Тип членистоногі. Клас ракоподібні
Ви дізнаєтеся про особливості будови та спосіб життя членистоногих тварин, а саме представника класу Ракоподібні — річкового рака.
Чому кажуть, що рак задкує? Де зимують раки?
Представників типу Членистоногі знають усі, бо до нього відноситься близько 1 млн з тих 1,4 млн сучасних тварин, що відомі людству. Завдяки особливостям будови і здатності пристосовуватися до різноманітних умов членистоногі тварини зустрічаються скрізь. Фактично ми живемо в оточенні цих тварин.
До типу Членистоногі відноситься декілька класів, найважливішими з яких є три: Ракоподібні, Павукоподібні і Комахи.
Загальні риси членистоногих. Тіло вкрите щільним хітиновим панциром, який виконує функцію зовнішнього скелета. Тому, для того щоб рости, членистоногі тварини повинні линяти, тобто скидати старий панцир, під яким утворюється новий. Тіло членистоногих поділене на окремі, не однакові (на відміну від кільчатих червів) сегменти. Сегменти об’єднуються у відділи тіла, яких у членистоногих три: голова, груди і черевце.
Голова, або головний відділ тіла, у членистоногих складається з кількох щільно з’єднаних сегментів, де містяться органи чуття (очі й вусики) та ротовий апарат.
Груди також складаються з кількох сегментів, на яких у всіх членистоногих є ходильні ноги, а крім цього у комах — крила, а у ракоподібних — органи дихання (зябра).
Черевце членистоногих — це кілька майже однакових сегментів, у яких містяться статеві органи та дихальні отвори (у павукоподібних і комах). У ракоподібних на черевці є кінцівки (ніжки), які вони використовують у процесі розмноження. У павукоподібних сегменти черевця, як правило, зливаються.
Окрім цього, у ракоподібних і павукоподібних зливаються два передніх відділи тіла (голова і груди), утворюючи таким чином відділ тіла, що називається головогруди.
Характерною особливістю цих тварин є почленовані кінцівки. Саме ця особливість будови дала назву всьому типу.
В усіх членистоногих незамкнена кровоносна система, тобто кров з коротких судин потрапляє в порожнину тіла, звідки надходить до серця через щілини у його стінках. Нервова система членистоногих складається з головного мозку та черевного нервового ланцюжка. Членистоногі — роздільностатеві тварини.
Клас Ракоподібні — це переважно водні тварини, які здійснюють газообмін через зябра. Тіло ракоподібних складається з двох відділів: головогрудей і черевця. На передній частині головогрудей (голові) знаходяться дві пари вусиків (органи дотику, нюху і смаку), ротові органи і пара очей. У ракоподібних фасеткові очі, які складаються з великої кількості простих очок. Сигнали від кожного з них об’єднуються зоровим аналізатором у головному мозку і зображення, отримані окремими простими очками, складаються у цілісну картину (на зразок мозаїки).
Відомим представником класу Ракоподібні є річковий рак (мал. 44). Розміри річкового рака досягають 15-17 см. Він мешкає у різноманітних прісних водоймах з чистою водою (річках, озерах, ставках).
Вдень річкові раки ховаються під каменями, корчами або в норах, які самі й викопують. Вночі вони виходять зі своїх схованок для харчування. Живляться водними рослинами, невеликими тваринами, але найчастіше залишками загиблих тварин (наприклад, молюсків).
На передній частині головогрудей (голові) є дві пари вусиків — одна дуже довга, а друга коротка (мал. 45). Поруч з вусиками, на двох рухомих «стебельцях», міститься пара фасеткових очей. Завдяки рухомим «стебельцям» рак може одночасно дивитися і вперед і назад.
Раки зимують, зариваючись у мул на дні водойми. При цьому вони не припиняють свою активність повністю. Люди здавна знали про цю особливість. Тому, пообіцявши комусь «показати, де раки зимують», ви обіцяєте його втопити. Краще, звичайно, жартома.
На нижній поверхні передньої частини головогрудей знаходяться три пари щелеп, якими рак подрібнює їжу і спрямовує її до рота.
На задній частині головогрудей (грудях) є п’ять пар ходильних ніг — кінцівок, за допомогою яких рак переміщується по дну водойми. Перша пара має великі клешні, якими рак може захоплювати здобич або відривати від неї великі шматки. За допомогою клешень рак також захищається від ворогів.
Черевце рака складається з кількох однакових сегментів, а на його останньому сегменті є плавець. На кожному з сегментів черевця є пара ніжок. До цих ніжок самка річкового рака прикріплює яйця. А коли з яєць вилуплюються молоді рачки, то вони деякий час (поки не стануть самостійними) також залишаються прикріпленими до черевних ніжок матері. Черевце самки річкового рака дещо ширше, ніж у самця.
У самця перша пара черевних ніжок довші від інших. Вони використовуються при спарюванні.
Опорно-рухова система. Тіло річкового рака вкрите міцним твердим хітиновим панциром зеленувато-чорного кольору, який виконує функцію зовнішнього скелета. Пересувається річковий рак за допомогою ходильних ніг або плавця.
За допомогою ходильних ніг рак повільно пересувається по дну водойми головою вперед. Але у випадку небезпеки він може різко підгинати черевце і, за допомогою плавця, швидко відплисти назад. Завдяки цій особливості про рака іноді кажуть, що він задкує.
Травна система річкового рака починається ротовим отвором, куди щелепи спрямовують уже подрібнену ними їжу.
З рота по стравоходу їжа потрапляє до шлунка. У шлунку вона ще більше подрібнюється, а вже в кишечнику відбувається її перетравлення. Травлення в кишечнику відбувається завдяки ферментам печінки. Травна система закінчується анальним отвором, що відкривається на останньому сегменті черевця.
Видільна система — це пара зелених залоз, що містяться в головогру-дях і відкриваються назовні біля основи довгих вусиків.
Дихальна система. Органами, що забезпечують газообмін, у рака є зябра. За зовнішнім виглядом зябра рака подібні до пір’їни. Прикріплені вони до відростків ходильних ніг і містяться у спеціальній порожнині в головогрудях. У зябрах багато кровоносних судин, які називаються зя-берними. Саме в цих судинах кров збагачується киснем, а виділяє вуглекислий газ.
Кровоносна система рака незамкнена. Серце міститься ближче до спинної сторони головогрудей (мал. 46). Під час скорочення м’язів серця, багата киснем кров спрямовується по судинах у порожнину тіла, де вона омиває внутрішні органи, яким віддає кисень, а накопичує вуглекислий газ. Бідна на кисень і багата на вуглекислий газ кров із порожнини тіла потрапляє в серце через щілини у його стінках. Звідти вона спрямовується в зяберні судини, де збагачується киснем, і знову надходить у серце.
Нервова система річкового рака, як і в усіх ракоподібних, складається з головного мозку і черевного нервового ланцюжка, від яких відходять окремі нерви.
Окрім очей та вусиків у рака є ще й органи рівноваги — заглиблення з піщинкою в короткому вусику, стінки якого вкриті чутливими клітинами. Якщо рак знаходиться у звичайному положенні (тобто черевцем донизу), піщинка тисне на чутливі клітини в нижній частині заглиблення. Якщо рак чомусь перевернувся, то подразнюються чутливі клітини у верхній частині заглиблення і він повертається у звичне положення.
Рак, який перелиняв, втрачає піщинки із органів рівноваги. Тому він самостійно і дуже ретельно відбирає клешнями і розміщує в заглиблення відповідні за розміром піщинки. А встановили це, коли помістили рака, який щойно перелиняв до акваріума, на дно якого замість піску насипали металевих ошурок. Рак замість піщинок поклав до заглиблень органів рівноваги частинки металу, що дозволило експериментатору за допомогою магніту примусити рака перевертатися.
Статева система. Розмножується річковий рак тільки статевим способом. Запліднення у рака внутрішнє, розвиток прямий, тобто з яєць виходять сформовані рачки, схожі на дорослих раків.
Різноманітність та значення. В Україні мешкає кілька видів річкових раків. Найбільш поширений вузькопалий річковий рак, який є об’єктом промислу. Більш рідкісний широкопалий рак, який занесений до Червоної книги України.
Загалом відомо близько ЗО тис. видів ракоподібних. Серед них багато видів, важливих для природи і людини. Так представники деся-тиногих раків (до яких відносяться і річковий рак) є важливими об’єктами промислу. До них відносяться краби (мал. 47), омари, лангусти, креветки (мал. 48). Багато таких видів розводять штучно.
Важливу роль у водних екосистемах відіграють планктонні ракоподібні — дафнії (мал. 49), циклопи (мал. 50), які є кормом для багатьох риб. Проте циклоп може бути і проміжним хазяїном паразитичних червів.
Величезне значення для океанічних екосистем мають планктонні рачки, які називаються криль (мал. 51). Величезні скупчення крилю зустрічаються, переважно, в холодних водах Арктики і Антарктики, де ними живляться морські риби, птахи і кити.
Деякі ракоподібні пристосувалися до життя на суходолі. В людських оселях у вологих місцях зустрічаються мокриці (мал. 52). Проте найбільше мокриць живе в печерах. Багато їх і в листовій підстилці та у вологих ґрунтах лісів, де ці ракоподібні беруть участь в ґрунтоутворенні.
Висновки
1. Тип Членистоногі — найчисельніший за кількістю видів серед тварин. До цього типу відносяться класи Ракоподібні, Павукоподібні, Комахи.
2. Тіло членистоногих тварин складається з неоднакових сегментів, які об’єднані у три відділи: голову, груди і черевце. У ракоподібних і павукоподібних голова і груди зливаються і утворюють головогруди.
3. Членистоногі мають почленовані кінцівки і хітиновий панцир — зовнішній скелет.
4. Ракоподібні — переважно водні членистоногі, які дихають зябрами. Вони відіграють важливу роль у водних екосистемах.
Терміни і поняття
Голова, головогруди, груди, зябра, фасеткові очі, ходильні ноги, черевце.
Д/З Дайте відповіді на запитання письмово
1. Які особливості зовнішньої будови членистоногих тварин?
2. Чим подібні й відмінні членистоногі тварини і кільчасті черви?
3. Які функції виконують вусики, щелепи, ходильні ноги та черевні ніжки річкового рака?
.png)