Українські землі у складі Польщі

• 1919-1939 pp. — входження Східної Галичини, Західної Волині та і Закерзоння до складу Польщі.

  

  У Польщі, де проживало найбільше українців, до того ж із високою національною свідомістю, українське питання стояло найгостріше.

  Польський уряд, переслідуючи стратегічну мету — повна полонізація за­гарбаних українських земель, залежно від внутрішніх та зовнішніх обставин коригував свій курс. У період 1919—1939 рр. чітко вирізняються три етапи політики польських правлячих кіл щодо українських земель.

  Перший етап:

  У 1919—1923 pp. польське керівництво намагалося в очах світове громадськості довести свої права на українській землі, а також, те що Польща бито забезпечує права національних меншин. Польська конституція гарантувала права українців на рідну мову на побутовому рівні і в н початкових школах. Крім цього, закон від 26 березня 1922 р. надав самоврядування Східній Галичині (трьом воєводствам — Львівському, Станіславському, Тернопільському). Але як тільки 14 березня 1923 р. Рада послів Англії, Італії та Японії визнала Східну Галичину частиною Польщі, усі ці права залишилися на папері.

  Другий етап:

  У 1923—1926 pp. польські правлячі кола наполегливо проводили,  спрямовану на асиміляцію поневолених народів. 31 липня 1924 р. і прийнятий закон (Lex Grabsky), за яким польська мова проголошувалась державною, закриття українських шкіл. Польський уряд намагався витравити поняття «Україна», «українець». Українців не допускали до Львівського університету, в якому було закрито українські кафедри, а обіцянка заснувати на державні кошти український університет залишилася невиконаною.

  Поділ польських земель на корінні польські землі («А»)- отримували дешеві кредити і державну підтримку

  та окраїнні — переважно українські й білоруські землі («Б»)- використовувалися як ринок збуту, джерело дешевої сировини та робочої сили й надавалися польським осадникам — колоністам.

  На українські землі переселялись колоністи, яким виділялися кращі землі. За 1921 — 1929 рр. переселилися 77 тис. поляків. («Осадники»)

  Політична криза 1926 р. призвела до нового повороту в політиці українців. 

  Третій етап 

  У 1926—1937рр. пов’язаний зі встановлення режиму  «санації» на чолі з Ю. Пілсудським.

  Суть нового курсу полягала в державній  асиміляції національних меншин і відмові від національної асиміляції. Важливим елементом нової моделі національної політики стала спроба перетворення Волині на «колиску польсько-українського порозуміння». Було збільшення  державні інвестиції на Волині, почалося масове створення двомовних шкіл,  дозволено певну українізацію православної церкви.

  Така політика проводилась із метою розколу серед українців: між галичанами і волинянами, між прихильниками і противниками досягнення порозуміння з Польщею.

  У 1935 р. найбільша українська партія УНДО взяла курс на «нормалізацію» польсько-українських відносин. Ії лідер В. Мудрий став віце-маршалом польського сейму. Були амністовані в’язні концтабору в Березі-Картузькій,

  Але починаючи від І937р. польські правлячі кола знову змінюють свою політику: Почалася нова хвиля репресій.

  Влітку 1930 р. Галичиною прокотилася хвиля нападів на польські маєтки, що, звичайно, зводилися до підпалів. Зафіксовано близько 2200 таких актів. У відповідь на це уряд удався до масових жорстоких дій. В сере­дині вересня розпочалася каральна кампанія пацифікації («умиротворення»).

  Політичні партії та організації Східної Галичини

  Основні легальні українські партії в Польщі:

  • Українське національно-державне об’єднання (УНДО) — найчисельніша та найвпливовіша українська партія. Утворилася 1925 р. в результаті злиття Трудової партії з рядом менших угруповань. Ця ліберальна партія виступала за конституційну демократію та незалежність України, не вдаючись при цьому до терористичних актів. 

  • Радикальна партія — найстарша з усіх українських партій. її програма мала соціалістичне забарвлення, закликала до справедливого поділу земель серед селян, обмеження приватної власності та відокремлення церкви від держави. Вона також підкреслювала, що цієї мети не можна досягти, доки не буде створена незалежна держава, котра об’єднає всіх українців.

    Нелегальні українські партії:

    • Комуністична партія Західної України (КПЗУ), утворена в 1923 році. Вона пристрасно підтримувала Шумського та націонал-комуністів у Радянській Україні. Виступи КПЗУ проти антиукраїнських акцій сталінського керівництва призвели до її розпуску через Комінтерн з ініціативи ВКП (б);

  • ОУН, що утворилася 1929 р. у Відні при об’єднанні Української військової організації (УВО), студентських груп. Очолив її Є. Коновалець. Більшу частину її членів становила галицька молодь, а керівництво забезпечували з-за кордону Коновалець та його соратники.

• Після вбивства Є. Коновальця в Роттердамі 1938 р. агентами російського НКВС, ОУН у 1940 р. розкололася на дві течії

  • бандерівців (С. Бандера)

  • мельниківців (А. Мельник).

  Ідеологічною основою ОУН була теорія «інтегрального націоналізму», розроблена Д. Донцовим.

  Основні засади інтегрального націоналізму

  • Нація — абсолютна цінність.

  • Політичні партії, класи повинні поєднатися заради Вищої мети.

  • Вища мета — незалежність держави.

  • Мета виправдовує всі засоби.

  • Майбутню державу повинен очолити вождь, керманич з необмеженою владою.

  • Соціально — економічні питання — другорядні; скоріш за все держава буде аграрною, з розвинутою кооперацією і капіталістичною промисловістю.

  • Необхідно діяти, відкинувши будь-які політичні дискусії.

  Напередодні розколу ОУН налічувала 20 тис. членів, які використовували різноманітні методи боротьби:  агітацію, саботаж, терор тощо. Найгучнішою «справою» організації було вбивство 1934 р. українофоба,  міністра внутрішніх справ Польщі С. Пєрацького

  Персоналії:

  • Євген Коновалець — полковник Українських січових стрільців, засновник ОУН.

  • Степан Бандера — голова ОУН революційної (бандерівці) у 1940-1959 рр.

  • Андрій Мельник — голова ОУН (мельниківці) у 1939-1964 роках.

    Терміни:

    Інтегральний націоналізм – тоталітарна форма націоналізму, обґрунтована у працях Д. Донцова. Майбутня українська держава повинна бути тоталітарною (ідеологія ОУН)

    Санація –  («оздоровлення») авторитарний режим в Польщі в умовах кризи парламентаризму, спрямований на консолідацію нації, суспільства і держави шляхом досягнення балансу різних верств

    Пацифікація – «умиротворення»

    Осадники – переселенці

    Для кращого розуміння теми, додатково можеш передивитися відеоматеріал

    Твоє завдання: Заповнити таблицю в зошиті.

    Етапи політики Польщі	Основний зміст періоду	Наслідки для українського населення

Таблицю складену в зошиті прикріпи тут для перевірки вчителем.