Упевнена поведінка

УПЕВНЕНА ПОВЕДІНКА

У житті май­же щодня трап­ля­ють­ся ситуації, ко­ли необхідно звернутися по допомо­гу, чітко вис­ловити свою позицію або від чо­гось відмовитися. Наприклад: ко­ли треба відмовити дру­гові; мусиш кудись зате­лефонувати; маєш власну думку... У таких випадках ми зазви­чай поводимось або пасивно, або аг­ресивно, або упевнено.

Пасивна по­ведінка

Якщо лю­дина нехтує власними інтересами, за будь-яку ціну намагається уникати конфліктів, вона демонструє пасивну поведінку. Пасивність характерна передусім для тих, у ко­го занижена самооцінка, хто не поважає себе і вважає гіршим за інших. Пасивні лю­ди дозво­ля­ють використовувати себе і тому нерідко ста­ють об’єктами уїдливих жартів і знущан­ь. Такі лю­ди не вміють захистити себе, не здатні самостійно приймати рішення й переважно «пливуть за течією». Вони зазви­чай не можуть нікому відмовити, навіть якщо пропозиція невигідна для них, а то й небезпеч­на. Лег­ко підда­ючись впливу рек­лами, вулич­них компаній, швидше призви­ча­ю­ють­ся до ци­гарок, ал­ко­го­лю, наркотиків, ста­ють жертвами шахраїв.

Аг­ресивна по­ведінка

Іншим є «портрет» аг­ресивної лю­дини. Вона праг­не лідерства і командує навіть там, де це недореч­но, або у справах, в яких нічо­го не тя­мить. Завжди нама­гається відсто­я­ти лише власну точ­ку зору; навіть усвідомлю­ю­чи її хибність, нізащо цьо­го не визнає. Про таких іноді кажуть, що вони живуть за законами джунглів: «Правий той, хто сильніший». У своїх словах і діях ці лю­ди не зважа­ють на інтереси і по­чуття інших. У спілкуванні нехту­ють ввічливістю й тактовністю, вда­ють­ся до тиску, шантажу, по­гроз, лай­ки, навіть фізич­ної си­ли. Най­частіше аг­ресивну поведінку демонстру­ють ті, хто, вважа­ю­чи себе най­кращим, зневаж­ливо ставить­ся до ото­чення. Іноді до аг­ресії вда­ють­ся пасивні лю­ди, яким увірвався терпець, але вони не вміють гідно захистити свою позицію.

Упевнена по­ведінка

На відміну від пасивної чи аг­ресивної, упевнена поведінка є запорукою рівноправних стосунків, у яких ніхто не по­чуватиметь­ся ображеним чи приниженим. Це ввічливе і при­язне спілкування, уміння передба­чати наслідки своїх слів і вчинків, тактовність і гарні манери. Водно­час це вміння домовля­тися з урахуванням інтересів усіх сторін, здатність обґрунтувати й відсто­я­ти власний по­гляд на щось із пова­гою до опонента. Це також здатність ввічливо відмовитися від то­го, що тобі не підходить, і рішу­че — від то­го, що може бути небезпеч­ним. Таку поведінку ще назива­ють гідною, рівноправною, відповідальною чи асертивною (англ. assertive — самостверджуваль­ний). Та вона можлива за умови, що лю­дина не тримає «каменя за пазухою», тобто не прикидається доброзич­ливою для то­го, щоб ко­гось обхитрувати, нав’язати свою точ­ку зору. Адже в такому разі це не гідна поведінка, а шахрай­ство чи маніпу­ляції.

1 Як поводилася продавчиня? З чого це було зрозуміло?

2 Як поводився хлопчик? З чого це було зрозуміло?

3 Ви коли-небудь потрапляли в подібну ситуацію (повернення неякісного товару)? Якщо так, то яким чином ви її вирішили?

4 Які ознаки впевненої поведінки (вербальні та невербальні)?

5 Які ознаки агресивної поведінки (вербальні та невербальні)?