Туристичні вузли

Вузол 1. Прямий (2)
- застосовується для зв'язування мотузок однакової товщини. Вузол повинен бути симетричним, не навантажені кінці виходять з однієї сторони. Недолік цього вузла в тому, що він сильно затягується, особливо у разі намокання мотузок.

Техніка в'язання. Вузол легко в'яжеться шляхом накидання (перехрещування) кінців один на одний, причому двічі накидається один і той же кінець мотузки.

Вузол 2. Грепвайн (0)
- застосовується для зв'язування мотузок однакової товщини. Вузол повинен бути симетричний, обидві половинки повинні розташовуватись в одному напрямі. Ненавантажені кінці виходять з вузла в діагональній протилежності. Перехрещення мотузок повинні знаходитись з однієї сторони. Не потребує допоміжних контрольних вузлів і не розв'язується самовільно.

Техніка в'язання. Завести кінець одного мотузка навколо другого та зробити декілька обертів навкруги обох мотузків. Робочий кінець мотузка протягнути назад під створеними петлями. Повторити те ж саме кінцем другого мотузка. Згодом затягнути обидва вузли і звести їх 

Вузол 3. Зустрічна вісімка (0)
-застосовується для зв'язування мотузок однакового діаметра. Вузол повинен бути симетричний. Не навантажені кінці виходять з вузла в діагональній протилежності. Петлі, утворені вантажними кінцями, повинні знаходитись з зовнішньої сторони вузла.

Техніка в'язання. На кінці мотузки робимо звичайну вісімку одним кінцем. Іншим кінцем мотузки "ідемо" назустріч, повторюючи шлях та форму першого. Натягуємо основні кінці мотузок.

На кінцях - в'язання контрольних вузлів не обов'язкове.

Вузол 5. Брамшкотовий(2)
- застосовується для зв'язування мотузок різної товщини. Ненавантажені кінці виходять з однієї сторони вузла або з різних. Вантажний кінець тонкої мотузки повинен перетискати не навантажений кінець в місці їх перехрещення.

Техніка в'язання. Вузол в'яжеться так, як і академічний, через петлю, лише в кінці не просовується в товсту петлю.

Вузол 6. Провідник вісімка (0)
-основний надійний вузол для кріплення на кінці мотузки. Можливо зав’язати петлею або одним кінцем, не потрібний контрольний вузол. Рекомендується для кріплення суддівської , командної страховки (в тому числі без карабіна одним кінцем) (самостраховки), супроводження до учасника на кінці мотузки; перил та навісних переправ з карабіном.
Петля, утворена вантажним кінцем повинна знаходитися над петлею не навантаженого кінця. Відстань від вузла до крайньої точки петлі не повинна перевищувати 20 см.

Техніка в'язання. Беремо кінець мотузки і робимо з нього петлю . Тримаючи петлю в лівій руці, правою рукою петлю складаємо в кільце. Великим і вказівним пальцями лівої руки тримаємо перехрестя мотузок щоб кільце не розійшлося. Потім петлею продовжуємо робити нижнє кільце вісімки, огинаючи основну мотузку, петлю вставляємо в верхнє кільце вісімки і перевіривши паралельність мотузок у вузлі, затягуємо вузол. Вузол рахується правильно зав’язаним, якщо він буде об’ємним, а мотузки в ньому будуть паралельні.

Вузол 7. Серединний провідник (батерфляй, австрійський провідник) (0)
-застосовують при жорсткому з'єднанні серединної частини мотузка, який тримає навантаження з двох кінців. Вузол повинен бути симетричний і розтягнутий (розправлений) в сторони. Відстань від вузла до крайньої точки петлі не повинна перевищувати 20 см.

Техніка в'язання. Петлю мотузка двічі обкручуємо навколо себе, утворивши "вісімку" . Нижню, більшу петлю "вісімки" обгортаємо навколо меншої петлі та двох сторін мотузка. Обгорнувши мотузок, кінець великої петлі "вісімки" пропускаємо через меншу петлю і затягуємо.

Вузол 8. Булінь (1)
-застосовують кріплення мотузки до опори. Один з основних і найбільш древніх вузлів загального застосування. Іноді іменується «королем вузлів» за простоту, універсальність застосування і відсутність явних недоліків. Крім того, якщо величина петлі, отримана іншими вузлами, не може регулюватися, то при в'язанні буліня ми можемо відрегулювати величину петлі, що дозволяє використовувати цей вузол при створенні грудної обв'язки.
Не навантажений кінець може знаходитись з внутрішньої або зовнішньої сторони вузла.

Техніка в'язання. При в'язанні буліня необхідно визначити приблизну величину петлі, що нам потрібна. На кінці мотузки, який буде навантажуватися, в'яжеться "обманка" таким чином, щоб цим кінцем вона висмикувалась. В утворену петлю просмикується короткий кінець мотузки настільки, наскільки потрібно залишити величину петлі. Потім навантажується довгий кінець мотузки так, щоб "обманка" вивернулася. Після цього коротким кінцем зав'язуємо контрольний вузол .

Вузол 9. Удавка(1)
-застосовують кріплення мотузки до опори. При навантаженні мотузка сама себе притискує до опори і за рахунок тертя не має змоги розпуститися.

Техніка в'язання. Кінець мотузки обмотують навколо опори, перекидають через кінець, що буде навантажуватися, і не менше трьох разів обмотують навколо самої мотузки . Щоб уникнути вислизування, на вільному кінці мотузки в'яжеться контрольний вузол.

Вузол 10. Стремено (1)
-застосовують кріплення мотузки до опори. Можна застосувати, прив'язуючи мотузок до опори для підйому по закріпленому мотузку. В’яжеться одним кінцем навколо опори або петлею й надягається на опору.

Техніка в'язання. Кінець мотузки обмотують навколо опори 2 рази, але при другому обкручуванні - кінець просовується у вільний отвір. На вільному кінці мотузки в'яжеться контрольний вузол.

Вузол 11. Штик (1)
-застосовують кріплення мотузки до опори. Це простий і надійний вузол для закріплення чого-небудь на вертикальній основі та під натягом. Так канат прив’язують за гак для буксирування автомобіля, катера. Вузол штик використовують при створенні переправ, мотузяних сходів, натягуванні тенту, закріплення вантажів.

Техніка в'язання. Для зав'язування вузла “штик” кінець мотузки обмотують навколо опори, робляться витки навколо мотузки що буде навантажуватися. Повинно бути не менше 3-х напівштиків. Усі напівштики в’яжуться в одному напрямку. При навантаженні мотузка сама себе притискує до опори і за рахунок тертя не має змоги розпуститися. Щоб уникнути вислизування, на вільному кінці мотузки в'яжеться контрольний вузол.

Вузол 12. Схоплюючий (Прусіка) (0)
-використовується для самостраховки під час підйомів і спусків по мотузці, для підйому по вертикальних перилах.

Техніка в'язання. Повинно бути 2 оберти петлею допоміжної мотузки навколо основної Може в’язатись одним кінцем.

Вузол 13. Австрійський схоплюючий (Маршалла) (0)
-використовується для самостраховки під час підйомів і спусків по мотузці, для підйому по вертикальних перилах, спуску потерпілого, натягування поліспастом.

Техніка в'язання. Повинно бути не менше 3-х обертів петлею допоміжної мотузки навколо основної.

Вузол 14. Схоплюючий Бахмана (0)
-використовується для самостраховки під час підйомів і спусків по мотузці, для підйому по вертикальних перилах, спуску потерпілого, натягування поліспастом.

Техніка в'язання. В'яжеться як і Австрійский схоплюючий, лише ще з карабіном. Повинно бути не менше 3-х обертів петлею допоміжної мотузки навколо основної та карабіна.

Вузол 15. УІАА (Мунтера) (0)
-Використовується як гальмівний пристрій для страховки або спуску по вертикальних перилах (спуску потерпілого). 

Техніка в'язання. На мотузці складається петля, а ходовий кінець робить оберт навколо корінної частини мотузки. Карабін пристібується так, аби крізь нього проходили обидві частини мотузки, які роблять оберт. Усі карабіни мають бути замуфчені.

Вузол 16. Гарда (0)
-Застосовується для страховки або для створення додаткового гальмівного зусилля при натягуванні перил. Карабіни повинні мати однакову форму і розміщуватись в одну сторону.

Техніка в'язання. Мотузка прощолкується крізь 2 карабіни, потім утворюється петля, та прощолкується через один карабін. Усі карабіни мають бути замуфчені.