Угорське та Чеське королівства. Гуситські війни

1. ПОХОДЖЕННЯ УГОРЦІВ І ЗДОБУТТЯ НИМИ НОВОЇ БАТЬКІВЩИНИ

Учені вважають, що предковічна прабатьківщина угорців (за самоназвою — мадяри) розташовувалася за Уральськими горами. Під час Великого переселення народів угорські племена разом із гунами рушили до Європи. У 895 р., рятуючись від набігів печенігів, угорські племена під керівництвом свого вождя Арпада, взявши з собою жінок, дітей і худобу, вирушили в бік Карпат.

Історичні подробиці

Про великий похід угорців у Карпати є давня легенда. Угорці досі називають це «завоюванням батьківщини на Дунаї», або «здобуттям батьківщини». Обраний князь Арпад установив суворий порядок і дисципліну. Завдяки цьому похід був успішним. До Карпат дісталося майже пів мільйона угорців.

Перехід князя Арпада через Карпати. Полотно площею 1800 м² було написано художниками А. Фесті, Л. Меднянським і Є. Барчаї в 1896 р. до 1000-річчя від завоювання мадярами Угорщини

Знайдіть на картині елементи, які вказують на те, що перехід угорців через Карпати поєднував ознаки воєнного походу та міграції.

Осівши на зайнятій території, угорські племена випасали худобу, займалися землеробством. Угорські воїни, подібно до вікінгів, протягом багатьох десятиліть здійснювали грабіжницькі набіги. Вони тривали доти, доки німецький король Оттон І не завдав угорцям поразки в битві під Аугсбургом у 955 р.

Для нащадків Арпада, щоб закріпитися в Європі, важливо було прийняти християнство та створити державу.

2. УГОРЩИНА ЗА ІШТВАНА І ТА ЙОГО СПАДКОЄМЦІВ

За правління першого угорського короля Іштвана І (997-1038 рр.) у країні здійснювалося навернення язичників у християнство. Будівництво церков і єдиний адміністративний розподіл території держави на церковні округи сприяли об'єднанню розрізнених племен. Поселенці-ченці навчали людей садівництва, виноградарства й різних ремесел. Ченцями були закладені основи угорської писемності.

У 1000 р. Іштван I на його прохання був коронований Папою Римським. «Вогнем і мечем» боровся Іштван I з язичниками, вождями, які намагалися повернути племінний устрій і втрачену владу.

Як результат широкомасштабної організаторської діяльності Іштвана I (у 1083 р. він був канонізований) виникла християнська держава європейського типу.

Першою середньовічною угорською «конституцією» була «Золота булла», видана в 1222 р. королем Андрашем II. У документі закріплювалися привілеї різних прошарків панівних верств — баронів, помісних дворян.

Відносно мирний розвиток був перерваний у 1241-1242 рр. вторгненням монгольської армії Чингісхана. Війна призвела до спустошення Угорщини й загибелі третини її населення. Підняти країну з руїн удалося королю Белі IV (1235-1270 рр.), якого вважають «другим засновником угорської держави» після Іштвана I.

У 1301 р. перервалася династія Арпадів, і у 1308 її заступила Анжуйсько-Сицилійська династія. Це сприяло посиленню ролі Угорщини в європейських справах, зокрема й у війнах. Угорська держава досягла розквіту за Лайоша (Людовіка) Великого (1342-1382 рр.).

Наступний розквіт Угорщини припав на правління Матяша Корвіна (1458-1490 рр.). Цей правитель поєднував піклування про освіту і науку з прагненням об'єднати Європу в боротьбі проти османських завойовників.

А у 1490 р. угорським престолом заволоділи Ягеллони — династія польських королів.

3. ВИНИКНЕННЯ ЧЕСЬКОЇ ДЕРЖАВИ. ЧЕСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО В XIV — на початку XV ст.

Працюючи з текстом, визначте сильні та слабкі сторони чеської держави. Наведіть факти на підтвердження своєї думки.

Слов'янські племена на території сучасної Чехії з'явилися в V ст. Упродовж ІХ ст. тут виникло кілька сильних племінних князівств. Поступово провідні позиції серед них зайняло князівство чехів, на чолі якого стояв княжий рід Пржемисловичів.

У 863 р. на територію сучасної Чехії прибули слов'янські просвітителі Кирило і Мефодій. У 885 р. князь Боржовій, із династії Пржемисловичів, прийняв християнство.

Завершення об'єднання чеської ранньофеодальної держави відбулося у 995 р., коли Пржемисловичі об'єднали чеські племена і встановили централізоване правління.

Чеські правителі мали тісні союзні відносини з німецькими монархами. У 1212 р. імператор Фрідріх ІІ Штауфен надав чеському володарю Отакару І грамоти, які підтвердили спадковість королівського титулу чеського правителя. Це засвідчувало незалежність чеської держави.

У Чехії спостерігалося засилля німців. Німецькі купці та майстри в чеських містах повністю контролювали органи самоврядування. Наприклад, до середини XIV ст. у міській раді Праги не було жодного чеха.

У 1346 р. імператором Священної Римської імперії та водночас і чеським королем став Карл IV. Саме за його правління в 1348 р. у Празі був заснований перший на слов'янських землях університет (його донині називають Карлів університет). Це найстаріший університет у Чехії, перший університет у Священній Римській імперії, на слов'янських землях і в Центральній Європі загалом.

Чехи були невдоволені пануванням багатої католицької церкви, служителі якої опікувалися подальшим збагаченням. Це призвело до нового спалаху єретичних учень. На чолі єретиків стояли вчені-богослови, які добре знали Святе Письмо. Одним із таких богословів був Ян Гус (1370-1415 рр.), магістр Празького університету.

Він ставив слова Святого Письма вище за авторитет Папи Римського і церковних соборів. Гус рішуче засуджував здирництво священників, розкіш церковників, продаж індульгенцій (грамота для відпущення гріхів) і церковних посад. Гус виступав проти засилля німців у країні. Він вимагав, щоб чехи були господарями у своїй країні. Ян Гус сприяв розвиткові чеської культури, переклав чеською мовою Біблію. За «проповідь єресі» та критику церкви Яна Гуса у 1415 р. спалили на вогнищі.

Спалення Яна Гуса (середньовічна мініатюра). Висока паперова шапка на голові Яна Гуса, схожа на урочисту шапку Папи Римського, підкреслювала визнання його єретиком

4. ГУСИТСЬКІ ВІЙНИ

Варто запам'ятати!

Гуситські війни — збройна боротьба чеського народу проти католицької церкви, а частини таборитів, до яких належали селяни, ремісники й міські бідняки, — проти феодального гніту.

Мученицька смерть Яна Гуса стала поштовхом до могутнього повстання в Чехії. Об'єднувало їх усіх прагнення реформувати церкву й позбавитися засилля німців, які панували в країні. Учасники народного руху називалися гуситами. Найбільшою реформою гуситів було примусове й безоплатне вилучення церковного майна, скасування десятини, реформування церкви і її обряду.

Для придушення гуситського руху Папа Римський та імператор Священної Римської імперії оголошували один за одним хрестові походи. Але військо хрестоносців постійно зазнавало поразок від блискучих полководців гуситів — сліпого рицаря Яна Жижки (1360-1424 рр. життя), а по його смерті — Прокопа Великого.

Відео «З історії зброї. Моргенштерн» (тривалість 02 хв 09 с)

https://cutt.ly/OodnbCa

Гусити не тільки оборонялися, а й самі здійснювали походи за межі Чехії.

Проте в самому гуситському русі існували суперечності. Помірковані гусити — чашники — вимагали ліквідації привілеїв церкви і її землеволодінь, спрощення церковного обряду, впровадження богослужіння чеською мовою, ствердження незалежної чеської монархії.

Більш рішучих, радикальних гуситів називали таборитами (від гори Табор у Південній Чехії, де розташовувався їхній центр). Таборити, яких очолив Ян Жижка, вимагали ліквідації будь-яких податків, заперечували культ святих, а також стверджували, що будь-хто, навіть жінка, може вести богослужіння.

Чашників підтримували заможні майстри й торговці, більшість чеських феодалів, духівництво, а таборитів — збіднілі рицарі, селяни, ремісники та міські бідняки.

Суперечки між таборитами і чашниками призвели до відкритого зіткнення. У битві поблизу Ліпан (1434 р.) таборитів було розгромлено.

Гуситські війни (1419-1434 рр.) відіграли величезну роль в історії Чехії і всієї Європи. На два століття серед частини чеського населення утвердилася особлива гуситська церква; інша частина церкви залишилася католицькою. Населення більшості міст стало чеським, чеська мова була панівною в усіх сферах життя країни. У Чехії утвердилася станова монархія.

Чи можна гуситські війни назвати національно-визвольними?