Географі́чна ка́рта або ма́па — зображення території земної поверхні на площині, побудоване у певному масштабі та проєкції, виконане за допомогою умовних знаків. До основних картографічних творів відносять також глобуси — об'ємні кулеподібні моделі Землі з нанесеним на них картографічним зображенням, виконані в певному масштабі і атласи — систематизовані цілісні зібрання карт, створені за єдиною програмою. Як приклад карт із різним охопленням території можна взяти карти світу, карти півкуль, карти материків і океанів, карти країн, карти областей, районів, карти заповідників, міст тощо. Карти складають на основі польових досліджень, аеро- і космічних знімків та інших картографічних джерел, статистичних і літературних даних.

Ко́мпас, у моряків прийняте наголошення компа́с (через нід. kompass від лат. compassus — «круг, коло, обхід») — прилад для орієнтування на земній поверхні і в гірничих виробках відносно напряму магнітного або географічного меридіана. Вказує напрямок географічного або магнітного меридіана, служить для орієнтування щодо сторін світу. Синя стрілка — північ, червона — південь.

За побудовою компаси поділяють на магнітні, гіроскопічні, радіокомпаси, спеціальні (гірничий компас, астрономічний компас). Використовується в навігації, геодезії, військовій справі тощо.

А́зимут (через фр. azimut від араб. اَلسُّمُوت‎, ас-сумут — «(правильні) дороги, напрямки»)^[1] — кутовий вимір у сферичній системі координат. Нехай є вектор, що бере початок від спостерігача (початок координат) до деякої точки, і спроєктований перпендикулярно на площину відліку; кут між проєкцією вектора і опорного вектора на площину відліку називається азимутом.

Розрізняють астрономічний, геодезичний, магнітний та гіроскопічний азимут.

В астрономії азимут рахується від точки півдня на захід (від 0° до 360°), в геодезії — від точки півночі на схід.

При визначенні магнітного азимута замість площини географічного меридіана беруть площину магнітного меридіана. Азимут можна виміряти за допомогою компаса. Одиниця вимірювання — градус.

Азимути відносно істинної півночі
Північ	0° або 360°	Південь	180°
Північний схід	45°	Південний захід	225°
Схід	90°	Захід	270°
Південний схід	135°	Північний захід	315°

Орієнтува́ння (з латинського орієнс - схід) на місцевості — визначення свого місця розташування відносно сторін горизонту.

Основні сторони горизонту – північ, південь, захід і схід, проміжні – північний схід, південний схід, південний схід та північний захід.

Орієнтуватись на місцевості найкраще та найнадійніше за картою та компасом. Наближене орієнтування можливе по місцевих орієнтирах (природним і штучним), положенні Сонця, Місяця, зір, а також за допомогою радіо-, світлових і звукових сигналів.

Орієнтування за Сонцем

У ясний день можна орієнтуватися за Сонцем. Опівдні, о 12 год, Сонце знаходиться на півдні. Тому в північній півкулі тінь від предметів завжди направлена на північ. Лінію тіні "північ–південь" називають полуденною лінією

Орієнтування за Сонцем та годинником

Сторони горизонту в сонячний день можна визначити за допомогою годинника. Годинник кладуть на долоню та направляють годинникову стрілку на Сонце. Не змінюючи положення годинника, поділяють кут між годинниковою стрілкою та цифрою 1 на циферблаті навпіл. Лінія, яка ділить цей кут, і буде вказувати напрямок на південь. Знаючи напрямок на південь, легко визначити напрямок на північ, захід, схід. До полудня треба ділити навпіл кут між годинниковою стрілкою та цифрою 1 на циферблаті по ходу стрілки (з лівої сторони циферблата), а після полудня - за ходом стрілки, тобто, з правої сторони.^[1]

Орієнтування по зірках

У північній півкулі орієнтуються по Полярній зорі, що вказує на північ. Полярна зоря — найяскравіша зірка у сузір'ї Малої Ведмедиці. Вона розміщена поблизу Північного полюса. Якщо стати обличчям до Полярної зорі, то це буде напрямок на північ – за спиною у нас буде південь, по праву руку схід, по ліву - захід

Орієнтування за прикметами на місцевості

Визначення сторін горизонту за різними ознаками місцевих предметів менш надійні. Користуються ними лише за відсутності компаса.

Кора дерев товстіша і грубіша з північного боку.
Мохи та лишайники люблять багато вологи, тому вкривають стовбури дерев та камені з північної сторони, яка повільніше висихає, тому що на неї не потрапляють сонячні промені. Це ж стосується і грибів, які ростуть з північної сторони дерев, кущів та пеньків^[2].
Ягоди дозрівають швидше з південної сторони куща, яка краще освітлюється й нагрівається сонячними променями, ніж з північної. Саме тому в поодиноких дерев, що ростуть на галявинах, з південної сторони гілки дерев густіші та довші, ніж з північної.
Мурахи будують мурашники з південної сторони дерев та пеньків. Один схил мурашника пологий, він завжди повернутий на південь, а інший, крутий схил — на північ.
На південних схилах горбів та ярів сніг розтає швидше, ніж на північних, тому що вони краще нагріваються сонячними променями.
З північної сторони на деревах і каміннях більш рясний і густий мох.
Окреме дерево на відкритому просторі має пишнішу крону з південної сторони.
Річні кільця у дерева з південного боку більш потовщені в порівнянні з північною.