Цитати про письменників

• Він був таким, яким вродила його мужицька хата в Нагуєвичах. Завзятим, роботящим, розумним, тверезодумаючим, ворогом брехні, а тому й гризьким, дотепним, саркастичним... пострахом «патріотів» з печі, нещирих, кар'єристів, фарисеїв. А понад усе був скромний...

Іван Франко

• Його фейлетони і гуморески робили тиражі газетам, у яких друкувались. Він скоро завоював село, його ім'я стало чи не найпопулярнішим після Т. Шевченка.

Остап Вишня

• Напружений, незламно-гордий, залізних імператор строф – веду ці вірші, як когорти, в обличчя творчих катастроф.

Євген Маланюк

• ...упродовж усього життя біг над прірвою з вірою в людину, прагнучи запалити в ній незгасиму іскру, яка висвітила б шлях із чорної прірви зневіри, приниження і знеособлення у безсмертя. Він поспішав, боровся відчайдушно, знесилювався і знову духовно окрилювався.

Іван Багряний

• ...феномен доби. Його доля свідчитиме про наш час не менше за страшні розповіді істориків: поет жив у час, що заправив генія на роль блазня. І поет погодився на цю роль...Він обрізав усякі живі контакти, замінивши їх цілком офіційною інформацією. В цих умовах поет міг тільки конати, а не рости.

Павло Тичина

• Його поезія живе, їй відкритий шлях до юнацьких сердець, до народу, до України, - нині вже оновленої, незалежної, соборної - вона навіки увінчала поета своєю любов'ю. Справді, ніби молодий витязь, звівся він у нашій поезії, і так виразно чуємо його свіжий, юнацький бадьорий голос...

Василь Симоненко

• ...письменник сонячний. І не тільки тому, що "носив у душі сонце",як сам про себе казав... Уся його проза, попри соціально загострені драматизм і трагізм, - це світлий, відкритий простір для душі і духу.

Михайло Коцюбинський

• Наділений чутливою інтуїцією, письменник гарячково шукає виходу із катастрофічної ситуації, породженої, наростаючою хвилею репресій, вимиранням мільйонів українських селян, поширенням недовіри і підозри в суспільстві. Шукає і не знаходить. Бо не бачить виходу з цієї ідеологічної пастки, в яку він, комуніст, потрапив, натхненно довірившись гуманістичним ідеалам Революції.

Микола Хвильовий

• Він був одним, може єдиним справді великим українським прозаїком, який зобразив місто, - не в тому сенсі, що не писав віршів, а в тому сенсі, що його проза справді була прозою.

Валер'ян Підмогильний

• Чим він був для України, для розвою її громадського та духовного життя, се відчуває кожний, хто чи то бачив на сцені, чи хоч би лише читав його твори; се розуміє кожний, хто знає, що він був одним із батьків новочасного українського театру, визначним артистом та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша література.

Іван Карпенко-Карий

• Протягом усього життя ... послідовно уникає всього того, що могло б уярмити його дух і волю до свободи, і з повним правом заповів написати на могилі слова: «Світ ловив мене, та не спіймав».

Григорій Сковорода

• Митець почував себе щасливим, що народився на березі сивої Десни і ніколи не зійшов з її берегів. Зупиніться на мить у цьому шаленстві долання вічного часу — і ви побачите його, здивованого маленького хлопчика з широко розкритими зеленими очима, на березі вічної української ріки...

Олександр Довженко