Тема: Суть, основа і принцип диференційного підходу. Соціально-демографічні та соціально-професійні основи диференціації.

План заняття

1. СУТНІСТЬ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОГО ПІДХОДУ

Важлива роль в організації екскурсійного обслуговування відводиться диференціюванню підготовки та проведення екскурсій, враховуючи запити, інтереси та особливості різних верств населення.

Сам термін "диференціювання" означає розподіл чогось цілого на різні частини.

Диференційований підхід дозволяє більш чітко виділити зміст та методику проведення екскурсій для різних категорій екскурсантів. Це значно підвищує дієвість екскурсій як форми виховання.

Екскурсійне обслуговування різних верств населення проводиться з урахуванням їх культурних запитів, інтересів та особливостей. Диференційований підхід до екскурсантів, а саме кваліфікований розподіл їх на чітко визначені групи, дозволяє екскурсійним організаціям вирішувати ряд важливих проблем.

Перша з них - розширення екскурсійного обслуговування працівників різних сфер діяльності та членів їх сімей.

До речі, питання це не нове. Ще на початку XX от у травні 1914 р. Київський відділ Імператорського Російського військово-історичного товариства, організував екскурсію до Межгір'я на Київщині для 130 екскурсантів - членів відділу та їх сімей.

Друга проблема - максимальне задоволення в процесі екскурсії постійно зростаючих запитів та інтересів населення до пізнання історії рідного краю.

Вирішення цієї проблеми вимагає від екскурсійних працівників з одного боку підбору (формування) нових для них груп з подібними інтересами (запитами), з другого - підвищення якості екскурсій, які проводяться, збагачення їх змісту, розробки нових тем екскурсій, поглиблення та розширення знань екскурсоводів, підвищення їх майстерності.

І, нарешті, третя проблема - підвищення ефективності, результативності всієї екскурсійної роботи.

Вирішення цих проблем вимагає від екскурсійних закладів широкого введення диференційованого обслуговування населення, більш детального вивчення контингенту екскурсантів.

2. ВИДИ УГРУПУВАНЬ ЕКСКУРСАНТІВ

Екскурсійні працівники мають справу з кількома видами угрупувань екскурсантів. Пропонуємо розглянути кожний з них.

І Перший вид угрупування. Його сутність полягає в тому, що учасників всіх екскурсій, які проводить екскурсійна установа (організація), розподіляють не за професійною ознакою (фахом) чи освітою, рівнем розвитку чи віку, а у залежності від ставлення цих людей до екскурсії як до виду наданих послуг. Групи у цьому випадку відрізняються одна від одної тільки сталим інтересом людей до самої екскурсії як до форми збагачення знаннями, форми відпочинку. Цей вид угрупування охоплює три основні категорії екскурсантів.

Перша категорія. До неї входять найбільш жадібні до знання (допитливі) люди, які хочуть знати буквально все. їм екскурсовод повинен розповісти про все нове у науці, техніці, будівництві, мистецтві, архітектурі, показати найбільш цікаві об'єкти.

У практичній роботі цих людей визначають як тип "хочу все знати". Це найбільш масові учасники екскурсій. До цієї групи можна віднести робітників, службовців, студентів, школярів тощо, тобто людей, які різняться між собою по роду знань, культурному кругозору, віку. Всі вони схожі в одному - у прагненні отримати знання, тому для них цікаві будь-які теми екскурсій.

Особливо це стосується молоді, яка бачить в екскурсії одну з можливостей пізнання історії, мистецтва, літератури. Для цих людей екскурсія необхідна, обов'язкова, так само як книга, лекція, театр.

Саме заради цієї групи екскурсійна робота розвивається не лише вшир, але й вглиб.

Друга категорія. До неї можна віднести людей, які мають широке коло знань та проявляють певний інтерес до однієї галузі. Наприклад, до літератури чи мистецтва. Вони ставлять за мету поповнити свої знання чи уточнити свою точку зору з проблеми чи теми, яка їх цікавить. Цим можна пояснити ретельний вибір ними теми майбутньої екскурсії.

Учасників екскурсії названої категорії можна умовно визначити як тип "уточніть мою точку зору".

Таких екскурсантів, на відміну від першої категорії, цікавить _і не екскурсія взагалі як форма використання свого культурного дозвілля, а лише екскурсія на певну тему. Якщо такому екскурсанту запропонувати тематичний вечір, перегляд кінофільму чи відвідання театру за темою, яка його цікавить, а потрібної екскурсії не виявиться, то він може обрати інший вид занять, які збагатять його потрібними знаннями.

Робота з названою категорією потребує вирішення ряду завдань і в першу чергу розширення екскурсійної тематики. Маючи можливість вибору потрібної теми, такий екскурсант не погодиться на заміну однієї екскурсії іншою.

Третя категорія. До неї відносять людей, які намагаються заповнити своє дозвілля, по можливості, цікавими видовищами, без чітко визначеної мети. Вони йдуть на екскурсії тому, що їй нема чого робити. На початку екскурсії вони звичайно мають невиразну уяву про сутність заходу, у якому вирішили взяти участь. Однак під час екскурсії у групі відбувається розшарування.

Частина екскурсантів захоплюється розповіддю екскурсовода, починає цікавитись об'єктами показу, стає активними учасниками екскурсії. Інші виявляють ввічливу зацікавленість чи не приховують свого байдужого ставлення. Однак слід зауважити, що значна частина екскурсантів, яких віднесено до третьої категорії, у майбутньому поповнять групи першої та другої.

Поділ екскурсантів на категорії, в основі яких знаходяться лише інтереси людей, їх ставлення до екскурсії, дозволяє внести елементи певної визначеності в екскурсійну роботу, допомагає вирішити ряд важливих питань. Цей примітивний поділ склався стихійно.

Екскурсійні організації пропонували колектив, м різноманітну тематику екскурсій, які проводились за заздалегідь визначеними маршрутами, забезпечували екскурсоводами, і в процесі підготовки складалися ті групи, про які йшлося вище.

Складність у роботі екскурсовода на маршруті полягає у тому, що в кожній екскурсійній групі майже завжди присутні екскурсанти усіх трьох зазначених категорій.

Тому перший вид угрупування недосконалий тим, що не дає можливості вирішувати ряд питань, пов'язаних з подальшим розширенням тематики, підвищення кваліфікації екскурсоводів, з методикою підготовки та проведення екскурсій.

Здійснюючи диференційований підхід, як правило, виходять з того, що вплив екскурсовода розрахований не на індивідуалів, а на групу у 25-40 чол.

Екскурсійна група - така сукупність людей, які при соціальній єдності самі не схожі, не однакові між собою. Це повинен враховувати екскурсовод під час викладу матеріалу: екскурсія повинна бути зрозумілою та цікавою для всіх.

Особливо це необхідно під час роботи зі збірними групами, кількість яких найбільш чисельна - це люди, які прагнуть познайомитись з містом, в яке вони на незначний час потрапили. їх поведінка стереотипна і питання, як правило, вони задають однакові: "хто автор пам'ятника? яка висота телевізійної вежі? хто архітектор споруди?" тощо.

Екскурсія для них - зручний засіб інформації, не більше.

З такими екскурсантами працювати цікаво і важко. Від окремих фактів та статистики їх необхідно повернути до "відкриття міста", його цілісного сприйняття, його неповторності серед інших міст, зацікавити, торкнутися почуттів.

Прагнення забезпечити однорідність аудиторії примусило екскурсійних працівників шукати інші, більш припустимі види угрупувань екскурсантів. Розглянемо їх.

Другий вид угрупування. Тут поділ екскурсантів на групи відбувається за більш складними ознаками.

Перша ознака - розподіл екскурсійних груп за віком (діти, молодь, люди середнього віку, пенсіонери). Екскурсії для вікових груп відмінні між собою за способом пересування (автобусні та пішохідні), тривалістю, методикою викладу матеріалу, змістом.

Друга ознака - рід занять екскурсантів. Ця ознака лежить в основі створення окремих груп з працівників різних професій -педагогів, студентів тощо. Під час проведення екскурсій для подібних груп необхідно враховувати професійні інтереси кожної з них.

Третя ознака - за характером суспільної діяльності людей.

Четверта ознака - поділ екскурсантів на групи залежно від форми навчання.

П'ята ознака - створення екскурсійних груп залежно від виду аматорських занять, яким люди віддають години свого культурного дозвілля.

Третій вид угрупування. До цього виду відносимо екскурсії, які проводяться для різних груп, які відрізняються одна від одної рівнем розвитку учасників, їх загальноосвітнього, професійною підготовкою. Врахування цих умов надає можливість проводити екскурсії більш глибокі за змістом, є основою для викладу матеріалу різного ступеня складності.

Головна відміна екскурсій у цьому виді угрупування екскурсантів - це зміст. Прикладом може бути проведення екскурсій на одну архітектурну тему для різних груп, їх можна виділити вісім-десять. Вони відрізняються одна від одної рівнем підготовки: школярі V-VIII класів, одинадцятикласники, робітники, студенти гуманітарного вузу, інженери, педагоги, студенти архітектурного вузу, архітектори тощо. Для всіх груп тема одна - "Архітектура нашого міста". І хоча розповідь про одне й те ж, об'єкти показу ті ж самі, для кожної з виділених груп ця екскурсія повинна проводитись по-різному. У міру зростання знань у аудиторії, зростає складність екскурсії, іншим стає показ екскурсійних об'єктів, проводиться більш глибокий аналіз матеріалу, ускладнюються методичні прийоми, які використовує екскурсовод.

При цьому слід мати на увазі, що школяр буде почувати себе незатишно на екскурсії для педагогів, так само як лікар чи інженер - на екскурсії для практикуючих архітекторів-фахівців. Не все їм буде однаково доступним і зрозумілим у розповіді екскурсовода, не всі деталі екскурсійного об'єкту будуть ними сприйняті.

З урахуванням рівня підготовки аудиторії слід створювати кілька варіантів екскурсій. Це вимагає постійної серйозної роботи екскурсовода над удосконаленням своєї екскурсії. Показовий у цьому плані досвід екскурсовода Запорізького бюро подорожей та екскурсій Олімпіади Іванівни Кіценко, яка працювала екскурсоводом 26 років, проводила екскурсії з 12 тем, була автором багатьох екскурсій.

Науковість екскурсій, які вона проводила, забезпечувала розроблена система вивчення першоджерел та інформаційної літератури, відбір фактичного матеріалу.

У її особистих перспективному та річному планах завжди були загальні розділи певних галузей знань: Філософія. Історія. Психологія. Педагогіка. Ораторське мистецтво.

Поряд з фундаментальними науковими працями до плану включалося вивчення галузевих наукових журналів, робота в архівах, фондах та музеях.

Враховуючи, що значна частина екскурсантів були школярі та учні профтехучилищ, приділяла особливу увагу ознайомленню з підручниками, методикою викладання історії, літератури та інших, предметів, з працями видатних педагогів К. Д. Ушинського, Я. Корчака, В. А. Сухомлинського, вчителів-новаторів, сучасників. Набір матеріалу для екскурсії проходив за такою схемою:

аналіз зібраної інформації;

її систематизація: у тематичних папках за темами екскурсій, об'єктами показу, типам екскурсійних груп, тобто диференційовано. Нарешті - методична та літературно-художня обробка фактичного матеріалу - пошук форми показу об'єкта та розповіді про нього.

Завершення роботи - практична апробація матеріалу безпосередньо при проведенні екскурсії.

О. І. Кіценко мала 37 варіантів оглядової екскурсії "Від Олександрівська до сучасного Запоріжжя": для працівників підприємств та організацій за основу бралися питання економічного розвитку міста, впровадження іноземного капіталу, приватизації, переходу до ринкової економіки. Для збірних груп - умови життя, торгівлі, відпочинку. Для дітей та молоді - становище дітей, соціальна диференціація, навчальні заклади (особливо нового типу - ліцеї, гімназії тощо), зміст та якість викладання.

Враховуючи особливості диференційного підходу до кожної екскурсійної групи, предметом вивчення та дослідження О. І. Кіценко була проблема відповідності особистості екскурсовода темі екскурсії, яку він проводить, пошук нових форм: екскурсія-спектакль, екскурсія-діалог, екскурсія - ділова гра тощо. Впроваджувала нові методичні прийоми. Так, у підтемі "Екологія міста" біля будинку Держадміністрації мова йшла про проведення міського конкурсу на заміщення посади керівника екологічної служби. Екскурсовод пропонувала подумки ввійти до залу засідань та взяти участь в засіданні. Потім використати новий в екскурсійній практиці прийом діалогу з дослідженням при розгляді екологічних програм трьох претендентів.

На цьому прикладі наочно показано, що робота екскурсовода з різними категоріями екскурсантів вимагає від нього розробки найбільш ефективних прийомів диференційованої типології екскурсійних груп.

Екскурсії О. І. Кіценко не залишали байдужими тих, хто на них побував ще й тому, що Олімпіада Іванівна була не лише пропагандистом, але й творцем культурного середовища міста. Вона стояла біля витоків Міського клубу друзів кіно "Сходження", активно працювала в міському клубі інтелігенції, самодіяльній студії поезії.

Саме виходячи з останніх двох видів угрупувань екскурсантів на Україні в 1970-80-і роки набула широкого розповсюдження практика системних форм екскурсійного обслуговування різних верств місцевого населення.