Використана література:
Історія України у визначеннях, таблицях і схемах. 10-11 класи. /О.С. Марченко, І.М. Скирда. – Х.: Вид-во «Ранок», 2011.- 112 с. – (Рятівник)
Вивчення нового матеріалу за планом:
1. Наростання кризових явищ у житті українського суспільства.
2. Масовий голод 1921-1923 років в УСРР.
3. Основні складники НЕПу.
1.
Політика «воєнного комунізму» (1918-1921 роки):
- сільське господарство: уведення продрозкладки (вилучення «надлишків» продовольства у селян); державна монополія на продаж та заготівлю хліба;
- промисловість: прискорена націоналізація підприємств важкої, середньої та дрібної промисловості; уведення загальної трудової повинності; мілітаризація праці; зрівняльний розподіл продуктів харчування серед працюючих;
- торгівля й фінанси: заборона приватної торгівлі, перехід до прямого товарообігу; установлення твердих цін на товари; карткова система постачання міського населення; скасування платні за житло, комунальні послуги, транспорт.
Методи впровадження політики «воєнного комунізму»:
- червоний терор;
- жорстка централізація;
- утворення продзагонів;
- реквізиція, конфіскація;
- кругова порука тощо.
Наслідки політики «воєнного комунізму»:
- розлад економіки;
- погіршення умов життя народу;
- соціальна напруга;
- розгортання повстанського руху проти політики більшовиків.
2.
Території УСРР, охоплені голодом (1921-1923 роки)

Причини голоду 1921-1923 років:
- післявоєнна розруха;
- посуха та неврожай у південних і степових районах України;
- скорочення виробництва сільськогосподарської продукції через незацікавленість селян у результатах праці;
- експорт хліба за кордон.
Дії влади:
- приховування факту голоду в Україні протягом деякого часу;
- продовження хлібозаготівель та вивезення зерна з України;
- вилучення церковних цінностей під приводом боротьби з голодом;
- дозвіл міжнародним організаціям на надання допомоги голодуючим (АРА – американська адміністрація допомоги, Фонд Ф. Нансена, Міжнародний комітет робітничої допомоги та інші).
3.
10 березня 1921 року Х з’їзд РКП(б) проголосив перехід до нової економічної політики (неп).
Причини переходу до нової економічної політики:
- політика «воєнного комунізму»;
- економічна криза (розруха, закриття підприємств, падіння виробництва промислової та сільськогосподарської продукції тощо);
- політична криза (масовий опір політиці більшовиків – селянські повстання, страйки робітників, виступи в армії, на флоті).
Основні заходи нової економічної політики:
- сільське господарство: скасування продрозкладки і уведення продовольчого податку; дозвіл на оренду землі; дозвіл на використання найманої праці; розвиток різних форм кооперації; скасування кругової поруки;
- промисловість: продаж у приватну власність дрібних та частини середніх підприємств (великі підприємства залишалися державними); дозвіл на оренду та найману працю; об’єднання великих підприємств у трести та переведення їх на госпрозрахунок; скасування загальної трудової повинності (як наслідок – збільшення безробіття); перехід від зрівняльної до відрядної заробітної платні; дозвіл на створення концесій;
- фінанси та торгівля: поновлення вільної торгівлі; уведення державних податків, комунальних послуг, платні за комунальні послуги і транспорт; випуск конвертованого червінця, поступове вилучення старих грошових знаків.
Перегляньте відео за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=FwMOeJY6T3c