Урок позакласного читання. Цікавий світ навколо тебе

Доброго здоров’я, діти, доброго дня!

Хай вам ясно сонце світить у вікно щодня.

Хай сміється мирне небо і дивує світ,

А земля нехай дарує вам барвистий цвіт.

Бо здоров’я, любі діти, в світі – головне,

А здоровий і веселий – щастя не мине!

Якби я стала невидима

Ой, якби я стала невидима – стільки б цікавого побачила! Пішла б лугами, берегами, підійшла б до соловейка-співуна та й спухала б його пісню. Сиділа б поруч із ним і слухала, як він співає. Ще й дивилася б йому в очі - які вони? Що він бачить тоді, коли співає свою дивну пісню?

І ще одне диво хотілося 6 мені побачити. Десь у нашому садку ввечері починає свою пісню цвіркун. Це не пісня, а гра на скрипочці. Є в нього маленька скрипочка, перед заходом сонця він бере її, веде смичком по струнах – і дзвенить чарівна мелодія. Якби я стала невидима, побачила б і скрипочку, й смичок. А то як тільки хочу побачити, підкрадаюся до цвіркуна, а він помітить мене й замовкає.

Увечері червона троянда стуляє докупи пелюстки, а вранці, дивлюся, красується - розкрита, пишна. Мама каже, що троянда прокидається на сході сонця. Але ніколи не розтуляє пелюсток, як хтось на неї дивиться. Бо вона дуже соромлива. Якби я стала невидима, то підгледіла б, як троянда вмивається росою й розтуляє свої пелюстки. Але ні, не наважилася б я підглядати. То непорядно. Соромливість – і є велика краса, а красу треба берегти.

Василь Сухомлинський

1.Така планета наша, ніби казка!

Чарівна, дивовижна і ясна.

Бо ж гріє Землю сонечкова ласка,

Водичкою вмивається вона,

У гарних квітах дивно розквітає,

В зелених травах, в чарівних лісах.

Світанок ніжний пташка зустрічає

І все дзвенить, купається в піснях.

А над усім цим дивом синє небо,

Хмарки біленькі хтось намалював.

І нам здається всім, що так і треба,

Та хто ж нам світ такий подарував?

Таку красу, таке безмежне диво,

Ці звуки, форми, барви-кольори,

Хто це підніс в дарунок милостиво?

Це просто диво, що не говори.

2. Така природа всіх нас зустрічає!

І скільки ти б не жив на цій Землі.

Вона дивує, радує, вражає,

І в зрілості, і доки ще малі.

І не дає ніколи збайдужіти,

Підносить нам сюрпризи повсякчас.

То ж бережіть цю Землю, любі діти,

Вона родила і зростила нас.

Вона нам мати, бо життя дарує,

Годує всіх, для нас цвіте й росте.

І щедрістю безмежною дивує,

Та пам’ятайте завжди і про те,

Що ми тут гості, а природа вічна,

Вона й до нас уже давно була.

Така ж чудова, дивна і лірична…

Не заподійте цьому світу зла. 

Бережіть природу , бо вона оберіг нашого роду!

Дякую!