Хламідомонада — рухлива зелена водорость овальної, грушоподібної форми. Клітина вкрита прозорою оболонкою, під якою знаходиться цитоплазма. Більшу частину цитоплазми займає великий, зелений, чашечкоподібний хлоропласт, на дні якого навколо великого округлого тільця відкладається запасний вуглевод — крохмаль. Він утворюється з глюкози, яку виробляє хлоропласт у процесі фотосинтезу. У хлоропласті добре видно невеличку червону цятку — вічко. Воно допомагає клітині визначати напрямок надходження світла і, як наслідок, обирати напрямок руху. Клітини хламідомонади активно переміщуються у воді за допомогою двох джгутиків. У цитоплазмі є ядро, зелений хроматофор та велика вакуоля, заповнена клітинним соком.

Хламідомонада — міксотроф, тому поєднує два способи живлення — автотрофне (фотосинтезує) та гетеротрофне (вбирає органічні речовини всією поверхнею клітини).

Хламідомонада.png

Хламідомонада найчастіше розмножується за допомогою рухливих спор. Вони утворюються внаслідок поділів материнської клітини. Клітинна оболонка в цих поділах участі не бере. Після розриву оболонки материнської клітини спори звільняються, і кожна стає самостійним організмом. За несприятливих умов деякі хламідомонади можуть розмножуватися статевим шляхом, внаслідок якого між різними клітинами відбувається обмін спадковою інформацією.

Отже, за сприятливих умов хламідомонада розмножується нестатево, а за несприятливих умов — статево.

Інфузорія туфелька — одноклітинний організм довжиною 0,2 — 0,5 мм з постійною формою тіла, що нагадує туфельку.

Інфузорія_туфелька.png

Зовні інфузорія-туфелька вкрита великою кількістю війок, що забезпечують рух клітини і тік води з харчовими частками (переважно бактеріями) до спеціальної заглибини — клітинного рота. Розташовані навколо рота війки заганяють у нього воду разом із бактеріями. Бактерії потрапляють у глотку, де формуються травні вакуолі. Вакуолі переміщаються по клітині разом із цитоплазмою. У них їжа перетравлюється, речовини, що утворилися, надходять у цитоплазму, а неперетравлені рештки викидаються назовні через порошицю. У клітині інфузорій два ядра, різних за розміром та функціями: велике ядро — макронуклеус — відповідає за харчування, дихання, рух, обмін речовин; мале ядро — мікронуклеус — бере участь у статевому процесі. Дихання у інфузорій відбувається через покриви тіла.

інфузорія_підписи.png

Інфузорії-туфельки швидко плавають тупим кінцем вперед, пересуваючись за допомогою війок.

живлення інфузорія.png

Інфузорії можуть розмножуватися як статевим, і нестатевим шляхами.

Інфузорії-туфельки зазвичай розмножуються нестатевим шляхом — поділом надвоє. Ділення інфузорії у сприятливих умовах відбувається один — два рази на добу.

Статевий процес у інфузорії полягає в обміні вмістом ядер при контакті двох клітин. Він призводить до збільшення кількості організмів. Такий процес називається кон'югацією. Кон'югація — статевий процес одноклітинних тварин, при якому ті обмінюються своїм спадковим матеріалом.

Інфузорії мешкають переважно в прісних водоймах та вологому ґрунті. Часто їх можна знайти у воді акваріумів. Серед інфузорій є сапротрофи, хижаки та паразити людини.

Евглена зелена поширена у прісноводних водоймах. У передній частині її клітини є один джгутик (органела руху, за допомогою якого цей організм переміщується), а біля джгутика розташовані: скоротлива вакуоля, яка виводить надлишок води з організму, і яскраво-червоне світлочутливе вічко, яке сприймає зміну освітленості.

евглена_підписи.png

У клітині евглени зеленої є одне велике ядро, яке містить спадкову інформацію, відповідає за харчування, дихання, рух, обмін речовин, тощо. У цитоплазмі містяться близько двадцяти хлоропластів (хроматофорів), заповнених хлорофілом. Це забезпечує її здатність до фотосинтезу.

Евглена здатна змінювати свій характер харчування залежно від умов довкілля. На світлі вона харчується автотрофно, а в темряві гетеротрофно (поїдає частинки органічних речовин, дрібних тварин, одноклітинні водорості). Такий тип харчування називається міксотрофним (змішаним).

Травні вакуолі переміщаються по клітині разом із цитоплазмою. У них їжа перетравлюється, речовини, що утворилися, надходять у цитоплазму, а неперетравлені рештки викидаються назовні. Скоротливі вакуолі видаляють із клітини надлишок води, непотрібні та шкідливі речовини.

Для дихання евглена використовує кисень, який надходить у її клітину через поверхню тіла із води.

Евглена розмножується нестатевим способом. Її клітина ділиться навпіл уздовж тіла.

поділ евглени.jpg