Конструктор уроків
1
Завдання на повторення
1.Які воєнно-політичні блоки сформувалися наприкінці ХІХ на початку ХХ століття?
2. Коли і чому вони утворилися? Які країни входили до складу даних військово-політичних блоків?
2
Проблеми співіснування України із сусідніми державами
У 40-х роках XIX ст. Німеччина розпочала своє активне економічне, культурне й політичне просування на Південний Схід. Чим швидше розвивалася її промисловість, тим більше країн потрапляло в зону дії німецької геополітичної експансії: Балкани, Туреччина, Єгипет, Месопотамія, Персія й навіть Індія. У цьому зв’язку правлячі кола Німеччини добре розуміли величезне значення Чорноморського басейну і Передньої Азії для своїх економічних інтересів.
Треба зазначити, що німецька експансія в XIX ст. принципово відрізнялася від імперської політики царського самодержавства. Царська Росія йшла шляхом захоплення сусідніх територій, намагалася знищити чи якнайбільше обмежити державність і етнокультурну самобутність прикордонних народів. Німеччина ж намагалася створити якнайширший союз держав, у якому б вона відігравала роль економічного й політичного лідера.
Царська Росія, створюючи свою імперію, розглядала Україну як власну територію, відокремлену від неї внаслідок монголо-татарського нашестя й територіальної експансії Литви і Польщі. Незважаючи на приводи, якими виправдовувалася імперська політика проти України, із XVIII ст. її територія використовувалася Росією як плацдарм для поширення свого впливу на Захід і Південь. Після поділів Польщі та створення Королівства Польського з російським намісником на чолі. Україна розглядалася насамперед як стратегічний трамплін для просування Росії на Балкани та в Середземномор’я.
Австрійська імперія протягом першої половини XIX ст. не проявляла особливої зацікавленості до східноукраїнського напрямку своєї геополітичної стратегії Інтереси Габсбургів стосувалися західного й південного напрямків: намагання відігравати провідну роль в об’єднанні німецьких земель, підпорядкування Апеннінського та Балканського півостровів. Після поразок у війні з Пруссією, визволення та об’єднання Італії, східний напрямок набував для Австро-Угорщини все більшого значення. Це зумовлювалося також і зіткненням австрійських і російських інтересів на Балканах. Тому австрійські політики все частіше стали зосереджувати увагу на Україні. У 80-х роках у них навіть виникали плани створення «Київського королівства» під владою Габсбургів. Тоді б Україна з російського плацдарму перетворилася на щит для її володінь і сфер впливу. Такі геополітичні плани Австро-Угорщини повністю відповідали й інтересам Німеччини.
Зіткнення російської, польської, німецької та австрійської національних ідей на українських землях
Національною є та ідея, навколо якої згуртовується весь народ. Це первинна умова існування нації, поза якою будь-яка суспільна діяльність утрачає сенс. Створення і плекання національної ідеї перетворює народ на міцний життєдайний організм. Національна ідея спонукає народ до мобілізації своїх внутрішніх сил, пробуджує волю, скеровує його дії. Вона визначає ті питання, які забезпечують народові самостійне існування і розвиток.
У XIX ст. боротьба за національні інтереси характеризувалася проявами егоїзму. Тому національна ідея нерідко виступала духовним забезпеченням імперських зазіхань. Так, наприклад, у багатонаціональній Австро-Угорській імперії за основу національної ідеї було взято державну єдність усіх народів, уключаючи й український, навколо державоутворюючої австрійської нації. Російська національна ідея на теренах України полягала в подоланні наслідків чужинських і насамперед польських впливів, яких зазнали українці через багатовікове відокремлення від Росії. І тепер завдання щодо зміцнення російського народу полягало в його примноженні шляхом перетворення українців на «справжніх росіян».
У рамках німецької національної ідеї Україна розглядалася як земля, що мала давні й міцні зв’язки з німецьким світом. Це виражалося жвавою торгівлею з німецькими містами, використанням українських шляхів для налагодження торговельних зв’язків із Півднем і Сходом. Міцними також були й культурні зв’язки. У німецьких університетах навчалася і формувалася українська інтелігенція. Від часу ліквідації Української козацької держави ці зв’язки були перервані Московією. Однак із розвитком німецької індустрії політичні бар’єри мали бути подолані новими економічними зв’язками. Тому Україна розглядалася як регіон, який визнавав би провідну роль німецької економіки й культури, а за сприятливих умов він мав перетворитися на союзну країну.
Польська й українська національні ідеї були багато в чому спорідненими. Обидві вони були ідеями незалежності й самостійності української та польської держав. Вони також містили прагнення відновити свою територіальну єдність, захистити господарські інтереси, зберегти національну самобутність. Найнагальнішим проявом національної ідеї обох народів стало прагнення досягнути рівноцінності та рівноправності серед інших народів Російської імперії.
Разом із тим ці дві ідеї мали й непримиренну позицію. Польська національна ідея передбачала відновлення польської державності в кордонах 1772 р. «історичної Польщі» і не визнавала за українцями права на свою державність і соціальне визволення.
геополітичні плани країн стосовно України.
Плани Російської імперії:
•На міжнародній арені виставляла себе захисником слов'янських народів
•Прагнула завершити справу російських царів, об'єднати всі землі Київської Русі під своєю зверхністю
•Намагались оволодіти Галичиною, Буковиною, Закарпаттям. Загарбання цих земель переслідувало мету придушити гніздо “мазепинства”, яке поширювало свій вплив на Наддніпрянську Україну.
•Вістря наступу російської армії було спрямоване в Галичину
Плани Австро-Угорщини:
•На міжнародній арені виставляла себе захисником слов'янських народів
•Прагнула завершити справу російських царів, об'єднати всі землі Київської Русі під своєю зверхністю
•Намагались оволодіти Галичиною, Буковиною, Закарпаттям. Загарбання цих земель переслідувало мету придушити гніздо “мазепинства”, яке поширювало свій вплив на Наддніпрянську Україну.
•Вістря наступу російської армії було спрямоване в Галичину
Плани Німеччини:
•Мала широкі плани щодо України,що розроблялися як збоку військових так і збоку промисловців і політиків
•Прагнула відібрати в Росії Прибалтику, частину Польщі й Україну
•Особливий інтерес виявляла щодо захоплення Донбасу, Одеси, Криму та Приазов'я.
У майбутньому збиралася приєднати українські землі до Великогерманської світової імперії
3
Робота з документом
Документ №1.«Хто володіє Києвом,той має ключ від Росії» -писав німецький публіцист Пауль Рорбах:«…Велика Росія може існувати тільки через посідання багатої України. Якщо ми зуміємо змінити стан України на незалежну державу і утримати її при житті, то з певністю завдамо смертельного удару великій Росії. Тому Україну слід вважати серцем Росії. Посідання України робить Росію великою європейською потугою. Україна відокремлена від Росії створить мур між Росією і Центральними державами та Балканами закриваючи доступ Росії до Чорного моря…»(З таємних документів німецького генерального штабу).
Завдання:
1) У чому автор документа вбачав значення володіння Україною для Росії?
2) Чому існування незалежної України відповідало інтересам Німеччини?
4
Робота з документом
Документ №2.«Посилена увага до «українського питання» пояснювалась не лише далекосяжними планами територіальних надбань, але і стратегічними розрахунками на ближчу перспективу-майбутні військові суперники прагнули підірвати потенціал, могутність противної сторони через свідоме провокування у її стані сепаратиських рухів…Наприклад,значну увагу до України напередодні війни виявили міністерства закордонних справ і преса Англії та Франції. Вони прагнули так «зрежисерувати» прийдешні події, щоб в результаті розгортання українського сепаратиського руху ослаблялася Австро-Угорщина. Швеція ж, навпаки, слідом за Німеччиною,чекала на такий результат вже щодо Росії».
Завдання:
Якого змісту набуло «українське питання» на початку Першої світової війни?
Чи враховувались інтереси українців?
5
Виконати завдання:
Деякі політики й вчені, наприклад, В. Вернадський та відомий англійський славіст Р. Сетон-Вотсон вважали, що саме українське питання було однією з головних причин, що призвели до війни. Чи згодні ви з цією думкою? Свою відповідь обґрунтуйте.
Рефлексія від 2 учнів
Сподобався:
Так: 0
Ні: 2
Зрозумілий:
Так: 1
Ні: 1
Потрібні роз'яснення:
Ні: 1
Так: 1