Українська хорова музика розвивається впродовж тисячі років і має видатні надбання, зокрема, особливий жанр — хоровий концерт. Це циклічний твір для чотириголосного хору без інструментального супроводу — а капелла. У період виникнення жанру хорові концерти призначалися для виконання під час богослужінь, проте у наш час їх можна почути й у концертних залах.

Видатні зразки духовних хорових концертів належать Максиму Березовському, Артемію Веделю і Дмитру Бортнянському. Концерти вирізнялися різноманіттям образного змісту: ліричні, драматині, урочисті, скорботні. З цього часу чотироголосся запанувало в українській хоровій музиці.

Світську хорову музику в Україні започаткували кантати й хорові обробки народних пісень Миколи Лисенка та його послідовників — Миколи Леонтовича, Кирила Стеценка.

Сучасні композитори та композиторки розвивають традиції та збагачують жанрову палітру хорової творчості. Авторкою хорових творів багатьох жанрів — кантат, ораторій, літургій, хорових концертів і хорів-мініатюр — є Леся Дичко. Твори мисткині виявляють особливу грань її таланта — потяг до візуально-просторових образів живопису, скульптури, архітектури. Це вплинуло на появу жанру фреска в інструментальній, хоровій, вокально-симфонічній музиці. Леся Дичко пояснювала: «Я чую музику в шелесті подиху вітру, у співі птахів, у теплих сонячних променях, у шумі хвиль, у суворих обрисах архітектурних ансамблів, у чудових полотнах живописців...».

Сучасний інформаційний світ зумовив появу хорового виконавства із застосуванням цифрових технологій. Наприклад, у 2020 р. до Дня Незалежності України віртуальний хор з-понад 200 українців із шести країн заспівав пісню Т. Петриненка «Україна». Виникло також оригінальне аранжування для акапельного багатоголосся одного виконавця. В рамках дистанційної освіти хори навчальних закладів об’єднуються у віртуальні мистецькі проєкти.

Музична грамота

Щоб співати у хоровому колективі, потрібно розвивати такі вміння та навички:

точно вимовляти слова тексту, розуміти поетичний образ;
чисто інтонувати, стежити за власним співом, прислухаючись до загального звучання хору;
контролювати гучністю звуку, утримуватися від надмірно голосного співу, що виділяється з-поміж інших співаків та співачок;
відтворювати динаміку та нюанси, позначені автором/авторкою у партитурі;
розуміти жести диригента/диригентки і відповідно виконувати музику.