Паспорт твору
Автор “Ой на горі та женці жнуть” : невідомий, пісня є народною. Пісня виникла, мабуть, у другій половині 17 століття. Найстаріший варіант зафіксований на Галичині в записах Доменіка Рудницького 1713 року «Пісні різні і деякі на ноти перекладені»
Жанр : козацька пісня .
Тема: зображення військового походу козаків.
Ідея : уславлення мужності, відваги Дорошенка, Сагайдачного, козацького війська.
Основна думка: особисті інтереси повинні завжди поступатися суспільним (Сагайдачний і його дружина)
Художні засоби
Повтори:
«Гей, долиною,
Гей, широкою»
«…Женці жнуть»,
«Гей..»,
«Під ними…»,
«…Необачний!»
Риторичні оклики :
«Веде своє військо,
Веде запорізьке хорошенько!»
«…Необачний!»
«Не журися!»
«Під ним кониченько»
Під ним вороненький,
Сильне-дужий!»
Епітети : «зелена гора»; “долиною широкою”, веде хорошенько, сильне-дужий, необачний, кониченько вороненький
Звертання:
«Гей, вернися, Сагайдачний»,
«Гей, хто в лісі, озовися».
Антитеза (протиставлення):
«Ой на горі да женці жнуть, А попід горою,…»,
«… Візьми свою жінку, Оддай мою люльку,…»