Технологія оздоблення виробів із деревини

Оздоблення деревини - це створення на її поверхні декоративно-захисних покриттів лакофарбами, або плівковими матеріалами для поліпшення зовнішнього вигляду і захисту від зовнішнього середовища.

Техніка оздоблення має багатовікову історію. Предмети із деревини виготовлені близько 2000 років до нашої ери, що збереглися в історичних пам'ятках стародавнього Єгипту, прикрашені різьбленням та інкрустацією. Уже в той період для оздоблення застосовували лаки і фарби, причому виготовлювали їх із яєчного білка, воску, природних смол.

В наш час художнє оздоблення виробів із деревини та металу застосовується для прикрашання житлових приміщень, церков, меблів та інших речей домашнього вжитку, прикрас.

Народні умільці застосовують різні техніки оздоблення, а інколи і комбінують їх, (приклад, випалювання і випилювання, різання і випалювання).

В основному розрізняють такі види оздоблення: непрозоре, прозоре, та художнє оздоблення.

Непрозоре покриття (оздоблення)- це покриття поверхні виробу непрозорою плівкою (фарбами), що закриває колір і текстуру деревини. Його застосовують для покриття вікон, дверей, огорожі. Для цього покриття застосовують олійні, емалеві, водоемульсійні фарби.

Прозоре оздоблення зберігає, або ще більше виявляє текстуру деревини. Для цього застосовують поліефірні і нітролаки, рідше олійні лаки. Часто перед нанесенням прозорого покриття деревину підфарбовують прозорими барвниками, щоб текстура поверхні стала виразнішою і красивішою.

Художнє оздоблення деревини - це різьба по дереву, інкрустація, випалювання. На цьому виді оздоблення ми зупинимося детальніше. Але в більшості випадків після художньої обробки поверхні її покривають прозорим покриттям - лаком.

Одним із поширених художніх оздоблень є випалювання.

Етапи процесу оздоблення

Процес оздоблення складається з кількох етапів, серед яких основними є такі:

1. Поверхню деревини готують до оздоблення – зарівнюють сучки, тріщини, невеликі сколи й інші дефекти.

2. Поверхню зачищають шліфувальним папером у такій послідовності: спочатку шліфують грубозернистим папером, потім – середньої зернистості, далі беруть дрібний і, нарешті, – нульовий папір.

3. Цей етап використовують, коли необхідно досягти особливого блиску оброблюваної поверхні та високої чистоти обробки: водним розчином ПВА (у пропорції 5:1) покривають поверхню виробу і добре просушують; після повного висихання на оброблюваній поверхні піднімаються найдрібніші ворсинки, які зачищають наждачним папером.

4. Після цього поверхню шліфують зворотною стороною шліфувального паперу або тканиною, щоб повністю очистити виріб.

5. Лаки наносять у 2–4 шари. Після нанесення і повного висихання кожного шару поверхню шліфують і тільки тоді наносять новий шар. Оздоблення вважається якісним, якщо поверхня виробу має однаковий, рівномірний розподіл лаку – без напливів і видимих стікань. Рівномірним, без тьмяних плям, має бути і блиск лакованої поверхні. Перед лакуванням виробу можна виконати художнє оздоблення його поверхні – різьбленням, інкрустацією, випалюванням, розписом тощо. Добір чи поєднання цих технік буде доречним під час виконання проекту, коли майстер втілює свій творчий задум не лише у красивій формі виробу, а й через художнє оздоблення його поверхні.

Чому необхідно доглядати за виробами з деревини

Поверхні, обробленні лакофарбовими матеріалами, потребують регулярного догляду, оскільки покриття цих виробів втрачають за рік приблизно 10 мкм (мікрометрів) товщини шару. Це зумовлено впливом довкілля – дією вологи і температурних коливань, а також сонячних променів. У разі потрапляння прямих сонячних променів темні поверхні світлішають, світлі ж, навпаки, тьмяніють. Регулярна обробка полірувальним воском – це один з найважливіших елементів догляду за виробами з деревини (в основному це двері і меблі). Тому переважна більшість засобів догляду за дерев’яними виробами у своєму складі містять віск

Оброби поверхню наждачним папером (зняття завусенців) виготовленого на минулому уроці кутника.

Фото обробленого виробу додай в поле нижче