Прочитайте уважно загадку. Проаналізуйте її і спробуйте здогадатися, про що йдеться. Ваша відповідь і буде темою сьогоднішнього уроку.
Коли вона загляне в сад,
Наллється соком виноград,
І пізні яблука ранет
Солодкі стануть, наче мед.
Як помандрує по гаях
З чарівним пензлем у руках,—
Все розмалює на путі,
Берізки стануть золоті!
І ми її уклінно просим: —
Заходь у гості, щедра...
Осінь... Скільки поезії в цьому золотаво-сонячному слові і скільки радості й тихого смутку! її часто називають «чудовою», «замріяною», «золотою», «загадковою», «незбагненною». Щоразу осінь неповторна у своїй красі й витівках. А яка вона непостійна! То ніжна і лагідна, то похмура і непривітна; то весела і життєрадісна, то мрійлива і плаксива.
Можливо, саме через це її не оминали і не оминають увагою поети, композитори і художники. За допомогою своїх специфічних засобів вони передають красу осінньої природи. Для художника — це фарби, композитора — звуки, а для письменника — слово.