Володимир Івасюк. Пісенна творчість

Доброго дня! Продовжуємо роботу над творчістю відомого українського митця Володимира Івасюка.

Пройдуть роки, води життя спливе багато.
Сумні години болю загоїть лікар-час.
Та чистий образ твій ми збережемо свято,
А твої пісні будуть завжди поміж нас!

                                              Михайло Рогатинський

До шкільної програми входить 4 пісні із багатогранної та багаточисленної творчості Володимира Івасюка. Це: "Червона рута", "Водограй", "Я піду в далекі гори", "Балада про мальви".

Із піснею "Червона рута" ми вже познайомилися минулого разу.

Хто із вас був біля водоспаду?

Які почуття вас охоплювали?

Актуалізація опорних знань. 

Яку пісню, яка разом з «Червоною рутою» принесла славу українській пісні і зробила відомим В. Івасюка як поета і композитора , ми згадували на першому уроці вивчення творчості митця?

Так, Це «Водограй». Тож сьогодні і вивчатимемо цей твір та познайомимося з Івасюком-композитором, співавтором багатьох популярних пісень.

Задум «Водограю» навіяв композиторові косівський водоспад Гук. Пісня народжувалася в «муках творчості», довго викликала невдоволення. Івасюк вносив зміни в сюжет пісні і лише через певний час зміг написати варіант, який його влаштовував. У цій пісні — вираз нестримного буяння молодості.

На обласному телебаченні Івасюк мав добрих друзів: головного режисера Василя Селезінку та звукооператора Василя Стріховича, яким повідомив про дві нові пісні. Прем'єра пісень відбулася в програмі «Камертон доброго настрою». Для запису Івасюк запросив до студії оркестр ансамблю «Карпати» Валерія Громцева. Солісткою була молода вчителька музики Олена Кузнєцова, яка володіла гарним сопрано. Володимир з Оленою заспівали дуетом, зробивши дванадцять дублів.

13 вересня 1970 року пополудні Чернівецька телестудія на всю Україну транслювала прем'єри пісень «Червона рута» і «Водограй».

Обом пісням ансамбль «Смерічка» відкрив шлях у світ. У виконанні Назарія Яремчука та Мирослави Єжеленко «Водограй» став найкращою піснею СРСР на конкурсі «Пісня-72».

Перегляд відеоуроку

https://youtu.be/tXVoyqA_gKg

За підручником с. 214-216

«Я піду в далекі гори» — пісня Володимира Івасюка, яка стала однією з найвідоміших його пісень. Володимир Івасюк написав музику восени 1968 року, а слова взимку 1969 року, коли він був студентом Чернівецького медичного інституту.

Що вельми цікаво, є, мабуть, декілька варіантів тексту.

У різні часи пісню виконували Василь Зінкевич, Володимир Івасюк, Віктор Павлик, Плач Єремії, Русичі, Марія Яремчук, Квітка Цісик (альбом «Два кольори»).

Івасюк був не просто поетом і музикантом, він був патріотом України. Своїми піснями він відроджував любов українців до української культури.

«Балада про мальви» — пісня Володимира Івасюка на вірші Богдана Гури. Вперше була виконана Софією Ротару у 1975 році, згодом увійшла до альбому «Пісні Володимира Івасюка співає Софія Ротару».

Історія написання

Мелодію до цієї пісні Володимир Івасюк написав наприкінці 1960-х і спочатку запропонував написати слова Тамарі Севернюк, яка створила у 1969 році ліричний текст про море. Того ж року чернівецький студент-філолог Богдан Гура написав вірш «Мальви», який тематично досить сильно відрізнявся від вірша Северенюк[1], але й він також був відкладений на декілька років.

10 лютого 1974 року Володимир Івасюк надрукував у газеті «Радянська Буковина» спогади про карпатські мандри — власний вірш «Чарівна недея» — один з варіантів «Балади про мальви».

Ходім, кохана, в сині гори,

Де вітер вільний, тихі зорі

Й недея сяє з вишини

Й кличе з вишини

Чарами весни.

Але згодом він відмовився від цього тексту і допрацювавши мелодію та аранжування повернувся до вірша Богдана Гури. Пісня була виконана в 1975 році Софією Ротару під назвою «Балада про мальви».

Спочатку В.Івасюк хотів назвати пісню «Балада про матір»: «Мати жде-не діждеться доньку з війни. А донька — ось вона, під вікном розцвіла мальвою. Мати, якій люди вклоняються до ніг за її подвиг, яка ніколи не перестане чекати…». Після вбивства Володимира Івасюка у багатьох дослідників ця пісня асоціюється із долею композитора. Перший директор меморіального музею Володимира Івасюка Парасковія Нечаєва наголошує:

«Було щось у цій пісні трагічно-пророче. Кожен звук, кожен інтонаційний зворот мав смислове навантаження, розкривав тему незнищенності життя, переходу однієї його форми в іншу, незнищенності материнської любові.»

«Балада про мальви» є однією з найулюбленіших серед українських виконавців пісень Володимира Івасюка. Вона дає можливість продемонструвати вокальні дані та показати глибину відчуттів.

«Балада про мальви» й сьогодні залишається однією з найулюбленіших Івасюкових пісень — і серед виконавців, яких приваблюють закладені в пісні можливості для самовираження духовного й голосового, і серед шанувальників творчості композитора — ось цим гармонійним поєднанням музики й тексту, музично-поетичним образом, який творить пісня. А ще тим, що в образі матері так відбивається доля матері й сина Івасюків. Софія Іванівна не змирилась зі смертю Володимира й завжди чекала його повернення.

Висловіть ваші враження від уроку, використовуючи фрази:

Сьогодні на уроці мені сподобалось…

Я зрозумів…

Мене вразило…

Хочеться, щоб…

Вивчити напам’ять одну з пісень    В. Івасюка, надіслати відеозапис.