Серед рослинних тканин виділяють наступні: малодиференційовані, тобто твірні, або їх ще називають меристеми та високо диференційовані або постійні.

Меристеми або твірні тканини побудовані з дрібних клітин, які щільно прилягають одна до одної, мають тонку оболонку та великі ядра. Вони за походженням поділяються на первинні та вторинні тканини.

Первинні тканини забезпечують первинний ріст пагона в довжину, появу і ріст листків та пазушних бруньок (це здійснюють верхівкова та вставна меристеми),а також ріст в довжину кореня (так звана верхівкова меристема).

Вторинна меристема включає камбій та корковий камбій - бічна твірна тканина. Вона забезпечує ріст стебла, а також кореня в товщину при поділі. Ці меристеми дають своєрідний початок всім іншим тканинам рослини.

Постійні тканини побудовані з клітин, що втратили свою здатність до поділу і вже здійснюють інші функції. Серед таких тканин розрізняють наступні: основні, провідні, покривні, та механічні.

Покривні тканини

Виконують функцію захисту рослини від негативного впливу несприятливих умов чи зовнішніх чинників і ушкоджень, Забезпечують взаємозв’язок з довкіллям.

Покривні тканини, які побудовані із живих клітин без участі міжклітинників називають шкіркою. У деревних рослин шкірка замінюється корком, що побудована з відмерлих рослинних клітин. Продихи та різні сочевички, що розміщені в покривній тканині, здійснюють зв’язок з оточуючим середовищем.

Продихи представляють собою вузькі отвори що знаходяться між двома зеленими клітинками (поміж живих клітин шкірки рослини). Сочевички — це багатоклітинні утворення рослинного корка, які мають вигляд горбочків. Вони являються мертвими клітинами.

В основній рослинній тканині між оболонками сусідніх клітин знаходяться великі порожнини, які називаються міжклітинниками.

Механічні тканини придають органам своєрідної міцності та пружності. Дякуючи їм здійснюється постійний взаємозв’язок між різними органами рослини. Провідними елементами в тканинах є судини, які здійснюють висхідний потік води з розчиненими мінеральними речовинами, а також ситоподібні трубки – це клітини, які здійснюють низхідний потік корисних органічних речовин. Об’єднання всіх провідних і механічних тканин утворює так звані своєрідні провідні пучки.

Завдання 1. Прочитайте висновки на стор. 99 підручника.

Завдання 2. дайте відповіді на запитання:

Навіщо рослинам різні типи тканин?

Що таке тканина?

Які функції виконують рослинні тканини, яких типів вони бувають?

Чим відрізняються твірні і постійні тканини?

Назвіть основні типи твірних тканин та розкрийте їхні функції.

Постійні тканини рослин.

Опрацюйте параграф 23 вашого підручника.

Перегляньте презентацію за посиланням: Перейти на сторінку документа

https://vseosvita.ua/library/embed/02000wx2-326e.pptx.html

Тканини утворилися в процесі еволюційного розвитку рослин у зв'язку з переходом їх до наземного життя.

Тканина - це сукупність клітин, які мають спільне походження, спільну форму і виконують одну й ту саму функцію. Взаємодіючи одна з одною, різні тканини утворюють окремі органи тіла.

Рослинні тканини вивчає наука анатомія рослин.

Залежно від виконуваної функції виділяють такі типи тканин:

твірна,
основна,
провідна,
покривна,
механічна.

Багато з них можна поділити на дрібніші групи. Покривна, провідна, механічні і основні тканини (постійні тканини) рослини виникають з твірної тканини, клітини якої безперервно діляться і дають початок постійним тканинам.

Основну тканину зазвичай називають виповнювальною (або паренхімою), оскільки вона створює ніби основу органів і заповнює простір між провідними й арматурними тканинами.

Розрізняють три групи основних тканин:

асиміляційну,
запасливу
повітроносну (аеренхіму).

Основна асиміляційна тканина розміщена в усіх зелених частинах рослин. Її клітини містять хлоропласти, в яких здійснюється процес фотосинтезу.

Основна запаслива тканина заповнює м'які частини листків, плодів, серцевину стебел та коренів. У її клітинах відкладаються на запас поживні речовини.

Основна повітроносна тканина багата, як правило, на міжклітинні проміжки, заповнені повітрям. Міжклітинники, сполучаючись у загальну сітку, забезпечують газообмін рослин.

Провідна тканина - тканина, по якій у рослині переміщуються вода та інші речовини. До її складу входять судини (трахеї), трахеїди і ситоподібні трубки.

Судини (трахеї) - це довгі трубки, що формуються з багатьох розміщених одна над одною клітин, поперечні стінки яких руйнуються. Поздовжні стінки судин нерівномірно потовщені (здерев'янілі), цитоплазма відмирає.

Трахеїди - це видовжені клітини з косими поперечними перетинками, якими вони сполучаються одна з одною, утворюючи суцільний ланцюг. Як і трахеї, це мертві клітини з нерівномірно здерев'янілими стінками. Здерев'яніння (потовщення) може мати вигляд кілець, спіралей, драбинок, сіток. Завдяки потовщенням трахеї і трахеїди протистоять стискуванню і розтягуванню. Подібність будови трахей і трахеїд пояснюється єдиною функцією. По них вода і розчинені в ній мінеральні солі рухаються від коренів до надземних частин рослини.

Судини і трахеїди функціонують кілька років, а потім закупорюються внаслідок діяльності паренхімних клітин деревини.

Ситоподібні трубки - видовжені, живі клітини, що сполучаються між собою за допомогою поперечних перетинок з великою кількістю пор і нагадують сито (ситоподібна пластинка). Поздовжні стінки ситоподібних трубок потовщуються, але залишаються целюлозними і не дерев'яніють. Цитоплазма клітин зберігається, а ядро руйнується на самому початку формування трубок.

Поряд із ситоподібними трубками розміщені супровідні клітини - клітини-супутники. Вони заповнені цитоплазмою. Ядро велике. Функціональне значення їх, як вважають, полягає в тому, що в них утворюються ферменти, значна кількість АТФ та інші активні речовини, які мають велике значення в процесі обміну речовин і. транспорту органічних сполук по ситоподібних трубках. Клітини-супутники властиві не всім рослинам, їх немає у флоемі голонасінних та вищих спорових рослин.

Покривна тканина - це епідерма (епідерміс), корок та кірка. За походженням епідерма (шкірка) - первинна покривна тканина - розвивається з апікальної меристеми. Епідерма вкриває фотосинтезуючі органи рослини і молоді корені. Найчастіше має один шар живих, без хлоропластів, тісно притиснених одна до одної клітин. Стінки клітин звивисті і мають різну товщину. Звернені до зовнішнього середовища стінки товщі і часто вкриті товстим шаром кутикули (плівка з жироподібних речовин). Захисні властивості епідерми можуть підсилюватися різними виростами - волосками.

Як правило, епідерма функціонує на рослині впродовж одного року (точніше, впродовж вегетаційного періоду). З часом, найчастіше під осінь, замість епідерми на стеблі утворюється вторинна покривна тканина — корок, що входить до складу перидерми, яка, на відміну від епідерми, утворюється лише на стеблах та коренях.

Корок - багатошарова мертва тканина, що утворюється за рахунок вторинної меристеми (коркового камбію). Оболонки клітин корка потовщені і просочені речовиною, за складом близькою до жирів, майже непроникною для води й повітря. Ці клітини щільно зімкнені між собою (міжклітинників немає) і виконують основні захист функції. Клітини корка мертві, наповнені повітрям або смолистими чи дубильними речовинами.

Кірка утворюється на зміну корку, тому її іноді називають третинною покривною тканиною. Типова кірка спостерігається у деревних рослин. Перидерма під натиском розростання стебла в товщину через 2-3 роки розривається. В глибших шарах кори закладаються нові ділянки коркового камбію, які утворюють нові шари корку. Ці нові відмерлі шари тканин ущільнюються, деформуються і утворюють кірку (блок різнорідних відмерлих тканин).

Функції покривних тканин - захист органів від випаровування, висихання, охолодження, різних пошкоджень. Разом з тим клітини епідерми забезпечують газообмін (продихові клітини) і всмоктування води та розчинених у ній речовин (клітини епіблеми з кореневими волосками).

Механічна тканина складається з мертвих клітин з потовщеними оболонками. Більшість клітин мають форму довгих волокон. Проте є й такі, у яких довжина приблизно дорівнює ширині, їхні оболонки товщі, ніж у волокнистих клітин. Це кам'янисті клітини, що надають міцності кісточкам вишень, абрикос, шкаралупі горіхів тощо.

У рослинах часто трапляються комплекси провідних клітин і волокон механічної тканини. Такі комплекси називають судинно-волокнистими, або провідними, пучками. Вони йдуть уздовж кореня, стебла, черешків листків, утворюють сітку жилок листка. Основними частинами пучка більшості квіткових рослин є два компоненти — деревина (ксилема) і луб (флоема).

Деревина складається з судин (трахей), трахеїд і деревних волокон (живих паренхімних клітин та механічних елементів). Луб (флоема) - складна тканина вищих рослин, до складу якої входять ситоподібні трубки з клітинами-супутниками і луб'яна паренхіма (власне паренхіма і волокна). Навколо цих компонентів пучка розміщені клітини механічної тканини, які значно зміцнюють його.

Провідні пучки виникають у меристемних зонах із прокамбію (меристеми), який диференціюється з меристеми конуса наростання. Прокамбій функціонує в рослині недовго. Через деякий час поділ його клітин припиняється, і вони або всі перетворюються на елементи ксилеми і флоеми, або між флоемою і ксилемою залишається ряд про-камбіальних клітин, які стають вторинною меристемою - камбієм.

Клітини камбію діляться паралельно поверхні рослини, і пучок може рости внаслідок утворення вторинної флоеми й ксилеми.

Пучки, які мають камбій, називають відкритими, які його не мають, - закритими. Здатність утворювати ті чи інші пучки - характерна особливість рослин. Так, для однодольних характерні закриті провідні пучки, для дводольних - відкриті.

У кожному органі квіткової рослини співвідношення тканин різне. Диференціювання клітин рослин на тканини і органи - один з ароморфозів, який забезпечив пристосування до існування на суходолі.

Завдання: Допишіть речення: