Тема нашого уроку :«Переміщення по майданчику підготовчі вправи, блок. Удосконалення техніки виконання прийому-передачі м’яча. Подача м’яча. Двостороння навчальна гра»
Мета: Сприяння з допомогою засобів спортивних ігор позитивному впливу на психічну, фізіологічну та рухову функції.
Методична: Підвищення загальної працездатності організму і рівня технічної підготовленості учнів . Дидактична: Навчальна: удосконалення вмінь і навиків з теми: волейбол; закріпити основні елементи техніки гри у нападі та захисті (пересування; передачі м'яча, прийом м’яча, блок, подача м’яча), навчально– тренувальна гра у волейбол.
Розвивальна: заохочувати учнів до постійних занять фізичним вихованням та свідомого ставлення до зміцнення свого здоров’я.
Виховна: сприяти розвитку спритності і координації; виховати морально - вольові якості; сформувати активно - позитивне відношення до занять з волейболу.
Оздоровча: Сприяти укріпленню систем організму, які несуть головне навантаження при виконанні спеціально – технічних вправ та в грі.
Перед початком уроку повторимо техніку безпеки з волейболу:
Зробимо з вами РОЗМИНКУ вдома на місці: Різновиди ходьби: - на носках, руки на поясі - на п’ятках, руки за голову, лікті відведені назад - перекати з п’ятки на носок, руки зігнуті в ліктях - в присіді, руки на колінах
6. Різновиди бігу: - біг з високим підніманням стегна; - біг із нахльостуванням гомілки; - правим боком приставним кроком; - лівим боком приставним кроком; - біг на прямих ногах уперед; - стрибками на правій нозі; - стрибками на лівій нозі; - з прискоренням. - поступове зменшення темпу бігу і перехід на ходьбу.
Виконаємо з вами комплекс ЗРВ:
Комплекс загально-розвиваючих вправ :1.В.п. - ноги нарізно, руки на пояс; 1-4 колові оберти головою в право (в ліво). 2. В.п,- о.с.; 1-4 колові оберти кистями в право; 1-4 колові оберти кистями в ліво. 3. Те саме, тільки оберти в ліктьових суглобах. 4. В.п. - ноги нарізно, руки до плечей; колові оберти руками 1-4 вперед (на зад). 5. Те саме, прямими руками. 6. В.п. - ноги нарізно, руки зігнуті перед собою, повороти плечового поясу в право (ліво) 7. Те саме, з відведенням руки назад в сторону. 8. В.п. - ноги нарізно, руки на пояс; нахили в сторони на кожен рахунок 9. В.п. - ноги нарізно, руки на пояс; 1-нахил торкнутися колін; 2-торкнутися взуття; 3-торкнутися підлоги; 4- в.п. 10. В.п. - нахил, руки в сторони; повороти тулуба на кожен рахунок. 11. В.п. - ноги нарізно, руки на пояс; 1-4 колові оберти тулубом в право (в ліво). 12. В.п.- ноги нарізно, руки над колінами, колові оберти в колінних суглобах 1-4 в середину; на 1-4- на зовні. 11. В.п,- випад правою, руки на підлозі; 1-3 пружинні рухи тазом вперед; 4-поворот на 180°, те саме, лівою. 12. Колові оберти 1-4 правою (лівою) стопою. 13. Стрибки 10 р. (вид стрибків вибирати в залежності від основної частини).
Прийом м’яча : Прийом м’яча - технічний прийом гри, який застосовується з метою протидії нападу на майданчику. Виділяють прийом подачі, прийом в захисті і прийом - передачу, коли гравець виконує прийом м’яча знизу двома руками з подальшою передачею для атакуючого удару. В сучасному волейболі застосовуються засоби і варіанти прийомів м’яча: двома руками знизу (рідше однією знизу); двома руками зверху (дуже рідко); однією рукою знизу в падінні вперед на руки з подальшим падінням на груди-живіт. Прийом подачі. Від прийому подачі залежить ефективність нападаючих дій команди. Показником якості прийому подачі служить точність першої передачі, тобто траєкторія польоту м’яча по направленню до сітки після зустрічі рук з м’ячем. Якщо м’яч опускається в зоні нападу так, що створюється сприятливі умови для організації будь яких нападаючих дій, що є в арсеналі команди, прийом рахується високої якості. Самий поширений спосіб прийому м’яча (самий надійний) - знизу двома руками. На малюнку 2 показано положення прийому подачі. Ноги зігнуті, одна нога попереду, руки прямі, трішки розвернуті наражу, кисті зімкнуті і опущені вниз. Прийом м’яча виконується на нижню частину передпліч. Неможна згинати руки в ліктьових суглобах в момент прийому м’яча. Не повинно бути і великого зустрічного руху рук вперед-вгору. Руки дещо приближаються до м’яча за рахунок розгинання ніг і підставляються під м’яч, регулюючи траєкторію першої передачі. Важливим є вміння спостерігати за подаючим і своєчасно зайняти зручне вихідне положення для прийому м’яча. Якщо гравець не вспіває зайняти вихідне положення (м’яч приземляється справа чи з ліва), потрібно винести прямі руки в сторону м’яча і розвернути їх: вправо - права рука зверху, вліво - ліва рука зверху, так, щоб м’яч був направлений в сторону сітки. (мал. 2) Прийом м’яча знизу двома руками являється основним способом протидій
Прийом м’яча знизу двома руками являється основним способом протидій падінню м’яча після атакуючого удару. Нерідко при неякісному прийомі м’яча після подачі чи атакуючого удару (по низькій траєкторії) гравці (частіше розігруючі) змушені використовувати прийом-передачу м’яча, ціль якого - забезпечити сприятливі умови для атакуючих дій при максимальній надійності в важких умовах. Прийом м’яча відрізняється від прийому-передачі м’язовим напруженням в робочій фазі при амортизації м’яча, що летить з великою зустрічною швидкістю, а також значним зниженням швидкості переміщення рук і відсутністю їх зустрічного руху до м’яча у підготовчій і робочій фазах.
Передача:
Передача - прийом гри, з допомогою якого створюються найбільш сприятливі умови для завершення взаємодій команди атакуючим ударом. Розрізняють наступні способи передач: двома руками в опорі; двома руками в стрибку; однією рукою в стрибку; двома руками в падінні назад перекидом на спину (стегно і спину). Останній спосіб в сучасному волейболі застосовується гравцями вкрай рідко. За напрямком (відносно передаючого) передачі бувають: вперед, над собою, назад. По довжині: довгі - через зону, короткі - з зони в зону, скорочені - в межах зони. По висоті траєкторії: високі - вище 2м, середні - до 2м, низькі - до їм. Поєднання цих параметрів (довжина і висота) визначається швидкістю польоту м’яча після передач (повільні, прискоренні, швидкісні). Передачі можуть бути направленні близько до сітки - до 0,5м і віддалені від сітки - більше 0,5м. Техніка передачі складається з вихідного положення, зустрічного руху рук до м’яча, амортизації і напрямку м’яча (вильоту). Після переміщення до м’яча у в.п. тулуб волейболіста розміщено вертикально, степінь згинання ніг залежить від висоти траєкторії польоту м’яча, стопи паралельні або одна (протилежна ведучій руці) дещо попереду. Руки виносяться вгору, кисті у вигляді овалу оптимально напружені.
Зустріч рук з м’ячем здійснюється зверху над лицем. Ударний рух при передачі характеризується амортизацією. При цьому великі пальці приймають на себе основне навантаження, а вказівні являються основною ударною частиною, середні в меншій степені, а безіменні і мізинці в основному притримують м’яч в боковому напруженні. Надання м’ячу нового напрямку за певною траєкторією вимагає збільшення м’язових зусиль, що проявляється в узгодженні рухів ніг, тулуба і рук. При цьому ЦВ тіла зміщається дещо вгору-вперед і вага тіла переноситься на носки обох ніг. Руки супроводжують політ м’яча і після передачі майже повністю випрямляються. З ціллю скорочення часових параметрів польоту м’яча, що важливо при побудові складних ігрових взаємодій чи коли м’яч летить високо і напрямлений за гравця, використовується передача двома руками в стрибку. В цьому випадку руки виносяться над головою дещо вище і передача виконується у вищій точці стрибка за рахунок активної роботи рук. Під час передачі в стрибку на коротку відстань після імітації атакуючого удару місце зустрічі рук з м’ячем підвищується ще більше і передача виконується за рахунок короткого руху рук. Під час передачі назад (стоячи спиною до цілі) гравець переміщається під м’яч. При цьому кисті тильною частиною розміщуються над головою. Передача виконується за рахунок розгинання рук в ліктях і руху тулуба назад-вгору з одночасним прогинанням в грудній і поперековій частинах хребта. Техніка руху рук під час передачі назад в стрибку залишається по суті такою ж, як і під час передач з опорного положення.
Подача :
Подача - технічний прийом, з допомогою якого м’яч вводять в гру, намагаючись тим самим ускладнити взаємодії противника. Саме тому подача є засобом нападу. Техніка подачі складається з вихідного положення і трьох послідовних фаз: підготовчої (підкидання м’яча, замах), основної (ударний рух) і заключної (опускання рук і перехід до нових дій). У волейболі використовуються верхні прямі і бокові подачі з плануючою траєкторією польоту м’яча. Рідше застосовуються силові і бокові подачі. Нижня пряма подача використовується на початковому етапі підготовки і в грі новачків. Нижня пряма подача. У вихідному положенні (мал.3) гравець стоїть лицем до сітки, тулуб нахилений вперед, ноги зігнуті в колінах, ліва нога спереду. М’яч утримується зігнутою лівою рукою на рівні пояса. Під час замаху пряма права рука відводиться чітко назад. М’яч підкидається на відстань 20-30 см. Удар здійснюється зустрічним рухом правої руки (основою напруженої кисті) знизу-вперед-вгору приблизно на рівні пояса. Гравець одночасно розгинає праву ногу і переносить вагу тіла на ліву. Після удару рука виконує супроводжуючий м’яч рух вперед. Точність нижньої прямої подачі зумовлена трьома факторами: напрямком замаху - він повинен бути чітко назад, висотою підкидання - вона повинна бути невисокою (у новачків вона залежить від рівня розвитку швидкісно-силових якостей і компенсується амплітудою замаху) і точкою удару по м’ячу - вона повинна бути приблизно на рівні пояса.
Верхня пряма подача. Вихідне положення гравця, висока стійка лицем до сітки. М’яч утримується на рівні грудей, ліва нога попереду. Після підкидання м’яча на 1 м над головою (дещо попереду себе) гравець виконує замах вгору-назад, прогинається і відводить плече руки що б’є назад-вгору. Удар здійснюється прямою рукою дещо спереду гравця.
Блокування :
Блокування – прийом гри, який застосовується для протидії атакуючим ударам противника. З технічної сторони це один з самих складних прийомів гри. Оволодіння блокуванням на високому рівні майстерності озброює гравця додатковими засобами – контратакою, здатною не тільки закривати шлях польоту м’яча над сіткою після атакуючих дій противника, але й активно впливати на виграш очка чи права на подачу. Блокування може виконуватись одним гравцем (одинарне) чи двома-трьома (групове) в стрибку з місця і після переміщення. Гравець розміщується безпосередньо біля сітки у високій стійці, руки на рівні плечей, стопи паралельно. Переміщення вздовж сітки здійснюється приставними кроками, бігом чи стрибком, це залежить від відстані до місця атаки. Незалежно від способу переміщення необхідно його закінчити настрибуванням аналогічно стрибку під час атакуючого удару. Перед стрибком гравець присідає і з допомогою замаху зігнутими руками вистрибує вгору, розгинає руки в ліктях і піднімає над сіткою. Кисті рук оптимально напружені (пальці розставлені) і по досягненню верхнього краю сітки починають рух вгору-вперед через сітку (на сторону противника). В момент удару по м’ячу кисті максимально наближуються до м’яча і активно згинають в променевозап'ясних суглобах для того, щоб амортизувати удар і направити м’яч вперед-вниз на майданчик противника. Для запобігання попадання м’яча в обличчя необхідно, по-перше, щоб кисті не були розведені широко, по-друге, щоб напрямок удару був по осі кисті-лице. В окремих випадках для безпеки гравці відводять тулуб дещо в сторону від напрямку удару і однією рукою закривають лице. Під час блокування атакуючих ударів по краях сітки і при спробі противника нанести удар по блоку з ціллю відскоку м’яча в аут долоня руки, ближньої до краю, повертають так, щоб під час удару в блок м’яч відскочив на площадку противника. Складність техніки блокування зумовлена трьома основними факторами: висотою стрибка з місця чи після переміщення, вибір місця і часу виносу рук над сіткою.
До наступного уроку!!!
.png)