Спокійний, урівноважений стиль мистецтва епохи Відродження змінив емоційний, динамічний стиль бароко, що знайшов своє відображення в архітектурі, живописі, музиці й літературі.

Основними рисами бароко є прагнення до величі й пишності, контрастності, просторового розмаху, розкошу, динамічності образів, симетрії і змішування масштабів, поєднання реальності та ілюзії. Яскраве та емоційне мистецтво бароко прагнуло приголомшити глядача, пробудити в ньому піднесені почуття, але все-таки його вищою метою було служіння християнській вірі.

Архітектурі в стилі бароко властиві цілісність, плинність складних криволінійних форм, великі розміри споруд. У фасаді та інтер’єрі будівель зазвичай використовуються скульптури, безліч пристінків, рустовані колони, пілястри. Куполи переважно багатоярусні, складної форми.

В епоху бароко живопис став більш аристократичним, барвистим і динамічним, йому були притаманні незвичайні сюжети. Твори живопису сповнені драматизму та експресії, їм властива виражена гра світла й тіні, кольору та відтінків.

Цей час ознаменувався початком нової на той час епохи в розвитку музичної культури Європи - виникненням опери, поширенням світського мистецтва, появою великого розмаїття нових жанрів, форм, виражальних засобів, серед яких найголовнішими стали краса та виразність мелодії. Важливого значення набули сольний спів, зокрема бельканто, а також утілення в музиці багатства людських почуттів. Цей стиль збагатив музичне мистецтво утвердженням мажорно-мінорної системи, а також нових музичних форм: партити, сюїти, фуги. У музиці бароко вершини свого розвитку досягла поліфонія, а «королем інструментів» став орган.