Досі ми користувалися формулами речовин, поданими у підручнику або названими вчителем. А як складають хімічні формули?
Хімічні формули виводять на основі даних про якісний і кількісний склад речовини. За допомогою дослідів встановлено, що у будь-якій пропорції води на 1 масову частку Гідрогену припадає 8 масових часток Оксигену. Відносна атомна маса Оксигену дорівнює 16(Ar(O)=16), а Гідрогену 1(Ar(Н)=1). Звідси формула води Н2О. Такий спосіб складання формул застосовують тільки тоді, коли формулу речовини виводять уперше.
Під час утворення кожної сполуки хімічні елементи завжди сполучаються один з одним у точно визначених кількостях. Наприклад, яким би способом ми не добули воду, співвідношення мас елементів Гідрогену і Оксигену незмінно дорівнює 1:8, формула води – Н2О. Формула вуглекислого газу завжди СО2. Цей принцип називається законом сталості складу речовин. Але для запису формул відомих сполук вдаватися до цього немає потреби. Формули речовин записують за певними правилами, виходячи з валентності елементів, що утворюють дану сполуку.
Приклад. Скласти формулу сполуки Фосфору з Оксигеном.
1. Записують поряд хімічні символи елементів, які входять до складу сполуки – РО.
2. Над знаками хімічних елементів позначають їхню валентність: 
.
3. Визначають найменше спільне кратне чисел, які виражають валентність обох елементів: 
(5 · 2 = 10).
4. Діленням найменшого спільного кратного на валентність відповідного елемента знаходять індекси. Число атомів Фосфору у даному випадку – два (10 : 5 = 2). Ставимо індекс «2» справа знизу за атомом Фосфору. Число атомів Оксигену п’ять (10 : 2 = 5). Ставимо індекс «5» за атомом Оксигену (Р2О5).
Складання формул за валентністю
Підсумок
Щоб скласти формулу сполуки, утвореної двома елементами, треба:
позначити валентність елементів;
знайти найменше спільне кратне для значень валентностей обох елементів;
знайдене найменше спільне кратне почергово поділити на валентність кожного елемента, знайдемо відповідні індекси (число атомів у сполуці).
Вале нтність — це властивість атомів одного хімічного елемента з'єднуватися з певним числом атомів інших хімічних елементів. Термін походить від лат. valentia — сила, тож в ході його еволюції йому надавалося й таке визначення: властивість атома приєднувати чи заміщувати певне число атомів чи атомних груп з утворенням хімічного зв'язку. Так, у сполуках HCl, H2O, NH3 і CH4 хлор є одновалентним, оксиген — двовалентним, нітроген — тривалентним, карбон — чотиривалентним, бо вони сполучені відповідно з одним, двома, трьома і чотирма атомами гідрогену.
.png)