Українська народна казка "Коза-дереза"

Прочитай казку
Були собі дід та баба. Поїхав дід на ярмарок та й купив собі козу. Привіз її додому, а рано на другий день посилає дід старшого сина ту козу пасти. Пас, пас хлопець її аж до вечора та й став гнати додому. Тільки до воріт став доганяти, а дід став на воротях у червоних чоботях та й питається:

— Кізонько моя мила, кізонько моя люба!
Чи ти пила, чи ти їла?

— Ні, дідусю, я й не пила, я й не їла: тільки бігла через місточок та вхопила кленовий листочок, тільки бігла через гребельку та вхопила водиці крапельку,—
тільки пила, тільки й їла!

От дід розсердився на сина, що він погано худоби доглядає, та й прогнав його.

На другий день посилає другого сина — меншого. Пас, пас хлопець козу аж до вечора та й став гонити додому. Тільки став до воріт доганяти, а дід став на воротях у червоних чоботях та й питається:

— Кізонько моя мила, кізонько моя люба!
Чи ти пила, чи ти їла?

— Ні, дідусю, я не пила, я й не їла: тільки бігла через місточок та вхопила кленовий листочок, бігла через гребельку та вхопила водиці крапельку,—
тільки пила, тільки й їла!

От дід і того сина прогнав.

На третій день посилає вже жінку. От вона погнала козу, пасла весь день; ввечері стала доганяти до двору, а дід уже стоїть на воротях у червоних чоботях та й питається:

— Кізонько моя мила, кізонько моя люба!
Чи ти пила, чи ти їла?

— Ні дідусю, я й не пила, я й не їла: бігла через місточок, ухопила кленовий листочок, бігла через гребельку, вхопила водиці крапельку,— тільки пила, тільки й їла!

От дід прогнав і бабу.

На четвертий день погнав він уже сам козу, пас увесь день, а ввечері погнав додому і тільки надігнав на дорогу, а сам навпростець пішов; став на воротях у червоних чоботях та й питається:

— Кізонько моя мила, кізонько моя люба!
Чи ти пила, чи ти їла?

— Ні, дідусю, я не пила, я й не їла: бігла через місточок та вхопила кленовий листочок, бігла через гребельку, вхопила водиці крапельку,— тільки пила, тільки й їла!

От тоді дід розсердився, пішов до коваля, висталив ніж, став козу різати, а вона вирвалась та й утекла в ліс. У лісі бачить коза зайчикову хатку,—
вона туди вбігла та й заховалась на печі.

От прибігає зайчик, коли чує — хтось є в хатці.
Зайчик і питається:

— А хто, хто в моїй хатці?

А коза сидить на печі та й каже:

— Я, коза-дереза,
За три копи куплена,
Півбока луплена!
Тупу-тупу ногами,
Сколю тебе рогами,
Ніжками затопчу,
Хвостиком замету,—
Тут тобі й смерть.

От зайчик злякавсь, вибіг з хатки, сів під дубком. Сидить та й плаче. Коли йде ведмідь та й питається:

— Чого ти, зайчику-побігайчику, плачеш?

— Як же мені, ведмедику, не плакати, коли в моїй хатці звір страшний сидить!

А ведмідь:

— От я його вижену! Побіг до хатки:

— А хто, хто в зайчиковій хатці? А коза з печі:

— Я, коза-дереза,
За три копи куплена,
Півбока луплена!
Тупу-тупу ногами,
Сколю тебе рогами,
Ніжками затопчу,
Хвостиком замету,—
Тут тобі й смерть!

Ведмідь і злякався.

— Ні,— каже,— зайчику-побігайчику,
не вижену — боюсь.

От ізнов пішов зайчик, сів під дубком та й плаче. Коли йде вовк і питається:

— А чого це ти, зайчику-побігайчику, плачеш?

— Як же мені, вовчику-братику, не плакати,
коли в моїй хатці звір страшний сидить!

А вовк:

— От я його вижену!

— Де тобі його вигнати! Тут і ведмідь гнав, та не вигнав.

— Отже, вижену.

Побіг вовк до хатки та й питається:

— А хто, хто в зайчиковій хатці? А коза з печі:

— Я, коза-дереза,
За три копи куплена,
Півбока луплена!
Тупу-тупу ногами,
Сколю тебе рогами,
Ніжками затопчу,
Хвостиком замету,—
Тут тобі й смерть!

Вовк і злякався.

— Ні,— каже,— зайчику-побігайчику,
не вижену — боюсь.

Зайчик ізнов пішов, сів під дубком та й плаче. Коли біжить лисичка, побачила зайчика та й питається :

— А чого ти, зайчику-побігайчику, плачеш?

— Як же мені, лисичко-сестричко, не плакати, коли в моїй хатці страшний звір сидить!

А лисичка:

— От я його вижену!

— Де тобі, лисичко, його вигнати! Тут і ведмідь гнав — не вигнав, і вовк гнав, та не вигнав, а то ти!

— Отже, вижену.

Побігла лисичка до хати та:

— А хто, хто в зайчиковій хатці? А коза з печі:

— Я, коза-дереза,
За три копи куплена,
Півбока луплена!
Тупу-тупу ногами,
Сколю тебе рогами,
Ніжками затопчу,
Хвостиком замету,—
Тут тобі й смерть!

От лисичка теж злякалась.

— Ні,— каже,— зайчику-побігайчику, не вижену — боюсь.

Пішов зайчик, сів під дубком та й знову плаче. Коли це лізе рак-неборак та й питається:

— Чого ти, зайчику-побігайчику, плачеш?

— Як же мені не плакати, коли в моїй хатці
страшний звір сидить!

А рак:

— От я його вижену!

— Де тобі його вигнати! Тут ведмідь гнав, та не вигнав, і вовк гнав, та не вигнав, і лисиця гнала,
та не вигнала, а то ти!

— Отже, вижену!

От поліз рак у хатку та й питається:

— А хто, хто в зайчиковій хатці? А коза з печі:

— Я, коза-дереза,
За три копи куплена,
Півбока луплена!
Тупу-тупу ногами,
Сколю тебе рогами,
Ніжками затопчу,
Хвостиком замету,—
Тут тобі й смерть!

А рак усе лізе та лізе, виліз на піч та:

— А я, рак-неборак,
Як ущипну,— буде знак!

Та як ущипне козу клешнями!.. Коза як замекає, та з печі, та з хати — побігла, тільки видно! От тоді зайчик радий, прийшов у хатку та так уже ракові дякує.
Та й став жити в своїй хатці.

Прослухай казку "Коза-Дреза"

Прослухай музичну казку "Коза-Дереза"

Цікаві факти про козу

1. Саме ці тварини приносилися в жертву частіше, ніж будь-які інші, причому в найрізноманітніших народів.

2. Пергамент, на якому писали до винаходу паперу, виготовляли зазвичай саме з козячої шкіри.

3. Згідно з деякими оцінками, козячого м'яса у світі поїдається більше, ніж свинини. Звучить дивно, але насправді в багатьох африканських, арабських і деяких азіатських країнах саме кози є основним м'ясним продуктом.

4. Огляд у кіз становить майже 300 градусів. Очі в них взагалі унікальні, з горизонтальними прямокутними зіницями.

5. В одомашнених порід кіз найкраще розвинені нюх і смак, а в їхніх диких родичів – нюх і зір.

6. У середньовіччі алхіміки зазвичай позначали сірку стилізованою головою цапа, оскільки сірка асоціювалася з пеклом, а цап – з дияволом.

7. Що більше кози проводять разом, в одному стаді, то більше їхні голоси стають схожими між собою. А якщо козу перемістити в інше стало, з часом її «акцент» теж зміниться.

8. Регулярне вживання в їжу козячого молока істотно знижує ризик захворювання на туберкульоз. Крім того, козяче молоко має і ще одну цікаву властивість – воно виводить з організму радіонукліди.

9. З козячої вовни та пуху виготовляють дуже дорогі тканини. Виріб з пуху кашмірських овець коштує дуже значних грошей, якщо, звичайно, це не підробка.

10. Карликові кози – так, бувають і такі – важать всього кілограмів по 20, а поширені в Африці бурські кози можуть запросто досягати ваги в 120 кілограмів. При цьому карликових кіз, до речі, вирощують заради їхнього м'яса, яке вважається делікатесом.

11. Перше у світі місце з вирощування кіз, згідно з офіційною статистикою, посідають США.

12. Кози часто жують неїстівні, здавалося б, предмети. Це не тому, що вони нібито дурні, а просто через їхню природну цікавість – їм усе цікаво спробувати на смак.

13. Вони часто прив'язуються до людей, особливо якщо ті добрі до них.

14. В одного козла може бути стадо з 40-50 кіз, яким він керуватиме.

15. Існує особлива порода «непритомних кіз», які костеніють і непритомніють від найменшого переляку. Це спадкове захворювання, міотонія, закріпилося генетично в їхній породній лінії.

16. Кози не хворіють на туберкульоз, хворобу, страшну не тільки для людей, а й для багатьох інших ссавців.

Куцохвоста і рогата, молоко щодня дає,
Влітку, як не прив'язати, деревця гризе — псує,
Винищить, немов гроза, а вона лише...



Ліпимо кізку з пластиліну