ПЕРЕБІГ УРОКУ
Поезія – рідна сестра моя.
А правда людська – наша мати.
Л. Костенко
І. Підготовчий етап. Мотивація навчальної діяльності.
Демонструється відеозапис „Квітка- душа” у виконанні Ніни Матвієнко для створення емоційно-чуттєвого настрою присутніх. https://www.youtube.com/watch?v=wkdgKsEle0s
Учитель зачитує строфи:
– То хто ж ти така?
Як твоє ім'я?
Чи варта такої плати?
– Поезія – рідна сестра моя.
А правда людська – наша мати.
І я її прийняла, як закон.
І диво велике сталось:
минула ніч. І скінчився сон.
А Доля мені зосталась.
Я вибрала Долю собі сама.
І що зі мною не станеться, –
у мене жодних претензій нема
до Долі – моєї обраниці.
Як її ім’я? Хто мав поезію за рідну сестру й обирав для себе долю?
Так, друзі…це неповторна, неймовірна Людина, Людина з великої букви, яка заслуговує шани та поваги… Ліна Костенко, поезії якої закарбуються у нашій пам’яті назавжди! Це королева української літератури. І саме в березні вона відзначила свій дев’яностолітній ювілей. Тож сьогодні ми вітаємо іменинницю, зичимо їй многая літа і даруємо квіти, які будемо зривати в поетичному розарії Ліни Василівни.
Учень 1:
Ліна Василівна Костенко…
Учень 2:
Жінка…
Учень 3:
Сильна духом…
Учень 4:
Врівноважена…
Учень 5:
Безкомпромісна…
Учень 6:
Мудра…
Учень 7:
Надзвичайно талановита…
Учень 8:
Добродушна…
Учень 9:
Вірна…
Учень 10:
Чесна…
Учитель:
І цей список можна продовжувати довго-довго…. Адже про Людину, яка завжди говорила те, що думала, і не соромилася бути відвертою, можна говорити вічно… Може, саме тому в усі часи її поезія промовляє до кожного, незалежно від статі, віку, вподобань.
І все на світі треба пережити,
І кожен фініш – це, по суті, старт,
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт….
ІІ. Повідомлення теми і мети уроку
Запрошення до літературної кав’ярні
Учитель озвучує тему уроку.
— Сьогодні ми побуваємо у літературній кав’ярні — місці, де можна поспілкуватися, обмінятися враженнями про події літературного та культурного життя, послухати вірші й музику, почитати власні твори, почути про книжкові новинки. Сподіваюсь, що цей урок запам’ятається всім присутнім і стане поштовхом до творчості й пошуку цікавинок у літературному світі.
Учитель частує дітей чаєм або соком і всіх запрошує у світ поезії.
ІІІ. Робота над темою уроку
1. Ознайомлення з планом роботи протягом уроку
Педагог демонструє так зване «меню зустрічі».
Орієнтовне “меню” кав’ярні :
Сторінка перша «Літературно-музичний портрет поетеси».
Сторінка друга «Смачна поезія до кави”.
Сторінка третя «Ігрова»
Сторінка четверта «Перші проби пера».
Сторінка п'ята «Вінок для Ліни».
2. Сторінка перша «Літературно-музичний портрет поетеси».
(Звучить лірична мелодія…фон)
Учитель:
Пісні на слова Ліни Костенко посідають окреме місце в українській музиці.
Життя – це зовсім не проста «штука». І так, як у витонченому напої, в «каві», так і в ньому присутні нотки гірчинки…
І річ не так у власне в музиці, як у неперевершеній ліриці поетеси. Ми маємо прекрасні композиції на вірші Ліни Василівни, які мають бути в плейлисті кожного українця. Насолоджуймося мелодією кави в тональності лірики життя-буття Ліни Василівни Костенко..!
А що таке життя?
Чи те, що переждалось?
Чи все-таки життя – це те, що відбулось?...
(Демонструється відео, епізоди «Життя» у вокальному озвученні поезії…..)
(посилання: https://www.youtube.com/watch?v=HC0fDatRXug)
3. Сторінка друга «Смачна поезія до кави”.
3.1.Перегляд і коротка характеристика книжок з виставки
— Зустрічає нас сьогодні тут поезія Ліни Костенко.
3.2.Читання віршів Л. Костенко й обговорення їх за питаннями
Орієнтовний підбір поезій [5]
Прослуховування твору на фоні ліричної мелодії
Учні обмінюються враженнями від почутого.
Осінній сад ще яблучка глядить,
листочок-два гойдає на гілляках.
І цілу ніч щось тихо шарудить,
і чорні вікна стигнуть в переляках.
Між стовбурами пробігає тінь...
А у світанків очі променисті.
То білий кінь,
то білий-білий кінь
шукає літо у сухому листі.
Л. Костенко
Бесіда за змістом
—Який настрій створює цей вірш?
— Про яку пору осені у ньому йдеться?
— Як сад може глядіти яблука?
— Як автор говорить про те, що вночі вікнам страшно?
— Завдяки чому у світанків “променисті очі”?
— Про якого білого коня йдеться у вірші?
— Що казкового у цьому творі?
Горобець із білою бородою
Розбігайтесь, людоньки, хто кудою! —
Горобець із білою бородою!
Що за диво дивнеє? На віку
Вперше бачу бороду отаку.
Може, він старійшина чи мудрець?
Може, він заслужений горобець?
Ні, несе у дзьобику він пір’їнку —
Пригодиться діточкам на перинку.
Орієнтовні завдання до вірша
Два останні рядки можуть стати початком казки. Продовжіть її.
Поділіть вірш на дві частини: здивування і пояснення дива.
Доведіть, що автор — спостережлива людина і має багату уяву.
Діти, а як ви вважаєте, з якого віку можна захоплюватися поезією Л.Костенко? Виявляється, навіть з двох рочків. У нашій літературній кав'ярні ми маємо змогу поділитися найсокровеннішим, відкрити душу. Так ось, я хочу вам сказати, що мій онучок Дмитрик, якому 2 рочки , вивчив віршик «Соловейко застудився» і взяв участь (звичайно, з допомого мами) у #Всеукраїнському флешмобі відеочитань поезії Ліни Костенко до її 90-річчя. Давайте послухаємо.
Соловейко застудився
Дощик, дощик, ти вже злива!
Плаче груша, плаче слива.
Ти періщить заходився —
Соловейко застудився.
А тепер лежить під пледом,
П’є гарячий чай із медом.
Так, це ще недосконале володіння словом, але, на мою думку, щоб відшліфувати його, удосконалити вміння говорити рідною мовою, саме в цьому віці треба сіяти зернятка у вигляді ось таких віршиків.
Орієнтовні запитання
Що казкового у цьому вірші?
Тож, якщо у вас є молодші братики та сестрички, долучайте їх до творчості наших українських авторів!
Перший пароплав
Було це вранці. Я ще трохи спав.
На землю скочив босими ногами,
Як привітався перший пароплав
Далеко десь з Дніпром і з берегами.
— Ту-ту! Ту-ту! — він подих перевів.
І знов: — Ту-ту! Ту-ту! — гукав щосили.
— Ту-ту! Ту-ту! — йому я відповів. —
Бувай здоровий і пливи щасливий!
Орієнтовні запитання
Чому дитина думає, що пароплав вітається?
Чи можна назвати цей вірш “Казка про хлопчика і пароплав”? Розкажіть її.
4. Сторінка третя «Ігрова»
Продовжуймо смакувати ароматними напоями і насолоджуватися поезіями Ліни Василівни, адже їі творчість — це приклад самовідданого й шляхетного служіння народові. Вона пробуджує почуття добра і справедливості, і, ніби граючись, творить у людині людину. Здається, настав час пограти й нам.
Літературний пінг-понг.
Виходять учень з ученицею до імпровізованого тенісного столу, і, відбиваючи м'ячик ракетками, читають поезію Ліни Костенко, яка так і називається: «Пінг-понг»:
— добридень —
— здрастуйте —
— як справи? —
— спасибі — добре — як у вас? —
— робота — літо — спека — спрага —
— а настрій? —
— добре —
— все гаразд —
— неправда — очі —
— вам здалося —
— ви зблідли —
— обережно — м'яч! —
вогнем мовчання зайнялося —
схрестились погляди — пробач —
кажи слова легкі й порожні —
кажи їх знов — кажи їх знов! —
а так дивитися не можна
в настільнім тенісі розмов
Потім ці двоє дітей по черзі кидають м'яч (можна вже інший, більший) будь-кому з учнів класу й одночасно ставлять їм питання. Звучить відповідь і м'яч повертається назад. Наприклад:
Учитель. Насправді – це така історія кохання у віршах… Чоловік, до якого поетеса відчула щось більше, аніж дружба, був одружений і мав дітей, тому Ліна зуміла відмовитися від першого бурхливого засліплення коханням.
Друзі, Ліна Василівна – прекрасна Людина….і крізь віки…скільки б непростих років не несли ми на своїх плечах…скільки б проблем, перешкод, недобрих очей, думок, людей не зустрічалося на нашій життєвій дорозі, скрізь ми чутимемо заклик…
«Так багато на світі горя,
люди, будьте взаємно красивими!»
Ми й учитимемося, діти, бути взаємно красивими, пропускаючи крізь себе позії Ліни Костенко. Спробуйте перевтілитися у справжніх ремісників, які працюють у майстерні з виготовлення таких жіночих прикрас, як ґердани. Зазвичай плетуть їх з бісеру, а ми створимо зі слів-назв квітів, які зустрічаються в поетичному квітнику Ліни Василівни. Перед вами схеми ґерданів. Ви зараз повинні уважно слухати уривки з віршів і виписувати назви квітів, нанизуючи намистинки-слова на нитку.
Спинюся я
і довго буду слухать,
як бродить серпень по землі моїй.
Ще над Дніпром клубочиться задуха,
і пахне степом сизий деревій.
Та верби похилилися додолу,
червоні ружі зблідли на виду,
бо вже погналось перекотиполе
за літом – по гарячому сліду.
***
Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за втому.
За тих лісів просвітлений Едем
і за волошку в житі золотому.
За твій світанок, і за твій зеніт,
і за мої обпечені зеніти.
За те, що завтра хоче зеленіть,
за те, що вчора встигло оддзвеніти.
***
Над шляхом, при долині, біля старого граба,
де біла-біла хатка стоїть на самоті,
живе там дід та баба, і курочка в них ряба,
вона, мабуть, несе їм яєчка золоті.
Там повен двір любистку, цвітуть такі жоржини,
і вишні чорноокі стоять до холодів.
Хитаються патлашки уздовж всії стежини,
і стомлений лелека спускається на хлів.
***
Затінок, сутінок, день золотий.
Плачуть і моляться білі троянди.
Може це я, або хто, або ти
ось там сидить у куточку веранди.
Може, він плаче, а може, він жде —
кроки почулись чи скрипнула хвіртка.
Може, він встане, чолом припаде,
там, на веранді, чолом до одвірка.
***
Двори стоять у хуртовині айстр.
Яка рожева й синя хуртовина!
Але чому я думаю про Вас?
Я Вас давно забути вже повинна.
Це так природно — відстані і час.
Я вже забула. Не моя провина,—
то музика нагадує про Вас,
то раптом ця осіння хуртовина.
***
Немов чарівні декорації –
жасмин, троянди і бузок.
Кузини мамині, три грації,
як три принцеси із казок.
Які ж вони були вродливі,
три Лади-Лебеді тоді!
І трішки-трішки вередливі,
і дуже-дуже молоді.
До них у гості ми приходили,
вони жили через город.
О тихий сад мойого подиву,
де сливи звалися ренклод!
***
І чую тишу. І співають птиці.
Приходять люди гарні і незлі.
В пахучій хмарі дощової глиці
стоїть туман, як небо на землі.
Пасуться тіні вимерлих тарпанів,
навшпиньках ходять сутінки і сни.
Весна підніме келихи тюльпанів, –
за небо вип’ю і за дві сосни!
Значущість поезії Ліни Костенко полягає в сутності самої поетеси, яку вона визначила так: «Я дерево, я сніг, я все, що я люблю. І, може, це і є моя найвища сутність». Давайте зараз пограємо з кубиком, та для цього треба дуже уважно послухати ще один вірш (тексти у вас також є на партах), у якому дійсно відображено справжню сутність поетеси і між рядочків криється прихований зміст .
Біжить лошатко по асфальту.
Цок-цок копитцями, цок-цок.
Смагляве літо смалить смальту.
Булана гривка навскосок.
На возі сіно, сіно, сіно!
Повз нього траса поспіша.
А дядько цвьохкає сумлінно.
За ним вибрикує лоша.
Скажи, навіщо людству розум,
щоб так цей світ занапастить?
Біжить лошаточко за возом,
не просить віжки попустить.
Вокзали, темпи, термінали,
в прогрес запряжена душа.
Самі себе вже перегнали.
А озирнулись на лоша.
Учитель кидає куб. Грань, що випала, вкаже , якого типу питання слід задати. Таким чином діти роблять висновки, узагальнення ,вчаться аналізувати й оцінювати.
Сторінка четверта «Перші проби пера» (ситуація успіху).
Літературні посиденьки – чудове місце, де можна поділитися історією наших відомих талантів, а також розповісти про свій внутрішній світ. Адже скільки б віків не пройшло, а: «Поезія – це скарб усіх віків, це діамант величиною в слово!» Тому я запрошую до слова Кучеренко Карину з її першим поетичним доробком.
Дівчина читає свої вірші під музичний супровід. Учні слухають і одночасно створюють скрайбінг (графічну, малюнкову відповідність почутому).
Сторінка п'ята «Вінок для Ліни».
Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, -
Оці степи, це не небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є — дорога, явори,
усе моє, все зветься — Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори.
Діти, ви вже переконалися, що Ліна Костенко дуже любила квіти. І сьогодні ми познайомилися з декількома її поезіями, де квіти посідають чільне місце. А ще захоплює любов поетеси до Батьківщини. Ліна Василівна – королева української літератури, ми теж про це згадували. А яка ж королева без корони? І щоб якось поєднати ці два поняття – квіти й Україну – давайте подаруємо поетесі нашу, українську корону у вигляді віночка. Він чудово пасуватиме до прекрасного ґердана. Вважається, що віночок здатен захищати. У ньому кожна квіточка ніби оберіг від лиха, від нечистої сили. І щось символізує. А який ще подарунок можна бажати на День свого народження!? Тож перегорнімо останню сторінку нашого меню – «Вінок для Ліни».
(Заздалегідь готується шаблон віночка. Учні по черзі підходять до нього і кріплять квіточки )
Я вплету до віночка ромашки – символ миру і любові. Ліно Василівно, мирного неба Вам і любові читачів!
Я хочу вплести барвінок - символ життя та безсмертя душі людської, оберіг від зла. Нехай Ваше серце безупинно б’ється ще багато десятиліть, а творчість та неповторні поезії милують та оживляють пам’ять кожного українця!
А я хочу вплести мак і калину. Вони вважаються не тільки квітами мрій, але й символами родючості, краси та молодості. Наснаги, натхнення Вам, наша поетесо, залишайтеся такою ж красунею, якою Ви є зараз!
Я вплету мальву і півонію — символи віри, надії. Вірте, дорога наша Ліно, у свій «…змучений народ…» . Сійте, і воно колись усе одно зійде!
Цвіт вишні та яблуні — це материнська відданість та любов. Залишайтеся люблячою мамою і бабусею ще багато років!
Я хочу вплести волошку і польовий дзвіночок — символи людяності і вдячності. Дякуємо, Ліно Василівно, за Ваше шляхетне служіння народові, за почуття добра й справедливості!
Я вплету безсмертник – символ здоров’я.
Міцного здоров’я з роси і води.
Бадьорість і радість хай будуть завжди.
Ми Вам посилаєм ці вдячні слова,
А Бог хай дарує Вам многії літа.
ІV. Підсумок уроку, рефлексія. Прийом «Рюкзак»
Мої маленькі друзі, ось і наближається до завершення наша тепла, атмосферна зустріч у літературній кав’ярні, а разом з нею і вивчення творчості Ліни Костенко. Хочеться сподіватися, що наші заняття не були марними, і ви взяли для себе деякі життєві уроки в майбутнє. Давайте спробуємо весь той багаж знань, який ви отримали, скласти в рюкзачки. Вони є у кожного з вас на партах. 
Які симпатичні, а головне, наповнені знаннями вийшли у вас рюкзаки. Такі різнокольорові, когось вони мені нагадують… Згадала, мишей з позії Л.Костенко! А це значить, що ви є неповторними, оригінальними, індивідуальними. І все це завдяки творчому потенціалу авторки, про який Василь Симоненко сказав : «Це та простота, яка поєднує в собі красу, мудрість, тонку душевну чутливість і хороший смак». Іншими словами, Ліна Костенко – квітка-душа в поетичному квітнику української літератури.
Многая літа, шановна Ліно Василівно! З прекрасним ювілеєм, який є чимось особливим для кожного свідомого українця.
V. Оцінювання навчальних досягнень учнів.
VІ. Домашнє завдання.
для всіх:
1). Написати лист-вітання на адресу Ліни Костенко;
на вибір:
2. Скласти кроссенс до вірша Л.Костенко, який найбільше сподобався,
або створити лепбук до її поетичної творчості.
Список використаних джерел
Вінок: рослинна символіка https://www.u-f-l.net/flowers/simvolika-vinka-kvitu
"Є поети для епохи" // Бібліотечна планета. - 2011. - № 4. - С. 38.
Костенко Л. В. Триста поезій / Ліна Василівна Костенко. – Київ: А-ба-ба-га-ла-ма-га, 2012. – 416 с.
Критичне мислення https://sites.google.com/site/portfoliofedovic/metodicna-skarbnica/kriticne-mislenna
Сарваді Олеся. Урок позакласного читання / Олеся Сарваді // «Учитель початкової школи». - 2018. - № 9. С. 36-37
Уроки позакласного читання, їх структура та методика проведення https://sites.google.com/site/nastusam96/28
