструментальних творів та автором музичних супроводів до спектаклів.

Володимир Івасюк мав диплом медика.

Він був неординарною та обдарованою людиною – окрім музики Володимир талановито малював пейзажі, портрети та автопортрети, шаржі та карикатури.

Має багато нагород, серед яких – дипломант Всесоюзного огляду молодих композиторів, Лауреат Республіканської комсомольської премії ім. М. Островського, має Державну премію України ім. Т. Г. Шевченка та посмертне звання Героя України (яке було присвоєне колишнім президентом Віктором Ющенком).

Найвідоміших твір – пісні «Червона Рута» та «Водограй» у виконанні Софії Ротару.

Він був одним з найпопулярніших композиторів у Радянському Союзі, але навідріз відмовлявся писати музику до російських текстів, вважаючи себе українським композитором.

Планував одружитися на Тетяні Жуковій. Але так і не зміг. Прожив митець всього 30 років.

«Червона рута» аналіз (паспорт) твору

Автор: Володимир Івасюк.

Дата написання: 1970 р.

Жанр: пісенна лірика.


Тема твору: зізнання у щирому палкому коханні ліричного героя до своєї коханої.

Ідея: справжнє кохання приходить самостійно і захоплює людину так, що не потрібно жодних чарів і чаклувань.

Основна думка: почуття героя до своєї коханої дівчини справжнє, щире, безмежне. Сум і туга обіймають його без неї. Такі почуття не потребують жодних чаклувань.

Римування: перехресне.

“Червона рута” художні засоби: 

Епітети: Червону руту, чистая вода, бистрая вода, З синіх гір, У дібровах зелених, По забутих стежках, квітку надії.

Метафори: Я без тебе всі дні/ У полоні печалі; Бачу я тебе в снах; Бо давно уже ти / Увійшла в мої мрії.

Порівняння: Бо твоя врода — / То є чистая вода, / То є бистрая вода / З синіх гір.

Риторичне запитання: Може, десь у лісах / Ти чар-зілля шукала, / Сонце-руту знайшла / І мене зчарувала?

Повтор: То є бистрая вода / З синіх гір.

«Червона рута» – найвідоміша пісня Володимира Івасюка. Основана вона на легенді про червону руту – квітку, яка росте в Карпатських горах і, здобувши яку, можна приготувати зілля для того, щоб закохати у себе когось. У пісні ж герой звертається до коханої дівчини з завіренням у своїх найпалкіших почуттях. Він кохає її настільки сильно, що часом сам себе запитує чи не викликано це дією чарівного зілля (перший куплет). Проте кохання його щире й справжнє і ніяке зілля для його зміцнення чи поглиблення не потрібне, про що йдеться в останньому куплеті пісні.

Володимир Івасюк «Червона рута»

Ти признайся мені,

Звідки в тебе ті чари,

Я без тебе всі дні

У полоні печалі.

Може, десь у лісах

Ти чар-зілля шукала,

Сонце-руту знайшла

І мене зчарувала?

Приспів:

Червону руту

Не шукай вечорами, —

Ти у мене єдина,

Тільки ти, повір

Бо твоя врода —

То є чистая вода,

То є бистрая вода

З синіх гір.

Бачу я тебе в снах,

У дібровах зелених

По забутих стежках

Ти приходиш до мене.

І не треба нести

Мені квітку надії,

Бо давно уже ти

Увійшла в мої мрії.

Приспів:

То є бистрая вода

З синіх гір.

Володимир Івасюк «Я піду в далекі гори» аналіз

Автор: Володимир Івасюк.

Рік написання: 1969 р.

Жанр: пісенна лірика.


Тема твору: зображення пошуку своєї коханої молодим парубком.

Ідея: справжнє кохання знайде молоду людину, яка його прагне.

Основна думка: в пошуку коханої молодому парубку можуть допомогти стихії природи, які покажуть де живе його мила. Він шукатиме її сам і з чиєюсь допомогою бо вірить, що для кожної людини призначена свою доля.

Римування: перехресне.

«Я піду в далекі гори» художні засоби:

Епітети: далекі гори, широкі полонини, вітру зворів, на вільних крилах, моя мила, Карі очі, чорні брови, люба моя, ясен-цвіт, Весь блакитний світ, любов-зажуру, Мрію молоду, бистрі ріки.

Метафори: І попрошу вітру зворів, / Аби він не спав до днини; Щоб летів на вільних крилах (вітер); Я несу в очах до тебе / Весь блакитний світ; Я несу любов-зажуру, / Мрію молоду.

Повтор: Карі очі, чорні брови.

«Я піду в далекі гори» – одна з найбільш відомих пісень Володимира Івасюка. Вона сповнена молодечого запалу і жаги знайти своє справжнє кохання. Заклики героя, молодого парубка, допомогти вітер знайти йому кохану сповнені надії та віри у вищі сили, що здавна притаманна гірським жителям. Його мрії про справжнє кохання життєстверді й сповнені молодецького романтизму. Він вперто йде до своєї мрії – навіть якщо вітер не допоможе, він сам шукатиме свою кохану і впевнений, що знайде її.

«Я піду в далекі гори» Володимир Івасюк текст

Я піду в далекі гори

На широкі полонини,

І попрошу вітру зворів,

Аби він не спав до днини.

Щоб летів на вільних крилах

На кичери і в діброви

І дізнавсь, де моя мила –

Карі очі, чорні брови.

Приспів:

Мила моя, люба моя,

Світе ясен-цвіт,

Я несу в очах до тебе

Весь блакитний світ.

Я несу любов-зажуру,

Мрію молоду,

І сади цвітуть для мене,

Як до тебе йду.

А як вітер з полонини

Полетіти не захоче,

Все одно знайду дівчину –

Чорні брови, карі очі.

Перейду я бистрі ріки,

І бескиди, і діброви,

І шляхи мені покажуть

Карі очі, чорні брови.

Приспів.

Володимир Івасюк «Водограй» аналіз (паспорт)

Автор: Володимир Івасюк.

Рік написання: 1970 р.

Жанр: пісенна лірика.


Тема твору: зображення сили й краси водограю, його замилування й ігри з ним.

Ідея: восхваління природної стихії води, її сили й краси, яка є джерелом молодості й енергії.

Основна думка: вода – життєдайна сила, яка приваблює до себе своєю красою. Вона стрімка й непередбачувана, може дарувати, а може забирати. Водночас – це джерело молодечої енергії та чистоти душі. Нестримність та непередбачуваність водної стихії заворожують.

Римування: суміжне.

“Водограй” художні засоби:

Епітети: бистра вода, світ широкий, в чисту воду, Танок свій жвавий, За красну пісню, кожна весна, осінь ясна, радісний сміх, сіру скелю, вода іскриста, зоряне намисто, дівчино мила.

Метафори: Тече вода, тече бистра, а куди – не знає; хай він нам зіграє (водограй); Струни дає тобі кожна весна, / Дзвінкість дарує їм осінь ясна; А ми зіграєм на струнах отих, / Хай розіллють вони радісний сміх; сіру скелю б’є вода іскриста; я зберу джерела, зроблю з них цимбали, / Щоб тобі, дівчино мила, вони красно грали.

Звертання: Ой водо-водограй, водограю, Подивись, дівчино мила.

Пісня «Водограй» є однією з найвідоміших не тільки в репертуарі Володимира Івасюка, а й в усьому світі. Вона наповнена молодечою енергією та силою. Звертання до водограю, стихії води грайливі та жартівливі, що відображає молодечий запал, це особливо помітно у приспіві та другому куплеті. Перший куплет є вступом і просто описує водну стихію, її силу, красу та непередбачуваність. Приспів сповнений радості й забавлянь, а другий куплет присвячено «милій дівчині», для якої варто зробити намисто з краплин.

«Водограй»

 Володимир Івасюк

Тече вода, тече бистра, а куди – не знає,

Поміж гори в світ широкий тече, не вертає.

Ми зайдемо в чисту воду біля водограю

І попросим його щиро – хай він нам зіграє.

Приспів:

Ой водо-водограй, грай для нас, грай.

Танок свій жвавий, ти, не зупиняй.

За красну пісню на всі голоси

Що хочеш, водограю, попроси.

Струни дає тобі кожна весна,

Дзвінкість дарує їм осінь ясна.

А ми зіграєм на струнах отих,

Хай розіллють вони радісний сміх.

Подивись, як сіру скелю б’є вода іскриста,

Ти зроби мені з тих крапель зоряне намисто.

Краще я зберу джерела, зроблю з них цимбали,

Щоб тобі, дівчино мила, вони красно грали.

Приспів.