Урок позакласного читання за підручником "Хрестоматія сучасної української дитячої літератури для читання в 3, 4 класах" Іван Андрусяк

Іван Андрусяк – улюблений дитячий письменник сучасності.

Автор захопливих прозових і поетичних книжок – «Стефа і Чакалка», «28 днів із життя Бурундука», «Усе солодший сад. Чупакабра та інші зайчики», «Магазин невидимих речей», «Третій сніг» , «Звіряча абетка», «Дядько Барбатко сміється», «Сорокопуди, або Як Ліза і Стефа втекли з дому» та. ін..

За свою літературну творчість автор нагороджений  літературними відзнаками.

Іван Андрусяк  лауреат першої премії конкурсу видавництва «Смолоскип» (1995), літературнихої премій «Благовіст» (1996), ім. Бориса Нечерди (2002), журналу «Кур'єр Кривбасу» (2007), першої премії конкурсу творів для дітей «Золотий Лелека» (2008), міжнародної премії «Corona Carpatica» (2010).

Повість Івана Андрусяка «Вісім днів із життя Бурундука» увійшла до престижного щорічного каталогу найкращих дитячих видань світу «Білі ворони 2013» (White Ravens 2013).

У  2016 році  лауреат Корнійчуковської премії — першої премії в номінації «Поезія для дітей» — за збірку «Лякація». За цю ж збірку удостоєний відзнаки «Дитячий поет року»  від порталу української дитячої книги «БараБука» (BaraBooka) і премії «ЛітАкцент року».

Поетична книжка Івана Андрусяка «Лякація» отримала почесну перемогу в книжковому рейтингу «ЛітАкцент року-2017» у номінації «Поезія і проза для дітей».

Крім того,  Іван Андрусяк став «Дитячим поетом року» за версією Топу Барабуки-2017 – рейтингу Простору сучасної української дитячої книги БараБука.

Також автор є лауреат премії імені Якова Гальчевського «За подвижництво у державотворенні» (2019) та лауреат премії імені Лесі Українки за книжки «Зайчикова книжечка» і «Третій сніг» (2019)^.

Член українського центру ПЕН-клубу.

Іва́н Миха́йлович Андруся́к  народився 28 грудня 1968, с. Вербовець Косівського району Івано-Франківської області.

Закінчив в Івано-Франківський державний педагогічний інститут ім. В.С. Стефаника та Українську академію державного управління при Президентові України та The University of North London.

Проживає в м. Києві, де працює редактором і журналістом  дитячого видавництва Фонтан казок.

Використана література

1. https://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=6537

2. https://uk.wikipedia.org/wiki

3. https://blog.yakaboo.ua/ivan-andrusyak-dlya-prochitannya/

Інтерв'ю з автором

Іван Андрусяк: головне, чим я в житті займався, відколи себе пам’ятаю, так чи так оберталося довкола книжки як тексту: читання, обмислювання, редаґування, рецензування, перекладання, нарешті – писання, точніше творення, бо книжка спершу народжується в душі, тоді в голові виформульовується в слова, а вже відтак записується.

Природно, що рано чи пізно я мусив визріти до того, щоб розширити овиди, вийти за межі тексту – до книжки як цілості, яку можливо створити, лише очоливши команду однодумців і співтворців, кожен з яких вкладає в цю цілість свою часточку душі. Так народився «Фонтан казок», де я – головний редактор, який передовсім за цю цілість і відповідає.

А поза цим я й далі роблю те саме з художніми текстами: читаю, обмислюю, редаґую, витворюю… Тільки в останні роки вже не рецензую – бо в якийсь момент мені це перестало бути цікаво, і не перекладаю – бо на це зараз просто немає часу.

Що ви зараз читаєте? Розкажіть про три останні найцікавіші прочитані книжки.

«Ловитва невловного птаха» – інтелектуальна біографія Григорія Сковороди від професора Леоніда Ушкалова.

«Травам не можна помирати» – психоаналітичний роман Степана Процюка про 1970-і роки 20 століття.

«Антологія української поезії ХХ ст.: від Тичини до Жадана» – чудовезна «бомба» від Івана Малковича.

Це для мене три головні книжки минулого року.

Леонід Володимирович незмінно вражає колосальним інтелектом і дивовижною майстерністю оповідача, завдяки якій поважна літературознавча і філософська студія читається як пригодницький роман.

Степан, мій давній і близький друг, створив дуже важливу книжку про вкрай непростий час, який досі в нашій літературі не був притомно прописаний. При тому тут не втрачено фірмового процюківського «нерва» оповіді, хоча цей роман вийшов зовсім не «камерний», навпаки – потенційно здатний «узяти за зябра» значно ширше читацьке коло, ніж попередні Степанові книжки.

І, нарешті, моєму доброму земляку Іванові Малковичу я щиро вдячний за можливість насолодитися тяглістю розвою нашої живої поезії.

Де, коли і як ви читаєте?

Скрізь, у будь-який час і як завгодно – коли тільки випадає вільна хвилина ?

Які книжки до вподоби більше – електронні чи паперові?

Поезія – винятково на папері. Дитяча книжка, передовсім «малявська», де робота художника важить не менше, а нерідко й більше, ніж робота письменника, – винятково на папері. Все інше – несуттєво, папір чи «цифра».

Чи є у вас певна система для читання? (наприклад, зранку тільки нон-фікшн, або не менш як 50 сторінок на день тощо)

Моя система полягає в іншому: як головний редактор дитячого видавництва я маю бути «в дискурсі» – себто знайомий з усім цікавим чи принаймні помітним із того, що роблять колеги. А в читанні «для душі» системи немає – чиста інтуїція ? Головне, щоб книжка приносила задоволення. Дуже радію, коли задоволення приносить котрась із «обов’язкових» книжок, «із дискурсу» – але це буває, на жаль, не завжди…

У вас є домашня бібліотека? Скільки у ній книжок?

Гадаю, близько тисячі. Головно це поезія – зокрема кілька десятків тепер уже раритетних видань, як-то перші збірки наших найкращих сучасних поетів, чимало з автографами; деякі з цих книжок зі мною ще зі школи, не кажучи вже про університет. Інша важлива частина бібліотеки: все, що тільки можливо було знайти в останні десятиліття, пов’язане зі старожитньою українською літературою, насамперед бароковою, – це «парафія» моєї дружини, літературознавця Катерини Борисенко, але і я там частенько «пасуся».

У чию б домашню бібліотеку вам було б цікаво зазирнути, і чому?

У бібліотеку й архів Алєксєя Мусіна-Пушкіна – з тим, щоб усе-таки спробувати з’ясувати, хто з його протеже чи підлеглих (без сумніву, українець) невдало намагався змайструвати історичну фальсифікацію, а натомість створив геніальну поему ?

Розкажіть про декілька книжок, які стали ключовими у вашому житті, які щось змінили?

Моя те́та Васю́та (себто тітка Василина, якщо перекласти з гуцульської на літературну українську), молодша дідусева сестра, мала дуже складне життя (чоловік загинув в УПА, її з маленьким сином вивезли в Сибір, де під час епідемії вона якимось дивом зуміла вижити в тифозному бараці, а хлопчик помер; відтак вона знову ж таки дивом зуміла повернутися в рідне село, якийсь час навіть жила там нелеґально), яке врешті привело її до свідків Єгови. Це зараз їх багато хто сприймає з гумором, – а тоді, в 1970-80-і роки, був зовсім інший час, і люди були дещо інші…

Для мене головне було те, що завдяки свідкам Єгови тета мала унікальну книжку, яку вона залюбки давала мені почитати так часто, як тільки була змога: одне з перших повних українських видань Біблії в перекладі Пантелеймона Куліша, Івана Нечуя-Левицького та Івана Пулюя.

Нехай богослови мають претензії щодо точності – це природно для першого перекладу, – але в сенсі мовному і в сенсі поетичному це колосальна книжка! ТАКОЇ української мови і ТАКОГО звучання живої поезії українською мовою я, хлопчик із віддаленого карпатського села в добу глибокого совєцького застою, не міг знайти більше ніде. Не кажучи вже про те, що Нечуй – один із дуже небагатьох світлих авторів у загалом майже безпросвітно темній шкільній програмі, – виявляється, перекладав Біблію! Це було для мене перше справжнє відкриття того, що, крім тупої й дурної офіційної, існує інша українська література й культура – справжня! Ясна річ, я тоді поняття не мав, хто такий Куліш, і поруч не було абсолютно нікого, хто міг би мене просвітити, – але зерно вже просіялося, і я почав шукати…

Так, то для мене був справжній світоглядний переворот! Дуже добре було б, якби зараз хтось перевидав той переклад, – у мовному й літературному сенсі він аж ніяк не втратив актуальності як одна із засадничих сторінок українського культурного надбання.

І ще одна книжка, яка мала на мене в дитинстві визначальний вплив, – Франкова збірка «З вершин і низин». Трохи навіть містичну історію того, як це трапилось, я розповідав свого часу в книжці есеїв «Дуби і леви», тож не буду тут повторюватись.

Яку із книг востаннє радили другу чи знайомому? І чому?

Буквально вчора порадив Стефі, дочці, «Маніпулянтку» Франка – вона була в захваті від його «Сойчиного крила», хоча від «Перехресних стежок» мала двояке враження. То я їй розповів, що головна героїня «Сойчиного крила», «Перехресних стежок» і «Маніпулянтки» – це фактично один і той само образ, лише щоразу трохи по-іншому проінтерпретований.

Топ-5 книжок на усі випадки життя

На всі випадки життя є священні тексти – для мене як християнина це Біблія, хоча, скажімо, Коран я свого часу так само читав з величезним зацікавленням.

А ще на всі випадки життя є добра поезія – але тут не лише п’ятьма книжками, а й п’ятьма іменами обійтись годі. Для мене це Туптало, Франко, пізній Шевченко, Свідзінський, Герасим’юк, Римарук, ранній і пізній Бажан, Мельничук, Зеров, Еліот, Лорка, Каммінґс, Шимборська, Мандельштам, Фрост, Аполлінер, Бедрик і ще як мінімум два-три десятки імен…

Джерело: https://blog.yakaboo.ua/ivan-andrusyak-dlya-prochitannya/

Відео матеріал

1. Іван Андрусяк "Пісня", "Рибалки", "У морі жаби не живуть", "Лякація", "13 трамвай"Знайомство з автором:

https://www.youtube.com/watch?v=URdVxwj0jic

2. Іван Андрусяк "Зайчикові пригоди":

https://www.youtube.com/watch?v=sd_xd7a0kv0

3. Біографія і творчість автора:

https://www.youtube.com/watch?v=C0kaoLO-HZU

4. Іван Андрусяк "Капустяні пригоди":

https://www.youtube.com/watch?v=yLiJHFplNFU

5. Іван Андрусяк "Пісня", "Рибалки", "У морі жаби не живуть", "Лякація", "13 трамвай"

https://www.youtube.com/watch?v=YDlYMaGHskM

6. Іван Андрусяк "Як подружитися з Чакалкою" (Уривок з Хрестоматії для 3-4 класів)

https://www.youtube.com/watch?v=Y3pTzYhgKAo

З чим літав жук - моріжук?

Які кольори зустрілися у вірші "Рибалки"? Кого зображав автор цими кольорами?

Чи живуть у морі жаби?

Як називає автор акацію? Чому?

Для чого використовує носоріг свій ріг, коли читає книжки?

Хто катається у тринадцятім трамваї?

Який з віршів автора тебе вразив найбільше? Чому?

Вивчи один з віршів напам'ять за власним вибором.