Українська література доби Ренесансу та Бароко. Розвиток книгодрукування. Іван Вишенський, Іван Величковський, Семен Климовський – видатні діячі української культури.Історико-мемуарна проза. Козацькі літописи «Історію русів». Вертеп.(Оглядово).

Бліц-опитування:

• Що ви знаєте про Ренесанс?

• Які українські діячі вам уже знайомі?

Мінілекція Українська література доби Ренесансу та Бароко. Розвиток книгодрукування. Іван Вишенський, Іван Величковський, Семен Климовський – видатні діячі української культури.

Українська література доби Ренесансу та Бароко — це період духовного пробудження, культурного зростання та формування національної самосвідомості. Книгодрукування стало ключовим чинником цього розвитку.

Історичне тло

У XVI–XVIII століттях українські землі перебували під владою Польщі, Литви, Московії та Османської імперії. Незважаючи на політичну залежність, українська культура активно розвивалася, особливо завдяки церковним братствам, освітнім закладам та козацькому руху.

Ренесанс в Україні

Ренесанс (XVI ст.) — це епоха, що принесла ідеї гуманізму, інтерес до людини, освіти, науки. В Україні ці ідеї проявилися через:

1. Острозьку академію (1576) — перший вищий навчальний заклад, де поєднували богослов’я з філософією, мовами, риторикою.

2. Полемічну літературу — твори, що захищали православ’я від католицизму, зокрема послання Івана Вишенського.

3. Перші друковані книги — «Апостол» (1574), «Буквар» (1574), Острозька Біблія (1581) — видані Іваном Федоровим.

Бароко в українській літературі

Бароко (XVII–XVIII ст.) — стиль пишності, емоційності, релігійної глибини. В українській літературі бароко проявилося через:

• Поезію Івана Величковського — майстра акростихів, фігурних віршів, релігійної символіки.

• Проповіді, панегірики, духовні пісні — тексти, що поєднували релігійний зміст із художньою витонченістю.

• Козацькі літописи — історико-мемуарна проза, що описувала події доби Хмельниччини, Руїни, боротьби за автономію.

Розвиток книгодрукування

Книгодрукування стало основою для поширення освіти, літератури, національної ідеї:

1. Іван Федоров — засновник друкарства в Україні, видав «Апостол» і «Буквар» у Львові.

2. Острозька друкарня — центр видання богословських і навчальних книг.

3. Києво-Печерська лавра — друкувала духовну літературу, житія святих, збірники проповідей.

Ці книги були не лише джерелом знань, а й засобом духовного спротиву, збереження мови, національної ідентичності.

Іван Вишенський — видатний український письменник-полеміст, монах, мислитель кінця XVI — початку XVII століття, який став голосом духовного спротиву та морального очищення українського народу.

Біографія (бл. 1550 — після 1620)

1. Народився у містечку Судова Вишня (тепер Львівська область).

2. Походив із міщанської родини, здобув добру освіту, ймовірно, в Луцьку або Острозі.

3. У молоді роки постригся в ченці, жив у Унівському монастирі, а згодом вирушив на Афон — духовний центр православ’я в Греції.

4. Прожив на Афоні понад 40 років, ведучи аскетичне життя, але активно листувався з українськими братствами.

5. У 1604–1606 роках повернувся в Україну, відвідав Львівське братство, але згодом повернувся на Афон, де й помер не раніше 1620 року.

Творчість і погляди

🔹 Полемічна література

• Вишенський — один із найяскравіших представників української полемічної літератури, яка виникла у відповідь на Берестейську унію 1596 року.

• Його твори — це послання, інвективи, апології, звернені до народу, братств, духовенства.

🔹 Основні ідеї

• Захист православ’я — виступав проти унії, католицизму, латинізації освіти.

• Критика духовенства — засуджував не лише католицьких, а й православних владик, які жили в розкоші.

• Моральне очищення — закликав до аскетизму, смирення, духовної простоти.

• Антифеодальні настрої — критикував польську шляхту, соціальну несправедливість, пригноблення народу.

Стиль і мова

• Мова творів — староукраїнська (руська), емоційна, риторична, насичена біблійними образами, риторичними запитаннями, закликами.

• Стиль — пристрасний, викривальний, моралізаторський, часто з елементами сарказму.

Основні твори

• «Послання до єпископів»

• «Книжка» — збірка послань, де викладено його філософські та релігійні погляди.

• «Обличеніє диявола-миродержця» — твір, у якому засуджує світську владу, що суперечить Божим законам.

Історичне значення

• Вишенський — моральний авторитет епохи, який не боявся виступати проти сильних світу цього.

• Його творчість — це духовний маніфест українського народу, що прагнув зберегти свою віру, мову, гідність.

• Вплинув на Івана Франка, Миколу Костомарова, Тараса Шевченка, які бачили в ньому символ народного пробудження.

Іван Величковський — український поет, священник і літературний експериментатор доби Бароко, який прославився майстерністю віршування, особливо акростихами та фігурними поезіями. Його творчість — приклад барокової гри формою, глибокої релігійності та інтелектуального пошуку.

Біографія (бл. 1651 — 1701)

1. Місце народження достеменно невідоме, але пов’язане з Лівобережною Україною.

2. Навчався у Києво-Могилянській академії, що була центром барокової освіти.

3. У 1680-х роках працював у Чернігівській друкарні Лазаря Барановича.

4. Згодом оселився в Полтаві, де служив пресвітером, а потім протопресвітером Свято-Успенської церкви.

5. Ймовірно, був пов’язаний із Нямецьким монастирем у Молдові, де міг завершити своє життя.

Творчість і літературна спадщина

🔹 Жанри і стилістика

• Представник українського бароко, що поєднує релігійність, поетичну витонченість, інтелектуальну гру.

• Писав акростихи, фігурні вірші, поетичні загадки, панегірики, моралізаторські тексти.

• Його поезія — це поєднання форми і змісту, де кожне слово має символічне навантаження.

🔹 Основні твори

• «Млеко» — збірка духовних і моральних віршів, що містить приклади акростихів, фігурних поезій, релігійних роздумів.

• «Вірші про Дедала» (1687) — панегірик на честь гетьмана Івана Самойловича, де використано образи античної міфології.

• Поетичні загадки — вірші, що містять приховані слова, імена, моральні уроки.

Барокова поетика Величковського

• Акростихи — вірші, де перші літери рядків утворюють слова або фрази (наприклад, ім’я адресата).

• Фігурні вірші — текст розташований у формі хреста, меча, кола, що підсилює зміст.

• Алегорії та символи — використовує біблійні образи, античні міфи, моральні протиставлення.

• Мова — староукраїнська, з елементами церковнослов’янської, багата на метафори, риторичні фігури.

Значення для української літератури

• Величковський — один із перших українських поетів, що експериментував із формою, створюючи інтелектуальну поезію.

• Його творчість — міст між духовною літературою і художнім словом, між релігією і мистецтвом.

• Вплинув на розвиток поетичної культури, естетики бароко, української книжності.

Семен Климовський — український поет, філософ і козак Харківського слобідського полку, автор всесвітньо відомої пісні «Їхав козак за Дунай». Його постать поєднує народну мудрість, ліричну щирість і глибоку моральну філософію.

Біографія (бл. 1705 — бл. 1785)

1. Народився на Слобожанщині, ймовірно в кінці XVII — на початку XVIII століття.

2. Був козаком Харківського слобідського полку, учасником військових походів, мандрівником.

3. Освіту здобув, імовірно, в Києво-Могилянській академії, що пояснює його філософську глибину.

4. Помер у селі Припутні (нині частина села Мошорине, Кіровоградщина), де, за переказами, самотньо прожив останні роки.

Творчість і літературна спадщина

🔹 Найвідоміший твір — «Їхав козак за Дунай»

• Написана близько 1740-х років.

• Це лірична пісня про прощання козака з дівчиною, сповнена ніжності, смутку, патріотизму.

• Пісня стала народною, перекладалася багатьма мовами, зокрема німецькою, французькою, польською.

• Мелодію використав Людвіг ван Бетховен у своїх варіаціях (Schöne Minka, ich muss scheiden).

🔹 Інші твори (у рукописах):

• «Про правду і великодушність благодійників»

• «Про правосуддя начальників»

• «Про пришествіє короля шведського Карла XII в Україну»

• «Про зраду Мазепи»

Ці твори мають публіцистичний характер, містять моральні роздуми, історичні оцінки, філософські міркування.

Стиль і тематика

1. Поєднує народну поетичність з освіченою філософією.

2. Мова — українська, образна, проста, емоційна.

3. Теми: кохання, війна, мораль, історія, соціальна справедливість.

4. У піснях — ліризм, щирість, музичність; у прозі — розсудливість, моралізаторство, аналітичність.

Вплив і значення

• Климовський — символ народного поета, який говорив голосом простого українця, але з глибокою мудрістю.

• Його пісня стала культурним кодом, що об’єднує покоління.

• Вплинув на розвиток української ліричної традиції, народної пісні, філософської думки.

• Його творчість — міст між бароковою книжністю і народною поезією.

✅ Іван Вишенський

1. Який жанр переважає у творчості Івана Вишенського?

а) Лірична поезія

б) Історичний роман

в) Полемічна проза

г) Філософський трактат

2. Проти чого виступав Іван Вишенський у своїх творах?

а) Гетьманської влади

б) Берестейської унії

в) Османської імперії

г) Козацької старшини

✅ Іван Величковський

3. Який літературний прийом часто використовував Величковський?

а) Гіпербола б) Іронія в) Акростих г) Порівняння

4. Який твір належить Івану Величковському?

а) «Млеко»

б) «Історія русів»

в) «Їхав козак за Дунай»

г) «Послання до єпископів»

✅ Семен Климовський

5. Хто є автором пісні «Їхав козак за Дунай»?

а) Григорій Сковорода

б) Семен Климовський

в) Іван Вишенський

г) Іван Величковський

6. Який образ переважає у творчості Климовського?

а) Священник

б) Козак

в) Монах

г) Цар

Мінілекція (продовження) Історико-мемуарна проза. Козацькі літописи. «Історія Русів»

Перегляньте відео.

📜 Що таке історико-мемуарна проза?

Історико-мемуарна проза — це твори, що описують реальні історичні події, часто з позиції очевидця, учасника або сучасника. Вона охоплює:

• спогади (мемуари, автобіографії);

• літописання (хроніки, щоденники, записки);

• історичні нариси (опис подій, явищ, персоналій).

Ці тексти не є художньою прозою у звичному сенсі, бо мають документальну основу, але часто містять емоційні оцінки, особисті переживання, публіцистичні елементи.

Особливості жанру:

• Суб’єктивність: автор не просто фіксує факти, а осмислює їх через власний досвід.

• Ретроспективність: події описуються з певної часової відстані.

• Документальність: опора на реальні події, дати, імена, місця.

• Національна ідея: часто твори мають патріотичне спрямування, формують історичну пам’ять.

🔸 Козацькі літописи

«Літопис Самовидця» — це історичний твір, написаний невідомим автором, який був очевидцем і учасником подій, що відбувалися в Україні у другій половині XVII століття. Назва походить від слова «самовидець» — тобто той, хто бачив усе на власні очі.

Хронологічні межі твору:

• Охоплює період від 1648 до 1702 року.

• Починається з Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького.

• Завершується подіями Руїни, боротьбою за владу, втручанням сусідніх держав.

Хто автор?

Ім’я автора достеменно невідоме. За стилем, знанням подій і мови дослідники припускають, що це був український шляхтич або представник козацької старшини, освічений, з глибоким розумінням політичних процесів. Ймовірно, він був уродженцем Лівобережної України, мав доступ до військових і адміністративних кіл.

📖 Зміст і структура:

• Твір написаний прозою, у формі хроніки — події викладено послідовно, рік за роком.

• Автор описує:

  • Битви, переговори, зради, союзи;

  • Дії гетьманів — Хмельницького, Виговського, Юрія Хмельницького, Дорошенка, Самойловича;

  • Втручання Польщі, Московії, Туреччини;

  • Страждання народу, розорення міст, моральну деградацію.

Особливості стилю:

1. Мова проста, народна, без пишномовності.

2. Автор не прикрашає події, а подає їх реалістично, часто з гіркотою і болем.

3. Відчутна особиста оцінка — автор не приховує свого ставлення до гетьманів, політики, війни.

4. Висловлює співчуття до народу, осуд жорстокості, зради, егоїзму правителів.

Історичне значення:

• Це найдавніший український літопис, написаний безпосереднім свідком подій.

• Дає цінну інформацію про політичну ситуацію, внутрішні конфлікти, народні настрої.

• Є джерелом для вивчення мови, культури, історії того часу.

• Вплинув на формування української історичної свідомості.

«Літопис Григорія Грабянки» — це історичний твір, написаний у першій половині XVIII століття, який охоплює події української історії від початку Національно-визвольної війни 1648 року до початку XVIII століття, зокрема до битви під Полтавою 1709 року.

Це один із найвідоміших козацьких літописів, поряд із «Літописом Самовидця» та «Літописом Величка».

Хто такий Григорій Грабянка?

• Григорій Грабянка (бл. 1680 — після 1737) — український козацький літописець, військовий діяч, полковник.

• Походив із козацької старшини, був добре освіченим, володів кількома мовами.

• Брав участь у політичному житті Лівобережної України, підтримував гетьмана Івана Мазепу.

• Його літопис — це не просто хроніка, а патріотичний твір, що прагне показати героїчну історію українського народу.

📖 Зміст і структура твору

• Повна назва: «Літопис про війну козацьку з поляками, московськими та іншими народами».

• Охоплює події від виступу Богдана Хмельницького до поразки Мазепи у Полтавській битві.

• Структура: послідовний виклад подій, з акцентом на військові кампанії, перемовини, зради, героїзм козаків.

Особливості стилю

• Барокова риторика — пишна, емоційна, насичена метафорами.

• Патріотичне забарвлення — автор прославляє козаків, гетьманів, особливо Хмельницького.

• Моральні оцінки — Грабянка не просто описує події, а дає їм етичну оцінку.

• Поєднання фактів і легенд — літопис містить історичні дані, але також міфологізовані образи, що формують національний епос.

🛡️ Історичне значення

• «Літопис Грабянки» — це важливе джерело з історії України XVII–XVIII ст., особливо для розуміння:

  • боротьби за незалежність;

  • ролі гетьманів;

  • впливу Польщі, Московії, Туреччини;

  • національної ідеї в українській культурі.

• Твір формує образ козака як героя, захисника віри, землі, народу.

  3. «Літопис Самійла Величка» — це монументальний історичний твір, який охоплює події від початку Національно-визвольної війни 1648 року до 1720-х років. Це найбільший за обсягом і найдетальніший з усіх козацьких літописів. Його значення виходить далеко за межі історії — це джерело для літературознавства, філософії, культурології.

  Хто такий Самійло Величко?

  • Самійло Величко (бл. 1670 — після 1728) — козацький канцелярист, історик, літописець, освічений представник козацької еліти.

  • Працював у канцелярії гетьмана Івана Мазепи, мав доступ до офіційних документів, листування, архівів.

  • Його літопис — це результат багаторічної праці, де він не лише описує події, а й аналізує, оцінює, моралізує.

  📖 Структура і зміст твору

  • Складається з кількох томів, частина яких збереглася неповністю.

  • Включає:

    • Опис подій: війни, перемовини, зради, повстання, політичні інтриги.

    • Документи: універсали, листи, грамоти.

    • Моральні роздуми: про владу, народ, віру, честь.

    • Оцінки гетьманів: Хмельницький, Виговський, Мазепа, Дорошенко, Самойлович.

  Особливості стилю

  • Барокова риторика — пишна, емоційна, насичена метафорами, алегоріями.

  • Публіцистичність — автор не просто описує, а впливає на читача, формує думку.

  • Моралізаторство — Величко часто звертається до Бога, закликає до чесності, засуджує зраду.

  • Інтелектуальність — цитує античних авторів, біблійні тексти, демонструє глибоку ерудицію.

  Історичне значення

  • Найповніше джерело про Національно-визвольну війну, Руїну, гетьманщину, взаємини з Московією, Польщею, Туреччиною.

  • Величко — не просто хроніст, а мислитель, який прагне осмислити долю України.

  • Його літопис — це спроба зберегти пам’ять, передати уроки історії наступним поколінням.

  4.«Історія русів» — це історико-публіцистичний твір, написаний наприкінці XVIII — на початку XIX століття. Він охоплює події від найдавніших часів до кінця XVIII століття, з особливою увагою до козацької доби. Твір має анонімного автора, хоча дослідники припускають, що ним міг бути Георгій Кониський, Олександр Безбородько або Василь Рубан.

  Жанр і стиль

  • Це не класичний літопис, а історико-публіцистичний трактат, написаний у стилі барокової риторики з елементами романтизму.

  • Автор поєднує історичні факти, легенди, моральні оцінки, політичні ідеї.

  • Мова твору — висока, патетична, з численними зверненнями до читача, алегоріями, метафорами.

  📖 Зміст твору

  • Описує історію Русі, України, козацтва, боротьбу за свободу, стосунки з Польщею, Московією, Туреччиною.

  • Особливу увагу приділено:

    1. Богдану Хмельницькому — як герою і визволителю.

    2. Козацькій демократії — як ідеалу народного правління.

    3. Зраді українських інтересів — автор критикує імперську політику, зневагу до прав народу.

  Ідеї та пафос

  • Патріотизм — твір прославляє український народ, його героїзм, духовну силу.

  • Національна гідність — автор доводить, що Україна має свою історію, культуру, право на самовизначення.

  • Критика імперії — засуджується політика Російської імперії щодо України, зокрема обмеження автономії.

  Образ козака

  • Козак — це вільна людина, захисник віри і землі, мудрий і хоробрий, носій народної моралі.

  • Автор ідеалізує козацький устрій як справедливу форму правління, де панує рада, виборність, відповідальність.

  📚 Історичне значення

  • «Історія русів» стала маніфестом українського патріотизму у XIX столітті.

  • Вплинула на Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, Миколу Костомарова, Івана Франка.

  • Була заборонена в Російській імперії, але поширювалася в рукописах.

  • Сприяла формуванню національної ідеї, історичної пам’яті, культурного спротиву асиміляції.

Мінілекція "Вертеп" (продовження)

Переглянути відео.

Вертеп — це народний ляльковий театр, який виник в Україні у XVII столітті. Назва походить від слова «вертеп» — печера, де, за біблійною легендою, народився Ісус Христос. Спочатку вертеп був релігійним дійством, але з часом перетворився на двоповерхову виставу, де поєднувалися священні сцени з побутовими, жартівливими, сатиричними епізодами.

Структура вертепу

Вертепна скринька — це двоповерхова конструкція, яка символізує два світи:

• Верхній поверх — сцени на біблійні теми: народження Христа, поклоніння пастухів і царів, боротьба добра і зла.

• Нижній поверх — побутові сценки з народного життя, часто з елементами сатири, гумору, соціальної критики.

Герої вертепу

🔹 Релігійні персонажі:

• Ісус Христос

• Діва Марія

• Йосип

• Ангели

• Пастухи

• Три царі

• Цар Ірод

• Чорт

• Смерть

🔹 Народні персонажі:

• Козак

• Пан

• Жид (єврейський купець)

• Циган

• Москаль

• Дід і баба

• Солдат

• Мельник

Ці персонажі представляють різні соціальні верстви, національні типи, моральні ролі. Наприклад, Козак — герой, захисник, Чорт — спокусник, Смерть — кара за гріхи.

Мистецькі особливості

• Ляльки — дерев’яні, розписані, часто з рухомими руками.

• Мова — жива, народна, з діалектизмами, приказками, гумором.

• Музика — колядки, щедрівки, народні пісні.

• Сценарій — поєднання релігійного тексту з імпровізацією.

Історія розвитку

• Вертеп прийшов в Україну з Польщі, але набув унікального національного характеру.

• У XVII–XVIII ст. його виконували студенти Києво-Могилянської академії, мандрівні артисти, сільські громади.

• У XIX ст. вертеп став символом Різдва, його показували в хатах, на ярмарках, у школах.

• У XX ст. зазнав заборони в радянський період, але зберігся в побуті.

• Сьогодні вертеп — відроджене мистецтво, яке активно використовують у святкових дійствах, фестивалях, шкільних виставах.

Значення вертепу

• Зберігає народну традицію.

• Поєднує сакральне і світське, показує боротьбу добра і зла.

• Формує моральні орієнтири, висміює пороки, прославляє чесноти.

• Розвиває театральну культуру, навички акторства, музики, художнього оформлення.

• Сприяє національному вихованню, особливо в школі.

Завдання: «Вертепна сцена»

Напишіть короткий сценарій вертепу (5–7 реплік), у якому діють як релігійні, так і побутові персонажі. Сцена має бути динамічною, з елементами гумору, моралі та сучасних реалій. Можна адаптувати побутових персонажів до сьогодення (наприклад, Пан — чиновник, Жид — продавець, Козак — волонтер, Чорт — інтернет-спокусник, Смерть — байдужість, Ангел — доброта).

Структура сценарію:

1. Місце дії: вертепна скринька або уявна сцена (можна вказати: «на ярмарку», «у школі», «біля печери»).

2. Персонажі: оберіть 3–5 героїв (наприклад: Ангел, Ірод, Козак, Чорт, Пан).

3. Сюжетна ситуація: коротка подія — наприклад, народження Христа, суперечка про добро і зло, побутова сцена з моральним висновком.

4. Репліки: 5–7 коротких висловлювань, які розкривають характери персонажів і несуть емоційне або моральне навантаження.

Приклад :

Домашнє завдання.

Складіть коротке повідомлення (6–8 речень) про одного з діячів:

• Іван Вишенський

• Іван Величковський

• Семен Климовський

• 🔹 Укажіть: жанр творчості, ідеї, стиль, цікавий факт.