Тема 2. Психолого-педагогічні основи фізкультурно-спортивної діяльності: Структура процесів навчання та особливості його етапів.

Тема 2

Психолого-педагогічні основи фізкультурно-спортивної діяльності: Структура процесів навчання та особливості його етапів.

1. Предмет і педагогічна спрямованість психології фізичного виховання та психології спорту Психологія – наука про закономірності розвитку і функціонування психіки як особливої форми життєдіяльності. Психологія фізичного виховання та спорту – це галузь психологічної науки, яка вивчає закономірності прояву, розвитку та формування психіки людини у специфічних умовах фізичного виховання та спорту під впливом учбової, учбово-тренувальної та змагальної діяльності. Психологія фізичного виховання – це галузь психологічної науки, яка вивчає закономірності розвитку та прояву психіки людини в специфічних умовах фізичного виховання. Предметом психологічного забезпечення фізичного виховання – є специфіка занять фізичними вправами. Це людина, яка свідомо оволодіває рухами свого тіла, уміннями цілеспрямовано переміщати його в часі та просторі за допомогою власних зусиль (А. Ц. Пуні, 1984). З цією метою людина розвиває рухові здібності (силові, швидкісні, координаційні, витривалість і гнучкість), удосконалює психічні процеси, стани і якості особистості. Вона вчиться управляти собою у різних умовах спортивної діяльності (сприйняття, протидія), формує загальні й спеціальні 5 алгоритми дій (уміння і навички), що необхідні для реалізації фізичної і психічної активності в умовах власної життєдіяльності. Фізичне виховання є одним з найважливіших елементів системи виховання людини. Таким чином: Психологія фізичного виховання – це освітньо-виховний процес, де чітко визначені роль педагога-фахівця (вчителя фізичної культури) місце і функції вихованців (учнів), та умови їх спільної діяльності. Система занять у фізичному вихованні відповідає дидактичним принципам і нормам організації педагогічного процесу, проте вона має і свої специфічні особливості: 1. Фізичне виховання – це безперервний процес, що супроводжує людину впродовж усього її життя. 2. Зміст і форми цього процесу перебувають залежно від вікових особливостей вихованців (учнів). Дійсно, фізичне виховання відрізняється тим, що формування рухових умінь, фізичний і психічний розвиток здійснюються відповідно до закономірностей онтогенезу. Фізичний розвиток – це процес зміни природних морфо функціональних властивостей організму, який відбувається згідно природних законів. Форми і функції організму зазнають суттєвих змін (збільшення розмірів і ваги тіла, розширення функціональних можливостей тощо). Проте цей процес залежить і від конкретних умов життя і діяльності людини, а також у значній мірі від фізичної активності. Знаючи і вміло використовуючи об’єктивні закономірності вікової періодизації, можна створювати певні умови, що дозволяють оптимізувати розвиток життєво важливих рухових здібностей, рухових умінь, переважних для формування особистості як окремої людини, так і суспільства у цілому. Важливо відзначити, що основним чинником реалізації фізичного виховання служить активна рухова діяльність, яка забезпечує формування раціональних способів виконання рухових 6 дій, а також вирішення інших педагогічних завдань з психології. Відповідно до цього визначення основне призначення психології фізичного вихованню – оптимізація освітньовиховного процесу, здійснюваного в типових формах фізичної культури з урахуванням закономірностей і особливостей психічного розвитку в процесі формування особистості людини. Психологія фізичного виховання тісно пов’язана з педагогікою, а її зміст включає вивчення психологічних особливостей як учителя фізичної культури, так і учнів, а також організацію педагогічного процесу (І. П. Ільїн, 1987). Взаємозв’язок психології фізичного виховання і психології спорту. Психологія фізичного виховання сприяє раціональному вирішенню практичних завдань загальнооздоровчого, освітнього і виховного характеру з урахуванням аналізу психологічних сторін діяльності у фізичному вихованні. Як відомо, у процесі фізичного виховання людина вчиться регулювати свої дії на основі зорових, дотикових, м’язоворухових і вестибулярних відчуттів і сприйнять, у неї розвивається рухова пам’ять, мислення, воля та здатність до саморегуляції психічних станів. Психологія спорту – досліджує закономірності психічної діяльності окремих людей і колективів в умовах тренувань і змагань. У процесі тренувальних і змагальних занять людина набуває спеціальних якостей, навичок, знань і вмінь. У неї розвиваються і вдосконалюються рухова пам’ять, мислення, воля, здатність до саморегуляції, самоконтролю, самоаналізу і самооцінки. Спорт – це особливий вид діяльності людини. Ці характеристики фізичного виховання і спорту дозволяють сформулювати відмінні і загальні риси психології фізичного виховання і спорту. І. Відмінні риси психології фізичного виховання і психології спорту: 1. Мета фізичного виховання – розвиток і вдосконалення 7 фізичних кондицій,психофізіологічного стану організму кожної людини, зміцнення її здоров’я. Мета занять спортом – досягнення найвищих результатів у спортивній діяльності.

2. Психологія фізичного виховання спрямована в основному на розвиток з раннього дитинства психіки людини, (психологічні процеси, психологічні якості, здібності тощо), при цьому вирішення завдань носить загальний характер. Заняття спортом як специфічний вид діяльності припускає спеціальну підготовку людини для високих психічних навантажень(у цьому головним є вузька спрямованість завдань). 3. Фізичне виховання необхідне і доступне практично кожній людині. Без фізичного виховання важко уявити гармонійно розвинену особистість. Спортивна діяльність трудомістка і вимагає від людини значного фізичного і психічного напруження. Тому спортом займаються лише зосереджені, віддані йому люди. 4. Фізичне виховання – обов’язкова навчальна дисципліна в кожній загальноосвітній установі (від дитячих садочків до вишів). Спорт об’єднує людей захоплених загальними ідеями, інтересами і метою у сфері спортивних досягнень. ІІ. Загальні риси: 1. Фізичне виховання і спорт засновані на заняттях фізичними вправами. 2. Як у фізичному вихованні, так і в спортивній діяльності цілеспрямовано розвиваються і вдосконалюються: а) психологічні якості, уміння і навички (саморегуляції, самоконтролю); б) психологічні процеси (рухова пам’ять, мислення, уява, увага тощо); в) властивості особистості (характер, воля, здібності, особисті установки, емоції, мотиваційна сфера). 3. Процеси виховання моральних, етичних і естетичних 8 норм особистості та поведінки людини в результаті складають єдине ціле. 4. Міжособистісні стосунки в спортивних групах,які працюють за програмою фізичного виховання, також схожі в плані спілкування і засобами обміну інформацією. 5. Як у фізичному вихованні, так і в спортивній діяльності схема побудови занять і планування подальшої діяльності розраховані на багаторічний період. 2. Завдання психології фізичного виховання У даний час немає єдиного погляду на сутність поняття «Фізичне виховання». Деякі автори представляють його як процес цілеспрямованого розвитку функціональних можливостей людини, спираючись в основному на біологічне розуміння закономірностей психофізіологічного розвитку. Завдання, які стоять перед психологією фізичного виховання у XXI столітті (М. Г. Самойлов, 2006). 1. Психологічне забезпечення різних складових виховного процесу: моральної, соціально-правової, трудової. Виховання соціально активної й ініціативної особистості. 2. Емоційно-вольове виховання й формування позитивного відношення до фізичної культури як важливої частини загальнолюдської культури. 3.Формування знань про здоровий спосіб життя й ролі в цьому процесі рухової активності. 4. Оптимізація спільної діяльності й психологічного клімату в колективах, у шкільних спортивних секціях, на уроках фізичної культури. 5. Вирішення питань психологічної сумісності, згуртованості, лідерства й попередження конфліктності у фізкультурних колективах. 6. Вивчення впливу засобів масової інформації на відношення підлітків і юнаків до фізичного виховання і їхні 9 особистісні якості, що проявляються у фізкультурній діяльності. 7. Роль фізичної активності в становленні й розвитку вищих психічних функцій людини. 8. Психологічні основи формування рухових здібностей особистості в процесі різних видів діяльності: навчальної, ігрової, розумової та ін. 9. Обґрунтування психогігієнічних і психотерапевтичних ефектів у заняттях фізичною культурою. 10. Виховання розуміння соціально оцінюваних результатів фізичного виховання: активне й свідоме відношення до себе, до свого тіла й здоров’я, наявність суспільно схвалюваних рухових здібностей, гарної статури, володіння координованими рухами. 11. Вироблення гігієнічних звичок і свідомого відношення до свого харчування, режиму праці й відпочинку, самоконтролю емоцій, поваги до суперників у спортивних іграх і єдиноборствах. 12. Вивчення психології особистості вчителя фізичної культури, тренера, організатора масових фізкультурних заходів. 13. Формування в молоді психологічних якостей, навичок й умінь, необхідних для військової, трудової діяльності. 14. Вивчення психологічних можливостей дітей і юнаків у процесі занять фізичною культурою й підготовка переходу їх у спортивні секції. 15. Виховання інтересу школярів до фізичної культури й спорту, потреби до активних занять у спортивних секціях, участі в масових спортивних заходах. Виходячи з переліку конкретних завдань психології фізичного виховання, можна відзначити, що найбільш загальним завданням цього розділу психології є завдання виховання гармонійно розвиненої у фізичному й соціально-психологічному плані людини. Як відомо, фізичне виховання має освітні, виховні, оздоровчі цілі, воно спрямоване на забезпечення фізичного і психічного здоров’я і гармонійний розвиток особистості, підготовку її до праці, життя в суспільстві, до занять фізичною культурою. Головне завдання психології ФВ – допомогти раціональному 10 вирішенню практичних питань загальнооздоровчого, освітнього та виховного характеру на основі аналізу психологічних сторін діяльності у фізичному вихованні. Досягнення цих цілей передбачає вирішення специфічних і загально педагогічних завдань. Специфічні завдання: - оптимізувати процес виховання людини, враховуючи проблеми розвитку рухових здібностей, а також зміцнення і збереження здоров’я; - системне формування необхідного в житті індивідуального фонду рухових вмінь, навичок і пов’язаних з ним завдань. Загальнопедагогічні завдання: - забезпечити етичне, патріотичне й трудове виховання; - виховувати і розвивати волю, позитивні якості характеру, позитивні емоції та естетичні потреби особистості.