УКРАЇНСЬКЕ ПИТАННЯ В КОНТЕКСТІ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН. СХІДНА (КРИМСЬКА) ВІЙНА 1853–1856-х років НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ

1. Українське питання в контексті міжнародних відносин

У другій половині XIX ст. українські землі залишались об’єктом геополітичних інтересів сусідніх держав, які прагнули поширити свій вплив у цьому регіоні. Тож, втручаючись у вирішення «східного питання»1, європейські та турецькі дипломати надавали українським територіям особливого значення.

Французький історик, географ, економіст Жан-Бенуа Шерер у праці «Аннали Малої Росії, або Історії запорозьких та українських козаків» пише про «славний народ, першопричини якого сягають більш аніж на 800 літ у глибину минувшини». Українців автор характеризує як «людей рослих, сильних, привітних і гостинних, які ніколи нікому не нав’язуються, а й не зносять обмеження власної свободи». Притаманна їм громадсько-політична позиція така: «Смерть або свобода!» У 1869 р. Казимир Делямар, французький політик, просив сенат увести в шкільну програму вивчення історії тих народів, що говорять слов’янськими мовами, аби розрізняти кожного з них. Таке доповнення, на думку Делямара, необхідне, щоб відкинути панівне на той час у французькій історії уявлення про єдиний народ під спільною назвою «русский», який мешкає в Російській імперії. У середині ХІХ ст. Росія протиставила себе країнам Європи, проводячи войовничу політику. Як стверджував Микола І, «ми держава не торговельна, не аграрна, а військова, і покликання наше — бути грозою світу». Після численних анексій у Європі, на Кавказі та Далекому Сході наступною мішенню російської армії було обрано Османську імперію. Це змусило Британію, Францію, Сардинію та Туреччину об’єднати свої сили заради порушення російських планів.

Проаналізуйте джерело та дайте відповідью

У чому вбачає дослідник відмінність України від інших територій і населення Російської імперії?

2. Східна (Кримська) війна 1853–1856-х рр. на українських землях.

Східна (Кримська) війна 1853–1856-х рр. увійшла в історію як масштабний воєнний конфлікт у Європі ХІХ ст. У середині XIX ст. російський уряд висунув ідею розподілу території Османської імперії, претендуючи на Чорноморські протоки, що викликало конфлікт із провідними європейськими державами — Англією та Францією. Приводом стала суперечка на релігійному ґрунті за володіння святими церквами, що містилися на підконтрольній турецькому уряду території. До конфлікту долучилася Росія, яка в червні 1853 р. розірвала дипломатичні відносини з Туреччиною й окупувала залежні від султана Молдавію та Волощину. Туреччина, заручившись підтримкою Англії та Франції, оголосила війну Росії. Союзники підтримали Туреччину, яка стала об’єктом російської агресії, бо побоювалися експансії Російської імперії в Європі. Турецькі війська спершу воювали вкрай невдало й зазнавали поразок від російської армії. Аби попередити небажаний для Заходу розвиток подій у російськотурецькому протистоянні, союзники оголосили війну Росії. На початку 1854 р. англо-французький флот увійшов у Чорне море. Першою постраждала Одеса — 22 квітня місто було обстріляно кораблями союзників. У вересні 1854 р. розпочалися бойові дії в Криму. За відсутності залізниць росіяни не могли вчасно доправити туди необхідну кількість військ, а їхні вітрильники не становили загрози пароплавам союзників. Російські війська відступили до Бахчисарая, поставивши під удар головну базу Чорноморського флоту — Севастополь. Обороняти місто довелось місцевими силами. Восени 1855 р. союзники захопили Мала хів курган, що височів над Севастополем, і це змусило російське командування віддати наказ затопити залишки Чорноморського флоту. Із травня 1855 р., після того як британці й французи захопили Керч, війна перейшла на Азовське узбережжя.

Після смерті Миколи І (1855 р.) його наступник Олександр II, не маючи змоги вести далі Кримську війну, завершив її Паризьким договором 1856 р. Росія втратила дельту Дунаю, мусила відмовитися від південної частини Бессарабії. Південно-західний кордон Росії було перенесено на річку Дністер. Одночасно нейтралізовано Чорне море: як Росії, так і Туреччині заборонено утримувати там військові флоти. Кримська війна завершилася поразкою Росії. Вона продемонструвала вади самодержавно-кріпосницького устрою Російської імперії, її економічну й військово-технічну відсталість і безпідставність домагань ролі провідної держави в Європі.

Які цілі ставили перед війною країни учасниці?

3. Ціна війни для України

Кримська війна негативно позначилась на господарському житті України, особливо її прифронтових районів. Через Херсонську, Катеринославську й Таврійську губернії просувалися війська, транспорт зі зброєю та боєприпасами, а також пораненими вояками.

З початком боїв російська армія та Чорноморський флот поповнювалися рекрутами переважно з Таврійської, Херсонської й Катеринославської губерній, що вичерпувало їхні трудові ресурси. На мешканців цих губерній покладалося забезпечення потреб армії. На потреби війни було спрямовано роботу багатьох українських заводів: Миколаївського суднобудівного, Київського арсеналу, Луганського ливарного та ін. Зокрема, в умовах війни Шосткинський пороховий завод (на Сумщині) збільшив виробництво в шість разів. Великих втрат зазнав Крим, зокрема його південна частина, яку сучасники порівнювали з величезним цвинтарем. Росіяни підозрювали татар у симпатіях до турецько-французько-британської коаліції та знущалися над мусульманським населенням. У той час багато ногайців і татар залишили Крим і переселилися до Туреччини. Забезпечуючи потреби армії, українські селяни сподівалися на відміну кріпосного права.

Останнім етапом пов’язаного з війною селянського руху став похід селян «у Таврію за волею». Спричинили його чутки про те, що для заселення спустошеного внаслідок виселень татар Криму уряд закликає переселятися туди охочих і надає землю та грошову допомогу на розбудову господарства. Навесні та влітку 1856 р. розпочалося масове стихійне переселення селян, які з усім своїм скарбом рушали до Перекопу. Лише за допомогою армії уряду вдалося наприкінці 1856 р. придушити селянський рух. Кримська війна стала для українців ще й братовбивчою, оскільки чимало з них воювали на боці Туреччини у формуваннях із залишків задунайського козацтва, тоді як більшість — у лавах армії Російської імперії.

Чи є зв’язок між причинами Кримської війни й селянським рухом за скасування кріпацтва? Поясніть свою думку

Домашнє завдання

За допомогою Інтернету й інших джерел знайдіть інформацію та підготуйте короткі повідомлення про хірурга Миколу Пирогова, матроса Петра Кошку, адмірала Павла Нахімова або іншого героя Кримської війни — українця.